24 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 642/7465/24
провадження № 22-ц/818/3927/25
провадження № 22-ц/818/3928/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі - Міністерство охорони здоров'я України, Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» МОЗ України, Департамент охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року та додаткове рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року в складі судді Балабая С.С.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Міністерства охорони здоров'я України, Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України, Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 27 жовтня 2020 року сина позивачів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізовано до онкологічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» з діагнозом «Гострий лімфобластний лейкоз, варіант В ІІ (соmmon-В ALL) - тип, транслокація t(12;21) (p13;q22) TEL/AML (ETV6/ RUNX1), пізній ізольований кістковомозковий рецидив, ЦНС статус- негатив, клінічна група S2; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія».
Лікування здійснювалося згідно протокола ALL-REZ BFM, версія від 20 вересня 2012 року (розробка клініки дитячої онкології та гематології при Університетській клініці «Шаріте», Берлін). Наведений протокол передбачає стратифікацію, тобто розподіл на групи ризику щодо можливості виникнення повторного рецидиву хвороби після лікування, а отже необхідності проведення алогенної трансплантації стовбурових клітин (ТСК) пацієнту. За наявними критеріями ОСОБА_4 було віднесено до клінічної групи S2.
Другий елемент терапії F2 було закінчено на початку грудня 2020 року, при цьому, «мінімальна залишкова хвороба» складала 6,7х10-3 копій онкогена, тобто більше 10-3, що є показанням для підготовки до алогенної трансплантації стовбурових клітин.
Зауважує, що «При рецидиві у пацієнтів з групи середнього ризику S2 з ураженням кісткового мозку … з поганим рівнем відповіді мінімальної залишкової хвороби (> 10-3 після індукції ALL-REZ BFM F1/2) показники виживаності без ознак захворювання склали менше 20 %. На цих результатах базується направлення пацієнтів з проміжним ризиком на алогенну ТСК … у пацієнтів з поганою відповіддю мінімальної залишкової хвороби групи S2 завдяки правильному направленню на ТСК частка безрецидивної виживаності становить >60 %».
23 листопада 2020 року КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» складено виписку із медичної картки із амбулаторного (стаціонарного) хворого № 17373 та направлено до НДСЛ «Охматдит» для вжиття заходів щодо прийняття рішення стосовно подальшого лікування. 03 грудня 2020 року та 17 грудня 2020 року проведено засідання № 87 та № 89 Мультидисциплінарної групи спеціалістів НДСЛ «Охматдит», за якими був розбір клінічного випадку згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого No 17373 КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначили, що у вищевказаних засіданнях Мультидисциплінарної групи спеціалістів НДСЛ «Охматдит», відсутня жодна конкретика. Більше того, є очевидним недопрацювання та ненадання повної інформації з боку КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», а саме не зазначається про необхідність підготовки для трансплантації стовбурових клітин і пошуку донора.
ОСОБА_2 звертався до Міністерства охорони здоров'я України з проханням забезпечити лікування ОСОБА_4 за кордоном, але першого разу отримав відмову, оскільки Комісії невідомі результати протирецидивної терапії, які були подані до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України лікуючим лікарем, а наступного разу - з мотивуванням про те, що: «оцінка можливості проведення ТКМ в Україні буде надана після отримання результатів протирецидивного лікування».
Враховуючи бездіяльність НДСЛ «Охматдит» МОЗ України та Міністерства охорони здоров'я України, позивачі самостійно звернулися за консультаціями (надіслали медичну документацію) до клініки «Medical Park» (Туреччина) і клініки «Мейо» (місто Рочестер, США). Відповіді фахівців обох клінік містять однозначне твердження щодо життєвої необхідності проведення ТСК ОСОБА_4 ..
Також, позивачі зверталися до “Universitatsklinikum Bonn» (Німеччина), який виставив рахунок на суму 285 000,00 євро.
