Миколаївської області
Справа №477/1731/24
Провадження №1-кс/477/1406/25
про скасування арешту майна
25 грудня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт - ОСОБА_3 , його представника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про скасування арешту, подане в межах кримінального провадження №12024150000000568 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191 КК України
19 грудня 2025 року представником третьої особи, щодо майна якої вирішено питання про арешт ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 11 грудня 2024 року в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року на майно право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що ухвалою слідчого судді від 11 грудня 2024 року накладено арешт на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 з метою його збереження як речового доказу у цьому кримінальному провадженні.
Вказує, що у подальшому застосуванні арешту на даний час відпала потреба а ОСОБА_3 є добросовісним власником вказаного нерухомого майна та у цьому кримінальному провадженні не набув статусу підозрюваного чи обвинуваченого.
Оскільки житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 не відповідає критерію, означеному у статті 98 КПК, тому не може вважатися речовим доказом, а обставини вчинення інкримінованого правопорушення ОСОБА_3 не підтверджені належними доказами, просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді від 11 грудня 2024 року.
У судовому засіданні заявник - адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , як третя особа стосовно майно якої вирішено питання про арешт, повністю підтримали подане клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 у судове засідання по розгляду клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Не заперечував проти його задоволення, вказуючи на те, що на даний час відпала необхідність щодо подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту на майно ОСОБА_3 .
Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, заслухавши представника власника/володільця майна, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Абзацом 2 частини першої статті 174 КПК передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе лише за таких умов:
вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;
вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
У клопотанні ОСОБА_4 зазначає про те, що у застосуванні арешту майна відпала потреба, тому, з огляду на принцип диспозитивності, суд має встановити наявність або відсутність лише вказаної підстави для скасування арешту.
На підставі документів, що містяться у матеріалах клопотання, слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024150000000568 від 14 червня 2024 року, кваліфіковане за частиною п'ятою статті 190 КК України за фактом заволодіння невстановленими особами низкою об'єктів житлової нерухомості, що розташовані, зокрема, по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 , шляхом укладання сумнівних угод із залученням приватних нотаріусів Миколаївського міського нотаріального округу, посадових осіб органів БТІ, посадових осіб юридичної особи приватного права, та інших фізичних осіб.
Досудовим розслідуванням цього кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 , керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету незаконного збагачення, обрав як джерело прибутку, діяльність пов'язану із вчиненням дій щодо заволодіння шахрайським шляхом правом власності на об'єкти нерухомого майна з подальшою їх легалізацію, шляхом вчинення правочинів з ними.
Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 було відчужено ОСОБА_3 на підставі фіктивного договору купівлі-продажу де набувачем виступав ОСОБА_6 .
Постановою про визнання речовим доказом від 28 листопада 2024 року, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 визнано в якості речового доказу у кримінальному провадженні №12024150000000568 від 14 червня 2024 року, як майно що було об'єктом кримінально протиправних дій.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Миколаївської області від 11 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_5 та з метою збереження речового доказу, накладено арешт на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , із встановленням заборони відчуження та розпорядження цим об'єктом нерухомого майна.
За змістом клопотання заявника також вбачається і та обставина, що з кримінального провадження №12024150000000568 від 14 червня 2024 року виділено матеріали в окреме провадження №12025150000000379 від 16 травня 2025 року, зокрема і матеріали щодо набуття у власність житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Враховуючи мету і підставу арешту, а також доводи учасників провадження, слідчому судді необхідно з'ясувати, чи відпала подальша потреба у збереження вилученого майна як речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Вирішуючи вказане питання, слідчий суддя виходить з того, що за змістом частини першої, другої статті 98 КПК, речовими доказами є, зокрема, матеріальні об'єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження.
У відповідності до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
За змістом положень статті 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 174 КПК України - підозрюваний, його захисник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Статтею 16 КПК України застережено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
Частинами 1, 3 статті 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Сукупність наведених норм свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.
При вирішенні питання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує вимоги чинного законодавства, щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов'язки, запобігає зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Положення КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми, дає підстави зробити висновок, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
У свою чергу, як вбачається з клопотання ОСОБА_4 , з часу накладення арешту на майно ОСОБА_3 , органом досудового розслідування проведено весь спектр слідчих дій направлених на встановлення обставин кримінального правопорушення та не встановлено причетність останнього до кримінального правопорушення.
Відповідно до заяви прокурора від 23 грудня 2025 року, що надіслана до суду, вбачається, що останній не заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна ОСОБА_3 вказуючи на те, що на даний час відпала необхідність щодо подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту на це майно, що свідчить про те, що цілі, задля яких було накладено арешт на майно ОСОБА_3 досягнуто.
Прокурором не зазначено про наявність потреби у подальшому утриманні стороною обвинувачення відповідного майна.
Оскільки слідчому судді не надано відомостей щодо необхідності подальшого арешту майна стороною обвинувачення, то слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 доказового значення не має, а отже більше не відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК, а тому у подальшому його арешті потреба відпала.
З огляду на вказане, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, оскільки подальший арешт майна (за відсутністю передбачених для цього підстав) може порушити право заявника на вільне розпорядження належним йому майном, що буде також суперечити загальним засадам володіння особою майном, вимогам законодавства, та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справи "Баландіна проти України, "Батрак проти України", "Панов проти України").
Керуючись статтями 174, 372, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вітовського (Жовтневого) районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №12024150000000568 від 14 червня 2024 року, а саме на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7