Справа № 333/10546/25
Провадження № 2-а/333/169/25
22 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романок Анни Федорівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -
05.11.2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Романок А.Ф. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, в якому просить суд: поновити строк звернення з позовом до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 1403 від 11.06.2025 року в справі про адміністративне правопорушення, постановлену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі закрити, стягнути з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати - судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтований таким. 27.10.2025 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від банку про накладення арешту на його рахунки, причиною цього стала постанова державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя Вовченко А.В. від 27.10.2025 року про арешт коштів боржника (ВП № 79431166). Тобто, 28.10.2025 року (після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження) він дізнався про те, що відповідачем відносно нього складено постанову № 1403 від 11.06.2025 року, на підставі якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 04.03.2025 року відповідачем на адресу позивача поштовим зв'язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.03.2025 року на 09.00 год. для уточнення даних. 14.03.2025 року повістка була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з «адресат відсутній за вказаною адресою», а позивач не прибув до відповідача для уточнення даних. Крім того, позивачем зазначено, що протокол відносно нього складено не уповноваженою особою, так як відсутній наказ про уповноваження ОСОБА_3 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 на складання таких протоколів. Позивач звертає увагу суду, що постанову винесено 11.06.2025 року, набрала чинності 21.06.2025 року, строк пред'явлення її для виконання 21.09.2025 року і лише 23.10.2025 року на адресу Комунапрського ВДВС у м. Запоріжжі надійшла заява за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про виконання постанови № 1403 від 11.06.2025 року, на заяві міститься відмітка про вихідний номер № Ю/6916 від 16.09.2025 року, натомість конверт в матеріалах справи відсутній, а заява була подана до виконавчої служби самостійно уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 23.10.2025 року. А тому постанова не підлягає примусовому виконанню. ОСОБА_1 з 03.07.2024 року є особою з інвалідністю Ш групи безстроково, 18.07.2025 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служби на підставі ст. 75-А графи 2 наказу Міністерства оборони України № 402 від 2008 року. 11.08.2025 року позивач виключений з військового обліку. А отже, станом на момент направлення повістки ОСОБА_1 не мав жодних причин для неотримання повістки або неявки за повісткою, адже він не підлягав призову під час мобілізації. Окремої уваги заслуговує той факт, що 27.05.2025 року позивач звертався з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників щодо внесення відносно нього даних про перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також попередніх результатів ВЛК відповідно до його паперового військово-облікового документа, проте відомості внесено не було. Позивачем зазначено, що ним понесені витрати на професійну правничу допомогу розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 06.11.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.
12.11.2025 року позивачем усунуто недоліки.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року відкрито провадження по адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 копію адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також належним чином завірену копію постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
25.11.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, в обґрунтування чого посилався на те, що згідно з ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: 3. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: Абз.8 У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. При цьому, відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі по тексту - Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Отже, вказаним Порядком № 560 уточнено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки може викликати особу для взяття на військовий облік, уточнення її персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (надалі за текстом - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (надалі за текстом - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Відповідно до ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Електронна інформаційна взаємодія, зокрема й надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать 34 пункти, в тому числі відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (п. 34). Так, ІНФОРМАЦІЯ_5 не володів відомостями щодо наявності у ОСОБА_1 прав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, в зв'язку з чим виникла необхідність для виклику позивача. Під час автоматичної перевірки відомостей (персональних даних) внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів військовозобов'язаним, у яких, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має, які не заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України автоматично формується повістка про виклик за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Так, 04.03.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 2826567 (сформована автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів) за задекларованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265 Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 передбачена процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів. п. 34. Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), на підставі відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним оператором поштового зв'язку та/або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі). п.36. За адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку; п. 41. