Справа №636/6295/24 Головуючий 1 інстанції: Оболєнська С.А.
Провадження №33/818/968/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
24 грудня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді Люшні А.І.,
- за участю секретаря Цебро Д.С.,
- захисника Коваленко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові, в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника Гончарова М.С. на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 30 квітня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 07 липня 2024 року о 20 год. 10 хв. ОСОБА_1 по вул.Вокзальна, 1, в м.Чугуєві Харківської області керував автомобілем марки ВАЗ 2131, державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager 6820», прилад №0443, результат 0,35 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі, в редакції внесених доповнень, захисник Гончаров М.С. просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, а у випадку доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, не позбавляти його права керування транспортними засобами.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу; не роз'яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст.ст.55, 56 та 63 Конституції України; під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу використовували розпакований мундштук. Вказав, що рапорт інспектора РВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не є безперечним доказом по справі. Зазначив, що в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вказано дату його складання 08 липня 2024 року, хоча події правопорушення мали місце 07 липня 2024 року. Наголосив, що вміст алкоголю у повітрі, який видихав ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року. Вважає, що надані відеозаписи є недопустимим доказом, оскільки містять ознаки корегування та не відображають цілісної картини події і обстановки.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Коваленко Т.В. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
До Харківського апеляційного суду надійшло клопотання захисника Гончарова М.С. про призначення судової експертизи з технічного дослідження відеозапису з місця події від 07 липня 2024 року.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, висновком експерта.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Стаття 273 КУпАП передбачає, що експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання захисника Гончарова М.С. про призначення судової технічної експертизи, оскільки у суду є достатньо даних для їх аналізу.
Клопотання захисника Гончарова М.С. про зупинення провадження по справі не підлягає задоволенню, оскільки нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено зупинення провадження по справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією згідно до ст.277 КУпАП.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушеннясеріїААД №804887 від 07 липня 2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; висновком газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», згідно якого результат огляду ОСОБА_1 - 0,35 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом інспектора РВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області; даними відеозаписів з місця події від 07 липня 2024 року.
Доводи захисника Гончарова М.С. про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу ВАЗ 2131, державний номерний знак НОМЕР_1 , є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через порушення Правил дорожнього руху України, про що було складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.2, відеозапис «7.МР4»).
Посилання в апеляційній скарзі на нероз'яснення поліцейськими ОСОБА_1 прав, суперечать даним протоколу про адміністративне правопорушення, в якому було роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його особистим підписом у протоколі, а також відсутністю заперечень з цього приводу у поясненнях (а.с.1).
Твердження сторони захисту про недопустимість наданих відеозаписів, в якості доказу, через те, що вони не містять цілісної картини події і обстановки, є необґрунтованими.
Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доводи захисника Гончарова М.С. про те, що вміст алкоголю у повітрі, який видихав ОСОБА_1 не перевищував гранично допустиму норму, передбачену Конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968 року, є безпідставними.
Так, у ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно національному законодавству не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Конвенція про дорожній рух не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп'яніння.
До того ж, вказана Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, який видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - більше 0,2 проміле алкоголю в крові згідно п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рапорт інспектора патрульної поліції не є доказом по справі, не приймаються до уваги.
Відповідно до постанови колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 травня 2024 року рапорт, складений уповноваженою особою за встановленою формою, містить у собі необхідні реквізити та інформацію, яка посвідчує певні події та факти, долучається до протоколу про адміністративне правопорушення як основний доказ вчинення особою адміністративного правопорушення.
Крім того, рапорт інспектора РВРПП Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.
Наявність опискив акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо дати його складання, не впливає на суть прийнятого рішення та не є істотним порушенням, яке б стало підставою для скасування постанови суду.
Посилання в апеляційній скарзі захисника Гончарова М.С. про порушення працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного засобу, не приймаються до уваги, оскільки таких даних матеріали справи не містять, а відповідно до пояснень до протоколу про адміністративне правопорушення та наданих відеозаписів з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_1 погодився з висновком газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», а саме результатом огляду - 0,35 проміле та відмовився проходити огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с.1, відеозапис «2.МР4» 02 хв. 58 с.).
Доводи сторони захисту про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП, є необґрунтованими.
Положення ст.266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Огляд на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, передбачений спеціальною нормою закона - ст.266 КУпАП, якою повноваження на проведення огляду мають лише працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Крім того, подане разом з апеляційною скаргою клопотання захисника Гончарова М.С. про закриття провадження по справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, є безпідставним.
Відповідно до ст.38 КУпАП з моменту вчинення адміністративного правопорушення встановлені строки, на протязі яких може бути накладено адміністративне стягнення, а не з моменту набрання законної сили постанови суду першої інстанції.
Згідно ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
З матеріалів справи вбачається, що події адміністративного правопорушення мали місце 07 липня 2024 року, а тому на момент ухвалення постанови судом першої інстанції строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.6 ст.38 КУпАП, не закінчилися.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення основного стягнення у виді штрафу з додатковим обов'язковим видом стягнення - позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, що униможливлює призначення штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не має законних підстав призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж перейти до іншого виду стягнення.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколах про адміністративні правопорушення.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Наведене вище свідчить, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Гончарова М.С. залишити без задоволення, а постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня