Справа № 454/1122/25
про залишення заяви без розгляду
12.11.2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
розглянувши заяву потерпілого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 ,
Потерпілий подав заяву про відвід головуючого судді ОСОБА_5 , яка мотивована тим, що на його думку суддею порушено норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_4 відмовився від поданої ним заяви про відвід головуючого судді та зазначив, що така є неактуальною
Дослідивши заяву та матеріали кримінального провадження, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
Відповідно до ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відповідно до ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього суду.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будьякого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі Законів України на засадах верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки, незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Обставинами, що викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, можуть бути незаконні дії судді під час розгляду справи, ігнорування законних вимог сторони, створення перешкод для реалізації процесуальних прав, нерівне ставлення до сторін, нетактовна поведінка судді тощо.
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці.
Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
Слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
При вирішенні питання про відвід судді, не встановлено ні суб'єктивних, ні об'єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді при здійснені розгляду справи.
Зазначені в заяві потерпілого обставини є його суб'єктивними та не він не надав жодних доказів на обґрунтування таких.
В свою чергу, заява з припущеннями про існування певних облставин не може слугувати підставою відводу.
Окрім того, потерпілий в судовому засіданні не підтримав поданої ним заяви та відмовився від неї, атому дану заву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.75, 81 КПК України,
З заяву потерпілого ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_5 - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1