25 грудня 2025 року Єдиний унікальний № 501/4428/25 Провадження № 2/501/2155/25
Іменем України
17 грудня 2025 року м. Чорноморськ
Чорноморський міський суд Одеської області
у складі: головуючого Тордія Е.Н., секретаря судового засідання Буряченко Д.О.
номер справи № 501/4428/25 номер провадження № 2/501/2155/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області позовну заяву позивача: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС » до відповідача ОСОБА_1 предмет та підстава позову про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад обставин правовідносин. Позиція сторін.
01 жовтня 2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі по тексту ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулось до Чорноморського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. 02 липня 2018 року між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 була укладена Угода № ССКО- 501040332 .
Відповідно до умов Договору 501040332, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 200000.00 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 02 липня 2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 %. АТ «АЛЬФА-БАНК» взяті на себе зобов'язання за договором виконало ,однак відповідача в обумовлені строк грошові кошти не повернув.
17 травня 2021 року АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» уклали договір факторингу №2, за яким останнього відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
18 травня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №18-05/21 за яким останнього відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги .
10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за яким останнього відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
18 лютого 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу №18-02/25 за яким відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги .
Позивач вважає, що його право вимоги доведено наданими суду належними та допустимі доказами тому просить суд стягнути заборгованість, яка виникла у відповідача на час звернення до суду у розмірі 24552.84 грн., яка складається з заборгованості по кредиту у розмірі 18495.65 грн., заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 1488.77 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами 3096.42 грн., інфляційні збитки - 1215.09 грн., нараховані 3% річних - 256.91 грн.
Окрім того, просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір при звернення до суду у розмірі 2422.40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 13000.0 грн.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
29 жовтня 2025 року, після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Заперечень (заяв) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від сторін по справі не надходило.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності. Позовну заяву, просив задовольнити в повному обсязі, не заперечував щодо винесення заочного рішення.
Відповідач про час та місце судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, до судового засідання не з'явився, поважної причини неявки Суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Судова повістка, у відповідності до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку ( а.с.58).
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с.61).
Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису за приписами п. 11 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.
З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Повідомлення відповідача про розгляд справи проводилось шляхом надсилання sms повідомлений на вказаний відповідачем номер мобільного телефону в заяві НОМЕР_1 ( а.с.59,77).
Окрім того, повідомлення відповідача про розгляд справи 17 грудня 2025 року відбувся на веб-сайті судової влади 25 листопада 2025 року, відповідно до положень ст. ст. 128, 131 Цивільного процесуального кодексу України (а.с.79).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За положеннями ст.ст. 13, 43 Цивільного процесуального кодексу України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освіченості її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з'явились до судового засідання.
Зі згоди позивача (представника) суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За приписами ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи вважає, надані докази у їх сукупності, встановив наступне.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
02 липня 2018 між АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_2 укладена Угода № ССКО- 501040332 (а.с.19-20)
Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 200000.00 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 02.07.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 %..
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , 02 липня 2018 року здійснено перерахування коштів за кредитним за договором №501040332 (а.с.21-28).
Таким чином, АТ «АЛЬФА - БАК» виконало взяті на себе зобов'язання.
17 травня 2021 року АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» уклали договір факторингу №2 за яким останньому відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором.
П.9.1 договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, якщо інше не передбачене умовами договору.
Відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу №2 від 17 травня 2021 року до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» перейшло право вимоги за кредитним договором №501040332 від 02 липня 2018 року (а.с.35).
18 травня 2021 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №18-05/21 за яким останньому відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги .
П.2.1 та 2.2 договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року визначено, що в порядку та па умовах, визначених ним Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додасться до даного Договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги Фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між банком та боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до Договору, в силу чого до Фактора переходять всі права, які належали Банку та відступлені клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.
Право вимоги, що відступається згідно даного Договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за Основними договорами, право па одержання яких належить Клієнту:
П.4.2 договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року визначено Фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Ціну Прав Вимоги в розмірі 16 600 000 грн.
Згідно платіжних доручень на а.с.42-43 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перерахувало ТОВ «ФК «ФЛЕКСІМС» вказану суму.
Згідно додатку 1-1 до договору факторингу №18-05/21 від 18 травня 2021 року до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 02 липня 2018 року.
10 січня 2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за яким останнього відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги (а.с.6-10)..
Згідно реєстру боржників (а.с.12) до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №501040332 на суму 24552.84 грн.
18 лютого 2025 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу №18-02/25 за яким відступлене право грошової вимоги до відповідача за Договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги ( а.с.63-76).
За наданим позивачем розрахунком до нього, відповідно до укладеного Договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 02 липня 2018 року №501040332 на суму 24552,84 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту у розмірі 18495.65 грн., заборгованості по процентам на дату відступлення права вимоги 1488.77 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами 3096.42 грн., інфляційні збитки - 1215.09 грн., нараховані 3% річних - 256.91 грн.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Договору перед позивачем не погашена.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведенням належним чином. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
За приписами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Приписами ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України встановлено ,що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст. 639 Цивільного кодексу України, : договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Таким чином, істотними умовами кредитного договору відповідно до вимог статей 638, 1054 Цивільного кодексу України є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму.
Згідно ч, 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
За змістом ст. 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами. Факт отримання грошових коштів відповідач не спростувала.
Ст..625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникало зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові передбачено ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом ,згідно положень ст. 514 Цивільного кодексу України.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1ст. 1077 Цивільного кодексу України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позикодавцю, кошти для погашення заборгованості за отриманим кредитом, відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунках заборгованості за договором.
Суд також приймає до уваги те, що на момент укладення договору, сторін влаштовували його умови. Протилежного відповідачем суду не надано.
Висновок суду.
Оцінивши надані докази у їх сукупності Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який має бути йому повернутий.
Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13000.0 грн., суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Представником позивача на виконання вказаних вище вимог, а саме підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000.0 грн., суду надано: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року укладений між ТОВ «ФАКТРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.13-14), заявку на надання юридичної допомоги (а.с.16), витяг з акту №17 про надання юридичної допомоги (а.с.17)..
Суд враховує, що дана категорія справ не відноситься до складних тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Таким чином, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, Суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 10-13, 18, 76,81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625, 626, 1046 - 1052, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, Суд, -
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адреса: 03150, м. Київ, вул.Гедройця Єжи , буд. 86 офіс 521 ЄДРПОУ 42640371 заборгованість за кредитним договором ССNG № 501040332 від 02 липня 2018 року в сумі 24552.84 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адреса: 03150, м. Київ, вул.Гедройця Єжи , буд. 86 офіс 521 ЄДРПОУ 42640371 витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на праву допомогу - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2025 року.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Чорноморським міським судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» адреса: 03150, м. Київ, вул.Гедройця Єжи , буд. 86 офіс 521 ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий