23.12.2025
ЄУН 317/5243/25
Провадження № 2/337/3300/2025
23 грудня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Сидорової М.В.,
за участю секретаря Коваленко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «Ейс») через систему «Електронний суд» звернулося до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором №00-9734830 від 22.04.2024 у розмірі 27827,10 грн, яка складається з 7350,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 20477,10 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.04.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений вищевказаний кредитний договір в електронній формі. За умовами вказаного договору Товариство надало відповідачу кредит у сумі 7700,00 грн шляхом перерахування коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на визначених договором умовах. Надалі, 20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Ейс» був укладений договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому як новому кредитору передано право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до відповідача за кредитним договором №00-9734830 від 22.04.2024 на загальну суму 27827,10 грн.
Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 21.10.2025 цивільну справу за вказаним позовом направлено до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудність.
27.11.2025 матеріали вказаної цивільної справи надійшли до Хортицького районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотанням представника позивача, яке було подано разом з позовною заявою, про витребування доказів від АТ «Універсал Банк».
04.12.2025 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача. Відсутні копії договорыв факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайон Фінанс», а також між ТОВ «ФК «Онлайон Фінанс» та позивачем. При цьому договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено 28.11.2018, в той час, коли договір кредитної лінії між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено лише у 2021 році. Тобто договір факторингу укладений до виникнення кредитних правовідносин. Відсутні докази на підтвердження оплати позивачем за договором факторингу. Також зазначає, що на період воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, та від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення. Сума заборгованості за кредитним договором нарахована невірно, оскільки строк дії кредиту становить 30 календарних днів, однак позивач нараховує проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування, що не відповідає положенням законодавства. Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00грн. не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності.
08.12.2025 від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» до суду через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 05.12.2025) надійшла відповіділь на відзив, в якому представник поивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що позивач довів факт відступлення права грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «Ейс» належними та допустимим доказами. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось в межах погоджених умов кредитного договору первісним кредитором. Після переходу права грошової вимоги позивач жодних нарахувань закредитним договором не здійснював. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
19.12.2025 від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана судом інформація.
Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладання судового засідання не надходило.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст.3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 638, 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України, що регулюють договір позики.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Крім того, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Крім того, згідно п.1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1077 УК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675).
Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч.1).
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6).
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).
Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, судом встановлено, що відповідно до умов договору кредитної лінії №00-9734830 від 22.04.2024, укладеного в електронній формі між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 з використанням ним електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 08492, Товариство надало відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі ліміту 7000,00 грн, на споживчі потреби, строком на 360 календарних днів. Позичальник зобов'язався повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування, тобто до 17 квітня 2025 року (п.1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п.1.4 договору, позичальник зобов'язався оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 17 травня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії.
Процентна ставка є фіксованою. Стандартна процента ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Знижена процентна ставка становить 0,88% суми кредиту за кожень день користування кредитом. Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 10,00 % від суми кредиту, що складає 700,00 грн. (п. 1.5-1.6 договору).
Відповідно до п.2.8 договору, кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 22.04.2024. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 7000,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід'ємною частиною якого є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ» №05-01/24 від 05.01.2024, які діяли з 09.01.2024.
Відповідно до п.7.3 договору, позичальник підтвердив, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття Позичальником свідомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «МАКС КРЕДИТ», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті за посиланням: https://treba.credit/finansovi-poslugy/.
Також сторони узгодили графік щомісячних платежів за договором, який є додатокм №1 до кредитного договору №00-9734830 від 22.04.2024 та містить інформацію про дату видачі кредиту 22.04.2024, кількість днів у розрахунковому періоді 360 днів, сума кредиту 7000 грн, проценти за користування кредитом 36011,50 грн, комісія за надання кредиту 700 грн, загальна вартість кредиту 43711,50 грн.
Договір №00-9734830 від 22.04.2024 та Графік платежів підписаний позичальником ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатору «08492», який був надісланий на номер мобільного телефону позичальника.
Відповідно до довідки ТОВ «МАКС КРЕДИТ» позичальник ОСОБА_1 ідентифікований. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснено одноразовим ідентифікатором «08492», відправленим позичальнику 22.04.2024 о 13:02:03 на номер телефону: НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі Онлайн» №173/02 від 06.02.2025 та реєстру транзакцій на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції, кредитні кошти у сумі 7000,00 грн. переведені на ОСОБА_1 22.04.2024 на карту MONOBANK № НОМЕР_2 (в реєстрі під №58).
АТ «Універсал Бану» підтвердило належність банківської картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та факт зарахування 22.04.2024 коштів у сумі 7000 грн на вказану картку. Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером відповідача та знаходиться в його анкетних даних.
Із детального розрахунку заборгованості за договором №00-9734830 від 22.04.2024, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» встановлено, що за боржником за період з 22.04.2024 по 20.01.2025 обліковується заборгованість в загальній сумі 27827,10 грн, заборгованість по кредиту 7000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 20477,10 грн, заборгованість за нарахованими комісіями 350,00 грн, штрафні санкції 3500 грн.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-9734830 від 22.04.2024, станом на 01.10.2025 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 27827,10 грн., з яких: 7350,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 20477,10 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
Також судом встановлено, що 20.01.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Ейс» було укладено Договір факторингу №20012025-МК/Ейс, згідно з яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначений цим Договором.
П. 2.4 Договору встановлено, що відступлення права грошової вимоги на інших прав, належних клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Крім того, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція в національній валюті від 27.01.2025 №1, відповідно до якої ТОВ «ФК «Ейс» здійснило платіж на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у розмірі 400 000,00 грн. із призначенням платежу «Часткова оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, без ПДВ».
У відповідності до платіжної інструкції в національній валюті від 31.01.2025 №2, ТОВ «ФК «Ейс» здійснило платіж на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у розмірі 1 306 420,54 грн. із призначенням платежу «Часткова оплата за відступлення Прав Вимог згідно Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, без ПДВ».
20.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» підписано Акт приймання-передачі до договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, яким клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 20 січня 2025 року (кількість боржників: 3155).
Згідно з реєстром боржників до Договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до відповідача за договором №00-9734830 від 22.04.2024 в загальному розмірі 27827,10 грн., з яких: 7350,00 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту, 20477,10 грн. - залишок заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позов ТОВ «ФК «Ейс» таким, що підлягає частковому задоволенню.
В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.
При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.
В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» як первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 22.04.2024 кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 7000,00 грн шляхом їх перерахування на його платіжну банківську картку, зобов'язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, комісію в порядку та строки, визначені договором.
Вказаний кредитний договір оформлений письмовим документом і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем - електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказані обставини достовірно підтверджуються наданими суду письмовими доказами - копією договору кредитної лінії №00-9734830 від 22.04.2024, довідкою про ідентифікацією клієнта, довідкою про успішність операції з переказу коштів, випискою про рух коштів АТ «Універсал Банк», які суд вважає належними та допустимими доказами.
За умовами кредитного договору відповідач отримав в кредит 7000 грн та зобов'язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами кожні 25 днів, сплатити комісію та повернути кредит до закінчення строку кредитної лінії. Останній 360-й день користування кредитом - 17.04.2025.
Разом з тим, відповідач здійснив 14.05.2024 платіж в сумі 200,00 грн, 15.05.2024 - 1278,40 грн., 17.05.2024 - 61,60 грн. та 150,00 грн.,10.06.2024 - 2572,50 грн, 03.07.2024 - 2366,70 грн., 05.07.2024 - 205,80 грн та 200,00 грн., усього сплатив за кредитним договором 7035,00 грн, які були зараховані на погашення процентів за користування кредитом, після чого жодних платежів на повернення кредиту та сплату процентів за користування ним відповідач не здійснював, чим порушив умови укладеного кредитного договору, у зв'язку з чим новий кредитор ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до суду з цим позовом.
При цьому суд враховує, що відбулась заміна кредитора, до позивача перейшли права ТОВ «МАКС КАПІТАЛ», і позивач має право вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором. Це право позивач набув на підставі договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Ейс», платіжних інструкцій від 27.01.2025 №1 та від 31.01.2025 №2 про здійснення ТОВ «ФК «Ейс» платіжу на користь ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у розмірі 400 000,00 грн. та 1 306 420,54 грн. за відступлення прав вимог згідно договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, акту приймання-передачі до договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, та реєстру боржників до договору факторингу №20012025-МК/Ейс від 20.01.2025, за якимиТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до відповідача за договором №00-9734830 від 22.04.2024.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду належними та допустимим доказами - належним чином засвідченими копіями відповідного договору з додатками. Жодних обставин, які б вказували на недійсність вказаного договору, відповідачем не наведено та судом не встановлено.
Отже, доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права вимоги за вказаним кредитним договором від первісного кредитора до відповідача є помилковими.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором.
В межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 27827,10 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7350,00 грн., заборгованості за процентами - 20477,10 грн.
Із детального розрахунку заборгованості за договором №00-9734830 від 22.04.2024, складеного ТОВ «МАКС КРЕДИТ» встановлено, що за боржником за період з 22.04.2024 по 20.01.2025 обліковується заборгованість в загальній сумі 27827,10 грн, зокрема, заборгованість по кредиту 7000 грн, заборгованість за нарахованими процентами 20477,10 грн, заборгованість за нарахованими комісіями 350,00 грн, штрафні санкції 3500 грн.
Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за комісією (350,00 грн), а також штрафних санкцій, натомість сума заборгованості за комісією за надання кредиту, визначена як заборгованість по тілу кредиту (7000,00 грн. + 350,00 грн).
Проте, правова природа комісії і тіла кредиту є різною. Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України особа право на захист здійснює на свій розсуд. Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 7000,00 грн. Відповідно вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в сумі 350,00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Як зазначалося вище, відповідно до п. 1.3 кредитного договору загальний строк кредитування 360 днів з 22.04.2024 по 17.04.2025.
Наведене свідчить, що нарахування процентів за користування кредитними коштами до 20.01.2025 відбувалось у межах строку кредитування, з умовами якого позичальник був ознайомлений.
Розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимог, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не проводив.
При цьому суд враховує, що 22.11.2023 прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування", відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
У даній справі договір між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено 22.04.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому ТОВ «МАКС КРЕДИТ» мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону, зважаючи на порядок укладення договору із ОСОБА_1 .
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2,5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зазначене указує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України « Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Суд погоджується з доводами відповідача про неправомірність встановлення ТОВ «МАКС КРЕДИТ» у договорі стандартної процентної ставки у розмірі 1,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, оскільки позивачем проігноровано положення ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» якою встановлено вимоги, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1% .
Проценти за користування кредитом первісним кредитором нараховані за період з 22.04.2024 по 16.05.2025 (25 днів) за зниженою процентною ставкою 0,88 % від суми кредиту або 61,60 грн в день, а у період з 17.05.2024 по 20.01.2025 за стандартною процентою ставкою 1,47 % від суми кредиту або 102,90 грн в день протягом 249 днів.
Оскільки, як вже зазначалось, кредитний договір укладено 22.04.2024, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24.12.2023), станом на дату укладення договору кредитодавець міг застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», лише у розмірі 1 %.
Отже, у період з 17.05.2024 по 20.01.2025 розмір денної процентної ставки, які мав сплачувати позичальник, ураховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, становить 70,00 грн (1 %), і за період з 17.05.2025 по 20.01.2025 розмір нарахованих процентів мав складати 17 430,00 грн (70,00 грн х 249 днів).
Таким чином, з урахуванням внесених відповідачем платежів, загальний розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами становить 11 935,00 грн з розрахунку: (61,60 грн. х 25 дн. + 70,00 грн. х 249 дн) - 7035,00 грн, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №00-9734830 від 22.04.2024 у розмірі 18 935,00 грн, яка складається з 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 935,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 648,44 грн., виходячи з розрахунку: 18935,00 грн (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 27827,10 грн (загальна сума заявлених вимог) = 68,05%; 68,05% х 2422,40 грн. : 100 % = 1 648,44 грн.
Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи, суд виходить з того, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу позивач надав суду: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» із протоколом погодження вартості послуг до договору (Додаток № 1), згідно з яким встановлено та погоджено вартість адвокатських послуг; додаткову угоду від 11.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 7000,00 грн. із зазначенням переліку наданих правових послуг, кількості витрачених годин та вартості послуг; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7063/10.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Оцінивши надані позивачем документи, а також доводи відповідача щодо невідповідності визначеного розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи характер спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, фактичні обставини судового провадження у цій справі, обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг,розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 7000,00 грн. завищеним, непропорційним та нерозумним, у зв'язку з чим його слід зменшити до 5000,00 грн.
Таким чином, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу пропорційно до частини позовних вимог, які судом задоволені, а саме, 68,05%, тобто 3 425,00 грн (5000,00 грн х 68,05 % :100%).
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310а) заборгованість за кредитним договором №00-9734830 від 22.04.2024 у розмірі 18 935,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 648,44 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 425,00 грн, а всього 24 008 (двадцять чотири тисячі вісім) гривень 44 копійки.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Сидорова