Справа № 621/4419/23 Головуючий суддя І інстанції Бібік О. В.
Провадження № 22-ц/818/174/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:
18 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Яцини В.Б.,
суддів колегії - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - адвоката Гофельд Ганни Сергіївни на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,-
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 , в якій просила визнати поширені ним висловлювання на її адресу такими, що носять явно образливий характер та ображають честь, гідність та ділову репутацію; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2684 грн та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 04.11.2023 р. під час виконання професійних обов'язків журналіста ПП "Медіа-Зміїв" позивачка перебувала на зустрічі мешканців 9-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 з представниками Зміївської міської ради та ПП "Будкор". Під час відеозйомки Зміївський міський голова Голодніков П.В. звернувся до позивачки зі словами про те, що вона бігає за ним як собака. Даний вислів завдав позивачці психологічних страждань, викликав переживання та стрес.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не вірно надав оцінку показанням свідків, які допитані за клопотанням позивача, короткі пояснення свідків, викладені в рішенні суду свідчать про те, що свідки особисто чули образливий вислів відповідача. Також вказує, що порівняння людини з собакою, беззаперечно є образливим та таким, що завдає душевних страждань і впливає на людську честь і гідність. А вживання у відношенні журналіста нецензурної лексики взагалі є неприпустимим для посадової особи органу місцевого самоврядування.
Наголошує та тому, що відповідач, як особа яка поширила інформацію не надав до матеріалів справи доказів. В матеріалах справи відсутній висновок спеціаліста, що фрази висловлені відповідачем на думку апелянта є судженням та відповідно суд дійшов невірного висновку по справі. Вважаю, що нею у повній мірі в ході розгляду справи в суді першої інстанції доведено наявність юридичного складу правопорушення.
Зазначає, що в даній справі наявні всі юридичні складові правопорушення: поширення відповідачем інформації при мешканцях громади, поширена інформація стосується особисто апелянта, порушує її особисті немайнові права за завдає шкоди її немайновим інтересам, поширена інформація не відповідає дійсності, що можна перевірити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що Відповідач жодного разу (як письмово, так і усно під час судових засідань) не визнавав обставин, викладених в позовній заяві. Натомість в заявах по суті (відзиві на позов та запереченнях) Відповідач наводив обґрунтовану незгоду з викладом Позивачкою обставин справи. 2.1.19. Щодо посилань Позивачки на показання свідків та їх допустимість (абзац 8 сторінки 3 та абзаци 1-3 сторінки 4 апеляційної скарги), то слід вказати, що показання свідків судом першої інстанції були обґрунтовано залишені поза увагою. 2.1.20.
Вказує, що свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 під час їх допиту не змогли назвати джерело своєї обізнаності (тобто не сприймали особисто обставини, які входять до предмету доказування, а повідомляли лише обставини які були сприйняті ними після перегляду “відеозапису зустрічі від 04.11.2023» , який було надано Позивачкою разом з позовною заявою на матеріальному носії у вигляді диску (назва доказу у позовній заяві “диск з відеозаписом»). 2.1.21.
Звертає увагу на сумнівну “єдність термінології» свідків Позивачки під час їх допиту, що може викликати обґрунтовані підстави у тому, що ймовірно на свідків Позивачки та їх показання було здійснено вплив у тій чи іншій формі. До того ж деякі свідки ( ОСОБА_5 ) під час допиту через фізіологічні особливості не могли сприймати питань головуючого в судовому засіданні через недостатню гучність.
При тому з показань таких свідків вбачається, що вони сприймали нібито висловлювання Відповідача на значній дистанції. 2.1.22. Вищенаведене в свою чергу дає підстав дійти обґрунтованого висновку про те, що показання свідків Позивачки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є недопустимими та цілком законно були залишені судом поза увагою.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити шляхом зміни мотивувальної частини.
Прийняти постанову, якою змінити мотивувальну частину рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року по справі № 621/4419/23, і в якій: надати оцінку не доведеності Позивачем належними, достовірними та допустимими доказами юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації; встановити обставину неподання Позивачкою належних, достовірних та допустимих доказів) на підтвердження своїх позовних вимог; надати оцінку недопустимості доказу у формі “відеозапису зустрічі від 04.11.2023», який було надано Позивачкою разом з позовною заявою на матеріальному носії у вигляді диску (назва доказу у позовній заяві “диск з відеозаписом»), який через відсутність електронного підпису в ньому не може бути електронним доказом в значенні частин 1,2 статті 100 ЦПК України; надати оцінку недопустимості показанням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які не повідомили джерела своєї обізнаності щодо обставин, які вони повідомляли (тим самим судом було порушено вимоги частини 1 статті 90 ЦПК України та вимоги частини 7 статті 230 ЦПК України (щодо обов'язку свідків повідомляти лише ті обставини, які відомі їм особисто); надати оцінку недопустимості показанням свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 через порушення частини 2 статті 230 та пункту 1 частини 5 статті 12 ЦПК України (незабезпечення умов (невжиття заходів) щодо не перебування свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні (через перебування їх перед залою засідань з можливістю ними сприйняття ходу судового розгляду), що виразилося у фактичному сприйнятті свідками Позивача її позиції по справі та ймовірний вплив на їх сприйняття обставин щодо яких вони допитувались).
Скарга мотивована тим, що всупереч вимогам статей 78 та 89 ЦПК України рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року по справі № 621/4419/23 було обґрунтовано судом документом у формі “відеозапису зустрічі від 04.11.2023», який було надано Позивачкою разом з позовною заявою на матеріальному носії у вигляді диску (назва доказу у позовній заяві “диск з відеозаписом»), який через відсутність електронного підпису в ньому не може бути електронним доказом в значенні частин 1,2 статті 100 ЦПК України;
Судом взято до уваги показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які не повідомили джерела своєї обізнаності щодо обставин, які вони повідомляли (тим самим судом було порушено вимоги частини 1 статті 90 ЦПК України та вимоги частини 7 статті 230 ЦПК України (щодо обов'язку свідків повідомляти лише ті обставини, які відомі їм особисто).
Суд першої інстанції всупереч частині 2 статті 230 та пункту 1 частини 5 статті 12 ЦПК України не забезпечив умов (не вжив заходів) щодо не перебування свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні (через перебування їх перед залою засідань з можливістю ними сприйняття ходу судового розгляду), що виразилося у фактичному сприйнятті свідками Позивача її позиції по справі та ймовірний вплив на їх сприйняття обставин щодо яких вони допитувались.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що в даній справі наявні всі юридичні складові правопорушення, поширення відповідачем інформації при мешканцях громади, поширена інформація стосується особисто позивачки, порушує її особисті немайнові права та завдає шкоди її немайновим інтересам, поширена інформація не відповідає дійсності, що можна перевірити.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
На обґрунтування свого рішення суд першої інстанції навів наступне мотивування.
Позивачем не доведено, що висловлювання Відповідача є твердженням про Позивача, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію.
Не доведення поширення інформації з боку позивача та оцінка отриманої інформації є оціночними судженнями відповідача, а не твердженням.
Позивачем не доведено факт поширення цієї інформації в мережі інтернет чи в інший спосіб. Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 пояснили, що відеоролик цієї зустрічі вони переглянули у мережі Інтернет, а сама позивач ОСОБА_1 не заперечувала, що вона особисто виклала цей сюжет у мережу Інтернет. Суд вважав, що відповідач не вчинив жодної дії для поширення спірної інформації
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-якій спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
При цьому, під час вирішення вимог про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування інформації слід враховувати хто поширював інформацію та за яких обставин мало місце поширення інформації.
Для того щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон поширеної інформації.
