Справа № 487/9525/25
Провадження № 1-кс/487/5512/25
18.12.2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024230000001607, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 13.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024230000001607, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В ході досудового розслідування, встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України, одне з яких, а саме «придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів» відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, який карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а тому, відповідно наявний перший ризик, зазначений у п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, інших стримуючих або запобіжних факторів до не ухилення підозрюваного від органу розслідування та в подальшому суду. Крім того, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожуватиме ОСОБА_5 у разі визнання його винним, а це позбавлення волі на строк від шести до десяти років, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, встановлено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 із деякими свідками добре знайомий, може переконати їх змінити свої показання, що негативно позначиться на розслідуванні кримінального провадження. При оцінці вказаного ризику слід враховати встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, із забезпеченням права обвинуваченого на перехресний допит. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом у зв'язку з тим, що він обізнаний про місце перебування свідків та свідки кримінальних правопорушень мають добрі стосунки з ОСОБА_5 , що вказує на те, що залишаючись на свободі, підозрюваний матиме змогу незаконно впливати на свідків. Третім ризиком, передбаченим зазначеним у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є можливість вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або ж продовження вчинення кримінального правопорушення в якому він обґрунтовано підозрюється, оскільки підозрюваний офіційно не працевлаштований та збут бойових припасів та наркотичних засобів є одним із джерел його доходів. З урахуванням неможливості запобігання вищенаведеним ризикам у інший спосіб, ніж обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно нього не вбачається.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.
Захисник у судовому засіданні просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що наркотичні засоби отримував для власного вживання без мети збуту. Факт збуту наркотичних засобів заперечував. З застосуванням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не погодився. Зазначив, що наразі проживає у с. Кисилівка Херсонської області в житлі, яке тимчасово йому надав працедавець, на якого він працює неофіційно.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024230000001607 від 13.09.2024 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з корисливою метою, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, порушуючи вимоги положень Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ст. ст. 4, 6, 7 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 589 від 03 червня 2009 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно, з метою збуту придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи наркотичну речовину, яку зберігав з метою збуту за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , та 21.11.2024 близько 12:38, знаходячись на території вищевказаного домоволодіння, збув її ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (анкетні дані якого змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), за наступних обставин.
Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (анкетні дані змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві») 21.11.2024, використовуючи засоби мобільного телефонного зв'язку, домовився із ОСОБА_7 про купівлю наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс за грошові кошти в сумі 400 гривень.
В подальшому, 21.11.2024 близько 13:00, ОСОБА_8 в месенджері «Телеграм» зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що необхідно перерахувати грошові за придбання наркотичного засобу на банківську карту № НОМЕР_1 , яку надав ОСОБА_5
21.11.2024 о 12:38, ОСОБА_8 здійснив за домовленістю з ОСОБА_5 оплату за наркотичний засіб шляхом переказу грошових коштів через термінал самообслуговування на банківську карту № НОМЕР_1 , після чого направився до раніше домовленого місця зустрічі за адресою: АДРЕСА_1 , з метою отримання наркотичного засобу.
У подальшому, 21.11.2024 близько 12:57, ОСОБА_5 , реалізуючи спільний із ОСОБА_7 умисел на незаконний збут наркотичних засобів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , надав вказівку ОСОБА_7 винести наркотичний засіб ОСОБА_8 за заздалегідь отримані грошові кошти в сумі 400 гривень. У свою чергу ОСОБА_7 виконав вказівку ОСОБА_5 , та реалізуючи спільний із ним умисел на збут наркотичних засобів, передав ОСОБА_8 наркотичний засіб, який відповідно до висновку експерта є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, загальна маса канабісу становить 1,681 г, яку в подальшому вилучили працівники поліції в ході огляду місця події 08.11.2024 за адресою: м. Херсон, пр. 200-річчя Херсону, 8.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
16.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовуються наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження: 21.11.2024 проведено негласну слідчу (розшукову) дію -- контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобі, передбачену ст. 271 КПК України, відносно ОСОБА_5 , в ході якої останній за попередньою змовою із ОСОБА_7 збув ОСОБА_8 речовину рослинного походження буро-зеленого кольору, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/122-24/6413-НЗПРАП від 11.12.2024 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс. Загальна маса канабісу в перерахунку на суху речовину, становить 1,681 г; складеним 10.12.2024 протоколом за результатами проведення на підставі ухвали слідчого судді Миколаївського апеляційного суду негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відео контроль особи (передбаченої ст. 260 КПК України), відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зафіксовано, що останній за попередньою змовою із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснив збут наркотичного засобу; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (анкетні дані змінено на підставі ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»), який повідомив про обставини проведення за його участі негласної слідчої (розшукової) дії -- контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів відносно ОСОБА_5 .
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно з ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, які вчинив ОСОБА_5 , є тяжкими, які передбачають можливість реального позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурором у судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_5 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено не було, а лише тезисно зазначено про його існування, отже вказаний ризик не підлягає врахуванню при обранні запобіжного заходу.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1992 році; на обліку за станом здоров'я не перебуває, зі слів є інвалідом ІІІ групи. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 не одружений, дітей не має. ОСОБА_5 має освіту 9 класів, проживає сам за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, працює неофіційно - виконує будівельні роботи. В силу ст. 89 КК України раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні інших кримінальних правопорушень наразі не має.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення про підозру підлягає частковому задоволенню, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу.
Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Таким чином, з огляду на конкретні, наведені вище, обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а тому запобіжний захід у вигляді застави, який відповідно до ст. 182 КПК України полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам в межах строку досудового слідства.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Нормами ч. 5 ст. 182 КПК України також передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно лише щодо осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України) або особливо тяжкого злочину (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного ОСОБА_5 , даних про його особу та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірним для нього, оскільки застава у меншому розмірі враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, за якими ОСОБА_5 оголошено про підозру, не здатна забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Зобов'язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 16.02.2026 року виконувати наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утриматися від спілкування із свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Роз'яснити, що застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Роз'яснити, що підозрюваний, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити застоводавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
У разі внесення застави, на заставодавця покладається обов'язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 23.12.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1