Справа № 953/13050/25 (1-кс/953/7783/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1553/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
23 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові (в режимі відеоконференції) провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2025 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Оскаржуваною ухвалою постановлено
клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів, тобто до 04.02.2026 року включно.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_7 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 04.02.2026 року включно.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що інкримінований злочин, є злочином в сфері дорожнього руху у нічний, військовий час із наслідками у вигляді смерті потерпілого, який був працівником поліції, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, у результаті чого дійшов висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
При розгляді вказаного клопотання на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави, оскільки результатом злочинних дій підозрюваного ОСОБА_7 стала смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного, посилаючись на незаконність і необґрунтованість, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , звільнивши при цьому останнього з-під варти негайно та зобов'язавши його з'являтися за викликами до суду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України слідчим не доведені, оскільки намірів переховуватись від органів досудового розслідування та суду ОСОБА_7 не має.
Зазначив, що ОСОБА_7 проживає однією сім'єю разом з дружиною, без реєстрації шлюбу, навчається на денній формі навчання в КЗ «Харківська гуманітарно-педагогічна академія», працює в ТОВ « «Мережа магазинів Дніпро-М» майстром з ремонту інструменту. Батько ОСОБА_7 служить в ЗСУ та приймає безпосередню участь у бойових діях. Фактично, у період відсутності батька, на утриманні ОСОБА_7 знаходиться бабуся, що має інвалідність 2 групи. Має виключно позитивні характеристики за місцем навчання і роботи.
Крім того, вважає неспроможним твердження слідчого щодо існування ризику впливу на свідків та потерпілих, оскільки потерпілий ОСОБА_8 загинув на місці. Його представником визнано дружину ОСОБА_9 , яка не є очевидцем події. Інші ж свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вже допитані.
Також вказує, що в своєму клопотанні слідчий, крім іншого просив про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 такого альтернативного запобіжного заходу, як застава, проте на думку апелянта, слідчим суддею вказане питання вирішено не було.
Прокурор у кримінальному провадженні про дату та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Жодних заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від останнього не надходило. На особистій участі не наполягав.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали суду за відсутності прокурора, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 , який просив про задоволення апеляційної скарги та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, уточнивши при цьому її вимоги та просив у разі відмови колегії суддів у звільненні ОСОБА_7 з під варти, застосувати щодо останнього альтернативний запобіжний захід у виді застави, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Слідчим суддею встановлено, що 07.12.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 06.12.2025 о 23-12 ОСОБА_7 керував автомобілем «BMW 520» р.н. НОМЕР_1 , та рухався по пр. Аерокосмічному, зі сторони вул. Гольдбергівської, в напрямку вул. Чугуївської в м. Харкові. Під час руху в районі будинку №72 по пр. Аерокосмічному м. Харкова ОСОБА_7 , під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, на якому зліва направо рухався пішохід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проявив неуважність, діючи необережно, своєчасно не зменшив швидкість руху і не зупинив керований автомобіль та не надав дорогу пішоходу, чим порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» та продовжуючи рух допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку його руху. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , від отриманих травм загинув на місці ДТП.
Отже, визначаючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, слідчий суддя правильно виходив із того, що обґрунтована підозра це такий стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення або навіть винесення вироку.
Також слідчим суддею правильно констатовано, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується насамперед: протоколом огляду місця ДТП від 07.12.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 07.12.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; речовим доказом - автомобілем «BMW 520» р.н. НОМЕР_1 , на якому встановлено відповідні механічні пошкодження; речовими доказами - фрагментами тканини зі змивами та мікрообєктами з частин автомобілю, а також дактоплівкою зі слідами рук з деталей автомобілю, на яких міститься слідова інформація; протоколом перегляду відеозапису.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про те що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.
Крім того, керуючись положеннями п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя прийшов до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у виді застави, оскільки у результаті злочинних дій підозрюваного ОСОБА_7 спричинено смерть потерпілого.
Так, колегія суддів, з урахуванням стадії досудового розслідування, погоджується з такими висновками слідчого судді, зокрема щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та існування ризиків передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Так, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, передбачених п. п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, якими слідчий обґрунтовує в суді першої інстанції необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги вказані ризики, які існували на час обрання цього запобіжного заходу, не зменшилися, а їх доведеність об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, а відповідно до вимог п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, враховуючи повідомлену ОСОБА_7 підозру у вчиненні хоча і не умисного, проте тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк до 8 років позбавлення волі, не виключена можливість переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Враховуючи той факт, що на даний час не всі межі державного кордону України знаходяться під контролем її влади, ОСОБА_7 , перебуваючи на волі матиме можливість незаконно перетнути державний кордон України, переслідуючи все ту ж мету - уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та мешкаючи неподалік місця дорожньо-транспортної пригоди, де мешкають і свідки вказаного кримінального правопорушення, може здійснити незаконний вплив на останніх, з метою схиляння їх до зміни своїх свідчень.
Колегія суддів констатує, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від останніх.
У зв'язку з викладеним застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст. 177, 178 КПК України, оскільки більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження та характеру дій, які інкримінуються ОСОБА_7 , а саме того, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, враховуючи, що у результаті інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення було спричинено тяжкі наслідки, а саме загибель людини, що вказує на виключність випадку, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу) кримінального розслідування».
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі захисник підозрюваного стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні слідчого спростовуються відомостями, що є наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Твердження захисника про те, що підозрюваний працює та навчається, де має виключно позитивні характеристики, а також періодично утримує бабусю, на переконання колегії судді не є самі по собі тими обставинами, які б спростовували чи мінімізували наявні ризики, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що, наразі, «достатніми» та «належними» підставами тримання підозрюваного під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання підозрюваного під вартою. А тому, відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно останнього.
Що стосується доводів апеляційної скарги про необхідність обрання щодо ОСОБА_7 альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В той же час, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчого судді, під час розгляду клопотання слідчого, досліджувалась можливість застосування до ОСОБА_7 такого альтернативного виду запобіжного заходу, як застава, однак, слідчий суддя, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України дійшов висновку про відсутність підстав для його застосування, оскільки у результаті інкримінованих ОСОБА_7 дій настала смерть потерпілого.
Крім того, під час вирішення вказаного питання слідчим суддею було враховано відсутність у ОСОБА_7 підтверджених доходів у достатньому розмірі необхідних для внесення застави.
З вказаним висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів, вважаючи вимогу захисника підозрюваного про застосування щодо останнього альтернативного запобіжного заходу у виді застави позбавленою правових підстав, враховуючи існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та підозру у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Що стосується твердження захисника про те, що слідчим суддею не було вирішено питання щодо застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу - застави, про який просив слідчий у своєму клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що слідчим суддею в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали досить детально вивчалася можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 застави, у результаті чого зроблено обґрунтований висновок про відсутність законних підстав для її застосування.
Той факт, що резолютивна частина оскаржуваної ухвали слідчого судді не містить вказівки щодо застави, при наявності обґрунтування відсутності підстав для її застосування в мотивувальній частині ухвали, колегія суддів вважає помилкою, яка має суто технічний характер та може, у разі необхідності, бути виправлена слідчим суддею самостійно.
З огляду на значимі для цього провадження обставини, на переконання колегії суддів, слідчий суддя постановив рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких постановив відповідне рішення.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування на цьому етапі досудового розслідування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 214, 177-178, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.12.2025 року щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді