1Справа № 335/9074/25 2/335/3780/2025
23 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участі секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 26.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 3403986 згідно умов якого зазначене товариство зобов'язалося надати відповідачеві кредит в сумі 8000,00 грн. на строк 30 днів, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитодавця, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду, направленого Кредитодавцем на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку «CreditPlus».
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за вищезазначеним кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчила факт взяття на себе відповідного зобов'язання повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що передбачена кредитним договором.
28.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі -ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №28072021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за Кредитним договором на загальну суму 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням ( за тілом кредиту) та 14130,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого право ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором в сумі 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням ( за тілом кредиту) та 14130,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
На час подання позову відповідачем зобов'язання за кредитним договором не виконуються, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вищезазначеним договором у розмірі 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 14130,00 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою судді від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
В судове засідання представник позивача та відповідач не з'явилися. 23.12.2025 представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності.
Відповідач, повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації місця його проживання, в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі, були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За вимогами п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідач не повідомляв суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.
Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.
Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Позивач проти заочного розгляду справи не заперечував.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
26.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditplus.ua укладено кредитний договір № 3403986, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором А543703 (а.с. 16-19).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в сумі 8000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у Кредитному договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Строк кредитування 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком до договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених розділом 4 договору.
Відповідно до п. 1.5.1. знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.
Відповідно до п. 1.5.2. стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день від суми кредиту у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.
З Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту вбачається, що дата повернення кредиту та сплати процентів 25.01.2021 (а.с.19, зворот).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання з надання відповідачеві кредиту виконало 26.12.2020 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 8000,00 грн. на рахунок відповідача, за яким здійснювалися платіжні операції з використанням платіжної картки з номером НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 26.12.2020 № 18622-1327-149495116 ( а.с. 26).
28.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 28072021, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними відповідачем з ТОВ «Авентус Україна» перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (а.с. 33).
Згідно із пп. 1.1. Договору факторингу № 28072021 від 28.07.2021 року, за цим договором Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пп. 1.2 Договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 28.07.2021 до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3403986 в сумі 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) та 14130,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 34, зворот- 36).
23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором в сумі 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням ( за тілом кредиту) та 14130,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.37-39).
Відповідно до пп. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фатора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Акти прийому-передачі Реєстру заборгованостей підписуються в день укладення цього договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 23.07.2024 до договору факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3403986 в сумі 22130,00 грн., з яких 8000,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) та 14130,00 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 41, зворот- 43).
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Судом встановлено, що відповідач зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним належним чином не виконав. З наданої позивачем картки обліку договору за період з 26.12.2020 до 27.07.2021 вбачається, що відповідач наданий йому кредит в строк, визначений кредитним договором (до 25.01.2021), не повернув, проценти за користування кредитом сплатив після в сумі 4110,00 грн. (а.с. 27-31).
Перевіривши правильність нарахування заборгованості за кредитним договором, суд виходить з наступного.
Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Укладаючи кредитний договір ТОВ «Авентус Україна» та відповідач дійшли згоди, що кредит надається на строк 30 днів з можливістю продовження, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку визначеному пп. 4.2 - 4.5 договору.
Проте, доказів того, що відповідач звертався до первісного кредитора з пропозицією продовження строку кредитування, а ТОВ «Авентус Україна» акцептувало таку пропозицію, позивачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд виходить з того, що строк кредитування закінчився 25.01.2021, а нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитом за межами строку кредитування є протиправним.
З огляду на те, що відповідач зобов'язання з повернення кредиту у визначений договором строк не виконав, в нього виникло зобов'язанням сплатити кредиторові проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому п. 1.5.2 кредитного договору - 1,90 % в день від суми кредиту (152,00 грн. в день).
Отже, за встановлених судом фактичних обставин позивач мав би сплатити кредитору проценти в загальному розмірі 4560,00 грн. (30 днів х 152,00 грн.), проте сплатив лише 4110,00 грн. (а.с. 27 - 31).
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання за кредитним договором не надав, розрахунок позовних вимог не спростував.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення заборгованість за кредитом в розмірі 8000,00 грн. та за процентами в розмірі 450,00 грн. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання ним правової допомоги позивачеві підтверджено договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеним між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Лігл Ассістанс» (а.с. 11-12), витягом з акту №17 від 31.08.2025 про надання юридичної допомоги за договором, в якому сторони визначили, що розмір винагороди адвоката, який складає 13000,00 грн. (а.с. 15).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат позивача на оплату правничої допомоги до суду не подавав.
З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доказів понесення інших витрат позивачем суду не надано, із заявами про намір надати такі докази після ухвалення рішення позивач до суду не звертався.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ідентифікаційний код 42640371, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521) 14338 (чотирнадцять тисяч триста тридцять вісім) гривень 81 копійку, з яких 8450,00 грн. - заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3403986 від 26.12.2020, 4963,85 грн. - витрати на правничу допомогу, 924,96 грн. - судовий збір.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Копію заочного рішення направити сторонам.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 25 грудня 2025 року.
Суддя А.В. Стеценко