ЄУН 331/4990/25
2/337/2836/2025
(заочне)
22 грудня 2025 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місце знаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд.48, до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29.08.2025 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя з вказаним позовом, який мотивує тим, що 31.08.2024 між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачкою ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №18091, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 8000,00грн., шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», зі сплатою 1,0% за кожен день користування (365,00% річних), строком на 730 днів - до 31.08.2026. За умовами договору позичальник повинен був здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячними платежами - кожні 30 днів згідно з Графіком платежів. Однак з 31.08.2024 відповідачка належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим станом на 27.07.2025 утворилась заборгованість за процентами в розмірі 26 400,00грн., які підлягають примусовому стягненню з відповідачки. При цьому, позивач не пред'являє вимоги про дострокове повернення кредиту.
Просить стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 01.09.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудністю, куди надійшли 07.10.2025.
Ухвалою суду від 09.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула за невідомими причинами, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином,відзиву на позов або зустрічного позову не подала.
Виходячи з вимог ст.280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність відповідачки.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі - Закон №675).
Суд встановив, що між ТОВ «ФК «Процент» та відповідачкою ОСОБА_1 31.08.2025 було укладено кредитний договір №18091, відповідно до якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в розмірі 8000,00грн. шляхом їх переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк», зі сплатою 1,0% за кожен день користування (365,00% річних), строком на 730 днів - до 31.08.2026.
Вказаний кредитний договір укладений за допомогою ІТС Товариства та підписаний позичальником/відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідачка, підписавши кредитний договір, прийняла на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, зокрема, здійснювати повернення кредиту та сплату процентів за користування ним щомісячними платежами - кожні 30 днів згідно з Графіком платежів.
Згідно з розрахунком кредитора/позивача заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 27.07.2025 становить загалом 34400,00грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8000,00грн., за процентами - 26 400,00грн.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами.
в розмірі 26 400,00грн.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В даному випадку суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи і підписанням його електронними цифровими підписами, що відповідає ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст.207,1055 ЦК України.
Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов'язковим для виконання.
Кредитор надав позичальнику/відповідачці кредитні кошти шляхом їх перерахування за реквізитами банківської картки, які остання повинна була повертати відповідно до графіку платежів.
Однак, відповідачка порушила умови укладеного кредитного договору, належним чином не виконала свого зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним згідно з узгодженим графіком платежів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має права вимагати в судовому порядку.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем належними та допустимими доказами - копією кредитного договору з графіком платежів, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «Процент», витягом з ІТС щодо хронології дій з укладання договору, квитанцією про переказ коштів, інформацією та випискою з банківського рахунку АТ «Універсал Банк», розрахунком заборгованості, який є повним, чітким, об'єктивним та узгоджується з умовами кредитного договору.
При цьому, відповідачка обґрунтованого заперечення проти позову не подала, в судове засідання не прибула і жодним чином позовні вимоги не спростувала.
Як вже зазначалось, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідачки заборгованості лише за простроченими процентами за період з 31.08.2024 до 27.07.2025 в розмірі 26 400,00грн., що суд вважає законним та обгрунтованим. Вимог про дострокове повернення кредиту позивач/кредитор наразі не вимагає, що є його правом.
Таким чином, позов ТОВ «ФК «Процент» слід задовольнити повністю.
Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.
Так, в межах цієї справи позивач ТОВ «ФК «Процент» отримував правову допомогу від адвоката Руденка К.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги №03/06/2024 від 03.06.2024, атом приймання-передачі наданих послуг №48 від 30.06.2025, витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №48 від 30.06.2025, платіжною інструкцією №2727 від 30.06.2025, які суд вважає належними та допустимими доказами.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі - 10 000,00грн., що відповідно до витягу з акту №48 від 30.06.2025 складається з вартості складання та подання позовної заяви - 9000,00грн. та складання адвокатського запиту про витребування доказів - 1000,00грн.
Згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (складання адвокатського запиту та позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною), витраченим на це часом, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу - 10 000,00грн. завищеним,неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних наданих послуг, а також ціною позову.В даному випадку позивач не довів, що визначений ним розмір витрат на правничу допомогу повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.
Суд вважає, що відсутність в даній справі будь-яких заперечень щодо витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення їх розміру від відповідачки, не впливає на вищевказані висновки.
З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити та стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00грн., що забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.
Керуючись ст.3,6,15,16,207,525,526,530,610,611,625-629,638,640,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265,280,282 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, місце знаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд.4, заборгованість за простроченими процентами за період з 31.08.2024 до 27.07.2025 за кредитним договором №18091 від 31.08.2024 в загальному розмірі 26 400,00грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 2422,40грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн., усього 32 822,40грн. (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.А.Мурашова
22.12.2025