При повторному зверненні за допомогою до Міністерства охорони здоров'я України в лютому-березні 2021 року, позивачі надіслали до розгляду документи, які беззаперечно свідчать про ефективність проведеної поліхіміотерапії і те, що ОСОБА_4 знаходиться у ремісії, а отже потребує негайної підготовки для проведення ТСК. Крім того, він додав висновки зарубіжних фахівців з онкогематології щодо необхідності ТСК.
Копію негативного рішення Міністерства охорони здоров'я України «Директорату високотехнологічної медичної допомоги та іновацій МОЗ України» йому вдалося отримати в Управлінні охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, що підтверджується листом № 29/9496/2-21 від 26 березня 2021 року МОЗ України на адресу Департаменту охорони здоров'я ХОДА про відмову у направленні та лікуванні за кордоном.
Після цього позивач повторно звернувся з листом до директора НДСЛ «Охматдит» МОЗ України В.А. Жовніра з вимогою, згідно Закону України «Про звернення громадян», надати йому копію заключення фахівців за фахом «дитяча гематологія», яке було скеровано до Міністерства охорони здоров'я України.
НДСЛ «Охматдит» МОЗ України надала відповідь на адвокатський запит, в якій повідомила, що згідно бази даних медичної інформації системи «Simplex-Med» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на стаціонарному лікуванні в НДСЛ «Охматдит» МОЗ України в період з 2020 по 2023 роки не перебував. Згідно із журналами реєстрації скарг громадян за 2022-2023 роки, письмових заяв від батьків ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з приводу надання медичної допомоги не надходило. Відповідно до протоколів засідань мультидисциплінарної групи спеціалістів гематологічного та онкогематологічного профілю (далі -МГС) з питань діагностики та визначення правильної лікувальної стратегії при різних типах гематологічних пухлин та інших захворюваннях системи крові, медичні документи ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тричі розглядалися на засіданнях МГС. НДСЛ «Охматдит» МОЗ України не уповноважена щодо ведення реєстру онкохворих дітей України. В лікарні працює медична інформаційна система, в якій ведеться облік пацієнтів та облік проведених процедур трансплантації СГКПК пацієнтам з онкогематологічною патологією, які проходили лікування у відділеннях НДСЛ «Охматдит» МОЗ України.
Посадові особи НДСЛ «Охматдит» МОЗ України не надали можливості ознайомлення з медичною документацією, яка стосується стану здоров'я сина, у тому числі з висновком «мультидисциплінарної групи» з дитячої онкогематології у березні 2021 року, на якому базувалася відмова Міністерства охорони здоров'я України надати фінансову допомогу для лікування їх сина і тим самим порушили статті 1, 7, 20 Закону України «Про звернення громадян», статті 11 Закону «Про інформацію», статті 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» («Обов'язок надання медичної інформації»)
Відповіддю №2186 від 17 березня 2023 року КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» на адвокатський запит від 07 липня 2023 року повідомила, що лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювала лікар дитячий гематолог ОСОБА_5 . Відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювалися направлення в Лабораторію медичної генетики та Референс-лабораторію з лабораторної діагностики онкогематологічних захворювань Українського Референс-центру з клінічної лабораторії діагностики та метрології НДСЛ «Охматдит» МОЗ України. Також лікарнею зазначено, що у КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1» відсутнє відділення трансплантації кісткового мозку. Здійснювала контроль за проведенням лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідуюча відділенням дитячої онкології ОСОБА_6 . Про необхідність операційного втручання стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-які медичні установи або комунальні заклади охорони здоров'я м. Харкова та Харківської області не повідомлялись.
Виходячи з вищевикладеного, мають місце численні протиправні дії з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, керівництва НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, Департамента охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації, КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1».
Посилалися на те, що посадовим особам МОЗ України були представлені готові висновки зарубіжних клінік, які фахово займаються лікуванням захворювання ідентичного як у ОСОБА_4 , але такі висновки не було враховано відповідальними особами при прийнятті рішення щодо лікування останнього на території України або надання коштів на лікування його за кордоном. Незважаючи на наявність абсолютних медичних показань для проведення трансплантації стовбурових клітин, посадові особи МОЗ України відмовили ОСОБА_4 у фінансовій допомозі для лікування за кордоном та не запропонували будь-якого альтернативного варіанту лікування в Україні.
