Справа № 947/45906/25
Провадження № 1-кс/947/19233/25
25.12.2025 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12025160000001303, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.12.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червоноармійське, Болградського району Одеської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, маючого інвалідність 2-ї групи, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7 , за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку 27.03.1999 набула права керування транспортними засобами та отримала посвідчення водія серії НОМЕР_1 з категоріями «А1, А, В1, В, С1, С», 23.12.2025, приблизно о 06:50 год., керуючи власним технічно справним автомобілем «RENAULT CANGOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух у темний час доби, без опадів та осадків, по асфальтованому, сухому, дорожньому покриттю вулиці Преображенська, в с. Маяки, Одеського району, Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху у протилежних напрямках, які розділені відповідною горизонтальною дорожньою розміткою, зі сторони вулиці Шкільна у бік вулиці Гагаріна, с. Маяки, Одеського району, Одеської області, рухаючись у своїй смузі, з невстановленою органами досудового розслідування швидкістю.
Наближаючись до організованого через проїзну частину вулиці Преображенська, в районі будинку № 24 «д», нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», водій ОСОБА_4 , вкрай уважним не був, за дорожньою обстановкою постійно не стежив, хоча не вперше їздив цим маршрутом і знав, що вказана ділянка проїзної частини потребувала від водіїв особливої уваги, про що їх інформували відповідні дорожні знаки і розмітка, однак, під час руху, водій ОСОБА_4 через невстановлені в ході досудового розслідування причини, керуючи транспортним засобом був неуважний та своїми діями створив небезпеку для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
У той самий час, по тротуару парного боку вулиці Преображенська рухався пішохід ОСОБА_7 , яка, діючи у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), з метою перетину проїзної частини вулиці Преображенська на непарний бік, підійшла до цього переходу і, перед виходом на дорогу, переконалась, що транспортні засоби, які рухались по цій вулиці, знаходяться на достатній відстані від пішохідного переходу і не створять загрози її життю та здоров'ю.
Далі ОСОБА_7 вступила на проїзну частину вулиці Преображенська і по розмітці «зебра» почала її перетинати на протилежний бік, рухаючись у темпі швидкого кроку, оскільки була упевнена, що, по-перше, має перевагу в русі, бо знаходиться на пішохідному переході, а, по-друге, на частково освітленій ділянці проїзної частин, при ясній погоді, за відсутності жвавого руху транспорту, її добре видно іншим учасникам руху, які б могли своєчасно виявити її на пішохідному переході.
Разом з тим, водій ОСОБА_4 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації не вжив, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена небезпека.
Як наслідок, через неуважність і грубе нехтування вимогами ПДР, ОСОБА_4 позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки, оскільки не побачив моменту виходу пішохода на проїзну частину і допустив наїзд, без гальмування, передньою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_8 , яка знаходилась на пішохідному переході і рухалась з лівого боку праворуч, за ходом руху автомобіля «RENAULT CANGOO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час якого відбулось закидання тіла ОСОБА_4 на капот, переднє вітрове скло автомобіля, з наступним відкиданням і падінням її на дорожнє покриття.
В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться у причинному зв'язку з її смертю у той же день у приміщенні медичного закладу.
У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля «RENAULT CANGOO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_4 регламентувались вимогами пунктів: 1.5.; 2.3. б); 18.1. Правил дорожнього руху України, належним виконанням яких він мав гарантовану технічну можливість запобігти наїзду на пішохода.
Отже, водій ОСОБА_4 шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.3. б); 18.1. Правил дорожнього руху України, гарантовано мав технічну можливість запобігти ДТП і його фактичні дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .
Своїми необережним діями у формі кримінальної протиправної недбалості водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.3. б); 18.1. Правил дорожнього руху України, введених в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що зобов'язують водія:
п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», - чим спричинив смерть потерпілої ОСОБА_8 .
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено достатньо доказів для повідомлення підозриОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
За викладених обставин, 23.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Позиції учасників судового засідання.
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Підозрюваний, проти задоволення клопотання не заперечував, з підозрою погодився.
Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
23.12.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_4 міг вчинити вказане кримінальне правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.12.2025 та схемою до нього, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , речовими доказами, протоколом огляду місця події (трупа ОСОБА_7 ), протоколом огляду відеозапису та іншими матеріалами кримінального провадження.
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та виправдовують подальше розслідування.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останнім кримінально-протиправних дій.
Щодо ризиків.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а застосування запобіжного заходу - бути у взаємозв'язку з ними.
Так, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя враховує, що ризиками неналежної процесуальної поведінки підозрюваного визнано можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 інкриміноване діяння, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, відповідальність за яке передбачено позбавлення волі строком до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, у зв'язку з чим усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Також що стосується ризику втечі підозрюваного, то Європейський суд з прав людини вказує, що він не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню «Бекчиєв проти Молдови».
Таким чином, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також слідчий суддя вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 отримає відомості про свідків, потерпілого та їх анкетні дані, які містяться у копіях матеріалів клопотання, і з метою зміни показань або безпідставної відмови від них підозрюваний зможе впливати на останніх шляхом тиску, що буде перешкоджати здійсненню об'єктивного досудового розслідування.
На переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об'єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Разом з тим слідчий суддя вважає не доведеним стороною обвинувачення про наявність ризику передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки сторона обвинувачення при доведенні його існування не надала відповідних підтверджень зазначеному, а обмежилась лише висловленням припущень про можливе їх вчинення.
Отже, на цьому етапі кримінального провадження, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, та 2-х доведених ризиків, відомості щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У клопотанні слідчий просив засотувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, і вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, є недостатнім, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні.
Оцінюючи обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу враховуються всі обставини, визначені в ст.178 КПК України, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; його вік та міцність соціальних зв'язків підозрюваного.
Зважаючи на викладені обставини, враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, слідчий суддя дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, такий як особисте зобов'язання, особиста порука чи застава не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти вказаним ризикам, оскільки не створюють в достатній мірі стримувальних чинників.
Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде домашній арешт.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, заборонивши йому залишати житло у період часу з 23:00 години до 06:00 годин наступного дня, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків.
Відповідно до правил ч. 5 ст. 194 КПК України, з урахуванням доведених ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 20 лютого 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 20 лютого 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1