Відповідно до ст. 23 ЦК України:
1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
2. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до довідки серії АБ № 427595 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженої наказом Держкомстату України за № 164 від 12.06.2007 р., одним із видів діяльності ПП "Медіа-Зміїв" є діяльність у сфері телевізійного мовлення (а.с. 14)
Згідно ліцензії на мовлення серії НР № 01645-м ПП "Медіа-Зміїв", код ЄДРПОУ 34172855, видано ліцензію на кабельне мовлення (а.с. 15)
Наказом керівника ПП "Медіа-Зміїв № 4 від 01.08.2022 р. ОСОБА_1 прийнято на посаду журналіста з 02.08.2022 р. (а.с. 16)
08.02.2023 р. Зміївським міським головою Голодніковим П.В. видано розпорядження № 9 "Про надання акредитації ПП "Медіа - Зміїв" для висвітлення роботи Зміївської міської ради VІІІ скликання" (а.с. 91)
23.01.2023 р. директор ПП "Медіа - Зміїв" за вих. № 07/01 звернулася до Зміївського міського голови Голоднікова П.В. з заявою про надання безстрокових акредитаційних карток (а.с. 105) та 31.01.2023 р. за вих. № 09/01 з заявою про надання акредитації (а.с. 106)
Зміївським міським головою надано відповідь про те, що при зверненні з питань акредитації необхідно врахувати положення ст. 26 Закону України "Про інформацію" (а.с. 107)
Матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 06.11.2023 р., у зв'язку з тяжким емоційним психологічним станом, що був спричинений зі сторони Зміївського міського голови ОСОБА_2 (а.с. 77)
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що на зборах мешканців будинку виступав ОСОБА_2 , журналіст ОСОБА_1 знімала як проходять збори, потім сюжет вийшов у новинах. Коли все закінчилося, ОСОБА_2 пішов до машини, за ним пішла оператор ОСОБА_1 і продовжувала його знімати. ОСОБА_2 сказав "Що ти бігаєш за мною як собачка". У цей час ОСОБА_1 виконувала свої професійні обов'язки. Біля будинку собак та жодних тварин не було. Збори проходили біля під'їзду, а коли закінчилися, то люди разом з оператором пішли за ОСОБА_2 . Оператор йшла окремо за ОСОБА_2 . Слова відповідача ОСОБА_2 "що ти бігаєш як собака" свідок почув добре. Свідок також пояснив, що для нього собака це друг людини, але вираз "що ти бігаєш як собака" є образливим, тим паче, що ОСОБА_1 виконувала професійні обов'язки.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що 04.11.2023 р. була присутня на зборах мешканців будинку, де були відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_11 і ще якийсь чоловік. ОСОБА_2 задавали питання з приводу ремонту. Потім він пішов до автомобіля, його знімала на відео позивачка ОСОБА_1 і він сказав "що ти бігаєш як собака". Збори проходили біля другого під'їзду, машина ОСОБА_2 стояла біля третього під'їзду. Свідок ОСОБА_4 вислів ОСОБА_2 "що ти бігаєш як собака" чула добре. Їй відомо, що ОСОБА_1 журналіст і 04.11.2023 р. під час зборів мешканців виконувала професійні обов'язки. ОСОБА_2 висловився саме на адресу ОСОБА_1 , оскільки більше там нікого не було. Вона чула як ОСОБА_1 спитала у ОСОБА_2 "це ви мені?", на що ОСОБА_2 відповів "тобі". Собак біля будинку не було.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що 04.11.2023 р. відбувалися збори мешканців будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 бачила лише на зборах. Коли все закінчилося і ОСОБА_2 пішов до третього під'зду, ОСОБА_1 пішла за ним, він їй сказав "що ти бігаєш як собачка", на шо ОСОБА_1 спитала "Ви мені?", і ОСОБА_2 відповів " ОСОБА_12 ". ОСОБА_2 пішов, а ОСОБА_11 і ще один чоловік залишилися. Свідок слова ОСОБА_2 вважає образливими, тим паче, що ОСОБА_1 виконувала професійні обов'язки.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що працює бухгалтером в ПП "Зміїв - Медіа". ОСОБА_1 виявила бажання звільнитися. Була засмучена. На даний час ОСОБА_1 працює. Між міським головою та ПП "Медіа-Зміїв" неприязні стосунки з приводу оренди приміщення.
Свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_1 вранці після подій з'явилася на роботі приголомшена, розгублена, з червоними очима. Сказала, що хоче звільнитися, працювати далі в цьому напрямку не бажає. Пізніше прийшла ОСОБА_13 і сказала, що заяву не підпише. Вони разом ходили до міського голови, але він не вибачився. ОСОБА_1 розповідала, що ОСОБА_2 принизив її перед усіма.
Виходячи з наведеного, та з рахуванням результатів відтворення відеозапису допиту вищеказаних у клопотанні сторони відповідача свідків в суді першої інстанції колегія суддів дійшла висновку, що під час виконання позивачкою журналістських обов'язків за публічному заході відповідач, який діяв як публічна особа, дійсно висловився на її адресу: «Що ти бігаєш за мною як собачка ?». При цьому усі свідки були очевидцями вказаних подій та були допитані із дотриманням визначеного у законі порядку. Наведені з цього приводу доводи сторони відповідача не знайшли свого підтвердження.
Суд першої інстанції не навів у рішенні доказів на спростування показань вищевказаних свідків, що вони були очевидцями цих подій та принизливого висловлення з боку відповідача на адресу позивачки належним чином своїх висновків, та що вони дізнались про ці події з репортажу позивачки. Тому колегія суддів погоджується з доводами скарги позивачки про недоведеність цих висновків суду.
Суд першої інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норму ст. 30 Закону України «Про інформацію», яка передбачає наступне:
1. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Тому, з урахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що вищевказане висловлення на адресу позивачки, яка здійснювала свої професійні повноваження журналістки, присутні при цьому вищевказані свідки та сама позивачка обґрунтовано сприйняли як образливі та принизливі.
Оскільки така негативна оцінка висловленню відповідача була надано очевидцями цих подій виходячи з їх контексту, колегія суддів вважає її об'єктивною, а доводи позову про те, що таке висловлення носить образливий та принизливий характер - доведеними. Оскільки внаслідок цих подій була порушена честь, гідність позивачки та ділову репутацію, внаслідок чого вона отримала душевну травму і намагалася звільнитися з роботи, колегія суддів також вважає доведеним факт завдання їй моральної шкоди, яка була завдана внаслідок протиправних дій відповідача, а тому відповідно до наведеної норми ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» та ст. 23 ЦК України її порушена право підлягає захисту, заявлений позов про відшкодування моральної шкоди на суму 2684 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди - необхідно задовольнити. При цьому колегія суддів не вбачає підстав для окремого визнання факту поширення відповідачем висловлювання на її адресу такими, що носять явно образливий характер та ображають честь, гідність та ділову репутацію, оскільки ці обставини є лише підставами для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому додаткового ухвалення про це у резолютивній частині рішення - не потребують. Тому, позов підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, доводи скарги позивачки та представниці відповідача знайшли своє часткове підтвердження.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, то відповідно до п.п. 3 ,4 ч. 1 ст. 276 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду та ухвалює нове - про часткове задоволення позову.
Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення, то відповідно до ст. 141 ЦПК України відповідно змінюється розподіл судових витрат, понесені позивачкою в суді першої та другої інстанції судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 9394 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника Зміївського міського голови Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Голоднікова Павла Вікторовича - адвоката Гофельд Ганни Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 05 червня 2024 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Зміївського міського голови Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2684 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 9394 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 24 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Ю.М.Мальований.
О.Ю.Тичкова.