Небажання об'єктивно вивчити медичну документацію, виходячи з якої наявні медичні показання для проведення ТСК пацієнтові, що вимагав негайної підготовки до ТСК, нехтування думкою зарубіжних фахівців з дитячої онкогематології, а також ненадання будь-якої інформації щодо можливості лікування в Україні фактично є злочинною бездіяльністю з боку посадових осіб МОЗ України, посадових осіб НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, КНП Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», які по суті є спеціальними суб'єктами та бездіяльність яких спричинила як матеріальні, так і моральні збитки позивачів.
Повна бездіяльність з боку Міністерства України і НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, які відмовили у фінансуванні медичної допомоги синові позивачів за кордоном і не запропонували будь-якої альтернативи в Україні, змусили позивачів самостійно звернутися за допомогою до лікарів клініки «Medical Park» (Стамбул, Туреччина), де 14 квітня 2021 року ОСОБА_4 було зроблено операцію трансплантації стовбурових клітин. Загальна вартість лікування складає 162 750,00 євро, що підтверджується квитанціями, звітами та прайсом від «MEDICAL PARK BAHCELIEVLER HOSPITAL». Вартість лікування у повному обсязі на цей час не виплачена.
Вважали, що вони мають право на відшкодування реальних збитків, завданих Міністерством охорони здоров'я України неправомірною відмовою у лікуванні дитини за кордоном у розмірі вартості лікування, що становить 162 750,00 євро, еквівалент 7 327 623,45 грн.
Також вважали, що бездіяльністю відповідачів їм завдано моральну шкоду, яку оцінюють в розмірі 500 000,00 євро, еквівалент 22 511 900,00 грн.
Просили стягнути з Міністерства охорони здоров'я України, Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України, Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» на їх користь матеріальну шкоду солідарно у розмірі 162 750,00 євро, що еквівалентно 7 327 623,45 грн та моральну шкоду солідарно у розмірі 500 000,00 євро, що еквівалентно 22 511 900,00 грн; вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовлено.
Додатковим рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року судові витрати залишено за позивачами.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через свого представника подали апеляційну скаргу, в якій просили судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів суму судових витрат в загальному розмірі 240 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що протиправна поведінка відповідачів, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою були доведені позивачами: медичні показання до ТСК були наявні, про що свідчать висновки українських та закордонних лікарів. Суд не врахував численні докази бездіяльності посадових осіб МОЗ України та НДСЛ «Охматдит», включно з ігноруванням запитів, відмовою у наданні інформації, відсутністю відповіді на офіційні листи та ігноруванням висновків закордонних спеціалістів щодо необхідності ТСК. У даному випадку, дитині не було надано ані допомоги в Україні, ані фінансування на лікування за кордоном, тим самим, відповідачі не надали своєчасну та якісну медичну допомогу. Відповідачі порушили право дитини на охорону здоров'я та на доступ до необхідного лікування. Бездіяльність всих цих осіб в сукупності призвели до матеріальної та моральної шкоди. Саме їх взаємозв'язок і результат (фактичне позбавлення лікування) є підставою для солідарної відповідальності. У разі належного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позовні вимоги підлягали б задоволенню, а отже - витрати на професійну правничу допомогу повинні були б бути стягнуті. Відмова у їх відшкодуванні є неправомірною та має бути скасована судом апеляційної інстанції.
17 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Міністерство охорони здоров'я України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що МОЗ діяло у межах та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, оскільки позивачами не доведено факт заподіяння моральної шкоди та матеріальної шкоди діями Міністерства охорони здоров'я України, а позовна заява не підлягає задоволенню.