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Згідно з довідкою про причини повернення з відбитком печатки Укрпошти, на якій зазначена дата 14.03.2025 року, вищезазначена повістка № 2826567 була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 за вказаною адресою. Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на 14.03.2025 року о 09.00 год., однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_7 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, 27.05.2025 року відносно правопорушника ОСОБА_1 , уповноваженою на те особою, був складений протокол № 1403 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. При складанні адміністративного протоколу були дотримані норми КУпАП щодо процедури розгляду адміністративної справи, роз'яснено ст. 63 Конституції України, його права, передбачені ст. 268 КУпАП, в поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що повістку не отримував, не був сповіщений. Зміст протоколу та дату розгляду адміністративної справи зачитано ОСОБА_3 . До протоколу про адміністративне правопорушення № 1403 від 27.05.2025 року долучені достовірні підтверджуючи факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме повістка № 2826567, копія листа Укрпошта, опис вкладення рекомендованого відправлення, статус відстеження відправлення № 0610236378562. Відповідно до ч. 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Громадянина ОСОБА_1 було своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи. З метою реалізації права на захист та можливості взяти участь в засіданні, висловити заперечення, надати докази тощо, розгляд справи був призначений на 11.06.2025 року. 11.06.2025 року о 09.00 год. відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення скоєне громадянином ОСОБА_1 . На розгляд справи позивач не з'явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. Клопотань щодо переносу розгляду справи від позивача не надходило. Відповідно до ст. 268 КпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Від імені начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП розглядав т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 . Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення. За приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Під час розгляду були з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог КУпАП, зокрема встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 , чим вчинив адміністративне правопорушення, встановлено його вина та обставини скоєного правопорушення під час дії особливого періоду в умовах воєнного стану. Постанова по справі про адміністративного правопорушення була направлена рекомендованим листом на адресу позивача 13.06.2025 року. Вважає, що справа про адміністративне правопорушення вирішена в точній відповідності з законом, а постанова по адміністративній справі № 1403 від 11.06.2025 року цілком законна та обґрунтована. Щодо повноважності особи, яка склала протокол, то 27.05.2025 року співробітниками поліції було доставлено ОСОБА_1 до обласного об'єднаного центру мобілізації, де здійснювалося чергування ІНФОРМАЦІЯ_9 , де відносно нього у цей же день уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 оператором відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення від 27.05.2025 року.
Також, 25.11.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано витребувану судом копію адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Належним чином завірену копію постанови № 1403 від 11.06.2025 року.
03.12.2025 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якому з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази відправлення даної повістки позивачем та повернення її відповідачу із зазначення причин не вручення. На описі АТ «Укрпошта» відсутні печатка поштового відділення, квитанція відправлення відсутня, наявний трекінг, який наразі неможливо відслідкувати, доказів того, що саме цей трекінг відноситься до листа не має. Також, зазначено, що керівництво ІНФОРМАЦІЯ_2 самостійно вирішило, що до їх повноважень належить складення адміністративних протоколів та розгляд справи про адміністративне правопорушення за місцем вчинення та місцем розгляду яких є інші територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Особу, яка склала протокол відносно ОСОБА_1 уповноважено лише на складання протоколів про адміністративне правопорушення по ІНФОРМАЦІЯ_10 , а не по всім ІНФОРМАЦІЯ_11 . При цьому, звертає увагу суду, що на момент направлення повістки ОСОБА_1 вже мав статус особи з інвалідністю (03.07.2024 року), тобто у разі обізнаності про наявність повістки до ІНФОРМАЦІЯ_7 останній не мав жодних причин для неотримання повістки або неявки за повісткою, адже він не підлягає мобілізації. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що постанова № 1403 від 11.06.2025 року звернута до виконання в строки, визначені ст. 303 КУпАП.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.06.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 1403 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 04.03.2025 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» була направлена повістка № 2826567 (сформована автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів) за задекларованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта», рекомендоване поштове відправлення на ім'я ОСОБА_1 було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_7 , з відміткою у довідці про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, ОСОБА_1 був оповіщений належним чином про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на 14.03.2025 року о 09.00 год., однак у вказаний час до ІНФОРМАЦІЯ_7 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, чим порушив ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядок № 560. 27.05.2025 року відносно ОСОБА_1 уповноваженою на те особою, був складений протокол № 1403 про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
27.10.2025 року державним виконавцем Комунарського ВДВС Вовченко А.В. накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 , 28.10.2025 року останній дізнався про винесення відносно нього оскаржуваної постанови № 1403 від 11.06.2025 року, в зв'язку із чим суд вважає, що строки звернення із позовом підлягають поновленню.
Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також установлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
За приписами ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, зазначаються: відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбаченіст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на 14.03.2025 року о 09.00 год. по повістці, що була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв'язку з відсутністю позивача за вказаною адресою, чим порушено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до абз. 1 п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз. 2, 3 п. 34 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З аналізу наведених норм убачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.
Разом з цим відповідно до абзацу 2 та 4 п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 року № 1071) (далі - Правила № 270) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
В силу п. 6.12.3 Регламенту внутрішньої поштової кореспонденції, затвердженого Наказом АТ «Укрпошта» від 28.12.2023 року № 6668 (у редакції наказу АТ «Укрпошта» (далі - Регламент № 6668) рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Адресат (одержувач) власноруч проставляє своє прізвище та підпис у аркуші ф.8 чи іншому документі, за яким здійснюється вручення. На бланку повідомлення про вручення адресат (одержувач) у відповідному місці зазначає дату вручення рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», розписується та зазначає своє прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Згідно з п. 6.12.4 Регламенту № 6668 у разі відсутності адресата (одержувача), за зазначеною на рекомендованому листі з позначкою «Повістка ТЦК» адресою, працівник ОПЗ інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК ф.22а, де додатково проставляє позначку «Повістка ТЦК». В аркуші ф.8 проставляє відмітку про причину невручення, на зворотному боці відправлення зазначає дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки.
Відповідно до п. 6.16 Регламенту №6668 інформація щодо вручення рекомендованої письмової кореспонденції, в тому числі з повідомленням про вручення, заноситься до автоматизованої системи.
Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку по повістці до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з паспорту та зазначається позивачем в позові.
Доказів повідомлення відповідача про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано.
Так, на ім'я ОСОБА_1 сформована повістка № 2826567 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_7 14.03.2025 року о 09.00 год. з метою уточнення даних.
Вказана повістка направлена позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , та 14.03.2025 року повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Позивач зазначав, що не отримував повістки.
У матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження дотримання працівниками АТ «Укрпошта» порядку вручення поштового відправлення.
Так, Регламентом № 6668 визначено обов'язок працівника ОПЗ поінформувати адресата (одержувача) про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону та/або вкласти до його абонентської поштової скриньки повідомлення ф.22а про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». У випадку невручення поштового відправлення працівник ОПЗ має зазначити дату вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки на зворотному боці відправлення.
Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про надходження поштового відправлення з позначкою «Повістка ТЦК» за наявним номером телефону.
Також, матеріали справи не містять копії повідомлення ф.22 із проставленням позначки «Повістка ТЦК» та відмітки на зворотному боці відправлення дати вкладання повідомлення ф.22а до абонентської поштової скриньки позивача.
Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Суд, не приймає до уваги заперечення представника позивача, що ОСОБА_1 не мав статусу військовозобов'язаного, так як з 03.07.2024 року є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково. Мати лише певний статус і бути обмеженим чи визнаним непридатним до військової служби, несуть за собою різні правові аспекти і наслідки. На момент формування повістки № 2826567 ОСОБА_1 дійсно мав ІІІ групу інвалідності безстроково, а лише 18.07.2025 року визнаний непридатним і наслідком чого 11.08.2025 року виключений з військового обліку. Тобто, станом на 04.03.2025 року позивач був військовозобов'язаним, на останнього були покладені такі обов'язки: з'являтися за викликом до ТЦК, дотримуватися правил військового обліку (зміни місця проживання без дозволу заборонені), бути готовими до проходження служби за мобілізацією, надавати необхідне майно та транспорт для потреб оборони, а також виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про оборону та мобілізацію. При цьому, суд вважає, що саме позивач в особливий період зобов'язаний прискіпливо виконувати свої обов'язки та самостійно контролювати отримання поштової кореспонденції за адресою, яка ним же і була задекларована.
Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 року № 3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вказаної Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У даному випадку протокол № 1403 від 27.05.2025 року складений повноважною особою - ОСОБА_3 (Витяг з наказу № 82 від 02.04.2025 року), постанова винесена т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 (Витяг із Переліку), отже, уповноваженою на те посадовою особою згідно з положеннями ст. 235 КУпАП.
Постанова про накладення адміністративного стягнення - це, так би мовити, виконавчий документ, вона є обов'язковою для виконання всіма державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Для того, щоб постанова була обов'язковою для виконання, вона повинна набрати чинності. За загальним правилом, встановленим ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. В разі оскарження постанови, вона набирає чинності після залишення скарги без задоволення, тобто з дня прийняття відповідного рішення.
З метою підвищення оперативності виконання постанов, а також забезпечення прав особи ст. 303 КУпАП закріплено строки, протягом яких постанова може бути звернута до виконання, іншими словами, передбачено строки давності виконання постанов. За загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. Варто зазначити, що постанова вважається звернутою до виконання, коли орган (посадова особа), який її виніс, вручає або надсилає її копію відповідній особі або надсилає органу, уповноваженому безпосередньо її виконувати.
Якщо ТЦК пропустив 3-місячний строк (ст. 303 КУпАП) для звернення з постановою про штраф до виконавчої служби, така постанова втрачає силу і не підлягає виконанню; це є підставою для її оскарження, адже строк давності є імперативним, але в умовах воєнного стану можуть діяти особливості, а під час оскарження строк зупиняється.
Постанова № 1403 винесена 11.06.2025 року, набула чинності 21.06.2025 року, строк пред'явлення до виконання (три місяці) до 21.09.2025 року. Заява щодо примусового виконання постанови № 1403 від 11.06.2025 року надійшла до виконавчої служби 23.10.2025 року, проте на заяві міститься відмітка про вихідний номер № Ю/6916 від 16.09.2025 року, конверт не додано.
Вирішуючи спір у цій справі суд, відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 23.01.2023 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 260/2595/22 на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 10 п. 10-2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
Предметом судової перевірки касаційної інстанції у межах тієї адміністративної справи була правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів за умови додержання виконавцем вимог законодавства та повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку з пропуском строку їх пред'явлення до виконання.
Роблячи висновки у справі № 260/2595/22 у постанові від 15.03.2023 року Верховний Суд наголосив, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі про адміністративне правопорушення встановлені Законом № 1404-VIII.
Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено п. 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII як спеціальним нормативно-правовим актом, Верховний Суд резюмував, що у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
З огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як КУпАП, так і іншими законами України, зокрема Законом № 1404-VIII, Верховний Суд вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред'явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання.
Отже, оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом № 1404-VIII, як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Аналогічні висновки за подібних правовідносин зроблено Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 року у справі № 420/10415/22.
З урахуванням висновків Верховного Суду щодо правозастосування за подібних зі спірними правовідносин, посилання позивача на ст. 303 КУпАП як спеціальну норму та пропущений тримісячний строк щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання та повернення відповідачем з цих підстав виконавчого документа, не є обґрунтованими.
Згідно з ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
За відсутності в матеріалах справи належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які б підтверджували, що позивача належним чином повідомлено про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд дійшов висновку, що позивач не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, за приписами примітки до ст. 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Між тим, ні в постанові, ні в повістці відповідачем не конкретизовано які саме персональні дані були відсутні у відповідача, у зв'язку з чим виникла необхідність виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги статей 268, 278 КУпАП. З огляду на необґрунтованість оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення така є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 484 грн. 48 коп., сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.03.2018 року у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі № 814/698/160, від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу представником позивача залучено до матеріалів справи: ордер серії АР № 1253932 від 03.11.2025 року, договір про надання правничої допомоги від 26.05.2025 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2025 року, акт наданих послуг від 03.11.2025 року, в якому зазначено перелік наданих послуг (надання консультацій та складення позову про скасування постанови - 10 000,00 грн.)
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 11.06.2025 року № 1403 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Скасувати постанову № 1403 від 11.06.2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП шляхом накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати з оплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня постановлення рішення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик