Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1198/25
Провадження № 2/499/771/25
Іменем України
24 грудня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у порядку спрощеного провадження з викликом сторін в селищі Іванівка Березівського району Одеської області цивільну справу №499/1198/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Представник позивача Пархоменко Марія Анатоліївна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2024 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 28.04.2024-100000908.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 13000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 28.04.2024, строком на 210 днів.
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 49400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13 000,00 грн., по процентам в розмірі 27300,00 грн., комісії 2600,00 грн., неустойка у розмірі 6500,00 грн.чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Відповідач надав відзив на позов, та зазначив наступне. Факт укладення кредитного договору він не оспорює, ним дійсно був отриманий вищевказаний кредит для особистих потреб, на споживчі цілі. При цьому він вчасно не мав змоги здійснити повернення кредиту у зв'язку з постійним перебуванням у зоні бойових дій. Відповідач не погоджується з нарахованими відсотками, комісією та неустойкою, та просить відмовити у задоволені позову в цій частині у зв'язку з наступним.
Відповідно до копії довідки (форма 5) від 24.10.2025 року, він, ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі за контрактом з 04.09.2019 року по теперішній час. Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населенню військовою агресією російської федерації проти України від 30.10.2025 року, я, як санітарний інструктор медичного пункту брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 20.03.2022 року по 14.09.2025 року.
Згідно ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Таким чийому з нього, як безпосереднього учасника бойових дій, не підлягають стягненню нараховані відсотки у розмірі 27300,00 грн., оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тому в цій частині позову просить відмовити в повному обсязі.
Також просить відмовити в стягненні комісії та пені. Відповідач просив справу розглянути у його відсутність.
Сторона позивача також клопотали про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.04.2024 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 28.04.2024-100000908.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 13000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 28.04.2024, строком на 210 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
Зазначену обставину відповідач не заперечує, посилається що дійсно ним дійсно був отриманий вищевказаний кредит для особистих потреб, на споживчі цілі.
Тому зазначені обставини судом додатково не досліджуються, а вважаються доведеними та такими що не оспорюються.
В свою чергу стороною відповідача заперечуються факт нарахування заборгованості за відсотками в сумі 27300 гривень.
Відповідач зазначив, що він вчасно не мав змоги здійснити повернення кредиту у зв'язку з постійним перебуванням у зоні бойових дій.
Суд даючи оцінку доводам сторони відповідача встановив наступне.
Відповідно до копії довідки (форма 5) від 24.10.2025 року, ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі за контрактом з 04.09.2019 року по теперішній час, що підтверджується копією довідки.
Відповідно до копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населенню військовою агресією російської федерації проти України від 30.10.2025 року, він як санітарний інструктор медичного пункту брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 20.03.2022 року по 14.09.2025 року (з невеликими проміжками).
Кредитний договір №28.04.2024-100000908 від 28.04.2024р. відповідач укладав, перебуваючи на військовій службі у лавах Збройних Сил України, безпосередньо беручи участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Згадані кредити за своєю сутністю не належить до категорії кредитів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду та/або автомобіля, кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/ або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії.
Згідно ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військово службовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
Положення ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№ 2011-ХІІ(зі змінами) мають імперативний характер, не передбачають жодних умов чи альтернатив.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№ 2011 -ХІІ(зі змінами) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1-2 цього ж Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гаранти та компенсації.
Стаття 2 цього ж Закону вказує на те, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування (стаття 4 Закону від 20.12.1991№ 2011-ХП).
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом (стаття 21 Закону від 20.12.1991№ 2011-ХІІ).
Матеріали справи містять беззаперечні докази того, що на момент укладання кредитного договору і до сьогодні відповідач є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 20.03.2022 року по 14.09.2025 року . Саме тому проценти за користування кредитом не нараховуються, а відповідно нараховані позивачем відсотки стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані всупереч діючому законодавству.
Отже позовна вимога про стягнення заборгованості з відповідач по відсоткам у сумі 27300 гривень задоволенню не підлягають.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 2600,00 грн.
Зазначену позову вимогу відповідач також не визнає.
Суд погоджується з правовим обґрунтуванням заперечень відповідача та констатує наступне.
При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071 цс 16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи № 363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
За наведених обставин вимога про стягнення 2600,00 грн. комісії за обслуговування кредитної заборгованості за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.
Стосовно позовної про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6500.00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідач також заперечує правомірність даної вимоги позивача з чим і погоджується суд.
Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а саме п. 18. Законодавцем унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи те, що на час звернення позивача до суду та розгляду справи воєнний стан в Україні не скасовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6500,00 грн. неустойки не ґрунтуються на вимогах закону та підлягають списанню, у зв'язку з чим вимога задоволенню не підлягає.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від позивача кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, зазначену обставину не оспорює, вимогу про стягненння тіла кредиту у розмір 13 000 гривень визнає, тому позовні вимоги в цілому ТОВ «Споживчий центр» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме по тілу кредиту в розмірі 13000,00 грн., в решті позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією, доданою до матеріалів справи.
З мотивувальної частини рішення вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 13000,00 грн, що становить 26,3 % від ціни позову (18540,01 грн).
Судовий збір за подачу позову було сплачено позивачем 2422,40 грн, тому з ОСОБА_1 на користь позивача за розгляд справи підлягає стягненню судовий збір в сумі 637,09 грн, виходячи з розрахунку: (2422,40 х 26,3 % = 637,09 грн).
Керуючись ст.12,13,81,274,279,265,268,273,280-282 ЦПК України суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором №28.04.2024-100000908 від 28.04.2024 у розмірі 13000 грн. (тіло кредиту).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 637,09 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяРуслан ТИМЧУК