17 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Департамент охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилалось на те, що відповідно до Порядку до повноважень ДОЗ ХОДА не належить прийняття рішень щодо направлення громадян України на лікування за кордон. Порядком передбачено лише забезпечення та подання структурним підрозділом з питань охорони здоров'я обласної державної адміністрації до МОЗ України пакету відповідних документів, що і було здійснено ДОЗ ХОДА своєчасно, у повному обсязі та належним чином. Жодним судовим рішенням не визнано протиправну діяльність (бездіяльність), зокрема, ДОЗ ХОДА, як необхідну вимогу щодо відшкодування шкоди. Публічно-правовий спір між позивачами та ДОЗ ХОДА відсутній, що унеможливлює прийняття твердження позивачів про заподіяння їм шкоди з вини ДОЗ ХОДА.
23 липня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через свого представника подали відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначили, що формальність висновків МОЗ України не може переважати над правами дитини на її життя та на охорону здоров'я. З боку МОЗ України не було забезпечено дитину лікуванням в Україні або фінансуванням лікування за кордоном. При тому, що малолітньому ОСОБА_4 діагностовано гострий лімфобластний лейкоз, що є орфанним (рідкісним) смертельно небезпечним захворюванням. Таким чином, МОЗ України мало забезпечити дитині лікування або фінансування такого лікування за кордоном, а не прикриватися формальними висновками експертної групи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19 том 1).
Відповідно до проколу від 20 вересня 2012 року ALL-REZ BFM Обсерваційне дослідження і біобанк рецидивів гострого лімфобластного лейкозу в дитячому та юнацькому віці, при рецидиві у пацієнтів з групи середнього ризику S2 з ураженням кісткового мозку і хоррошим зниженням МЗХ після індукційної хіміотерапії виживаність без ознак захворювання склала понад 70 %, тоді як у пацієнтів з поганим рівнем відповіді мінімальної залишкової хвороби (> 10-3 після індукції ALL-REZ BFM F1/2) показники DFS склали менше 20 %. На цих результатах базується направлення пацієнтів з проміжним ризиком на алогенну ТСК після консолідаційної терапії. У ході дослідження ALL-REZ BFM 2002 було показано, що у пацієнтів з поганою відповіддю мінімальної залишкової хвороби групи S2 завдяки правильному направленню на ТСК частка безрецидивної виживаності становить >60 %».
Також, у проколі від 20 вересня 2012 року ALL-REZ BFM Обсерваційне дослідження і біобанк рецидивів гострого лімфобластного лейкозу в дитячому та юнацькому віці зазначається, що якщо на момент рецидиву сімейне HLA-типування ще не проведене, це слід зробити якомога швидше для груп S2, S3 та S4. Якщо в сім'ї є HLA ідентичні донори, рекомендується проконсультуватися з керівництвом дослідження для планування подальшої терапії. Якщо в сім'ї немає сумісного донора, то слід почати пошук неродинного донора. Водночас необхідно подати заяву до відповідної лікарняної каси для покриття витрат на можливий міжнародний пошук донорів через Фонд Стефана Морша». Крім цього, нині приблизно для 75 % пацієнтів відповідний донор може бути знайдений протягом 3 місяців (а.с.22-80 том 1).
26 жовтня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було госпіталізовано до онкологічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» з діагнозом «Гострий лімфобластний лейкоз, варіант В ІІ (соmmon-В ALL) - тип, транслокація t(12;21) (p13;q22) TEL/AML (ETV6/ RUNX1), пізній ізольований кістковомозковий рецидив, ЦНС статус- негатив, клінічна група S2; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія». Лікування здійснювалося згідно протоколу ALL-REZ 2012. У виписці № 17373 від 23 листопада 2020 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого зазначено, що потребує подальшого стаціонарного лікування, продовження курсу протирецидивної поліхіміотерапії за програмою ALL-REZ 2012 з подальшою трансплантацією кісткового мозку. Враховуючи збереження МРД 1,25% після блоку ПХТ F1 необхідно розглянути питання про свідчення до ТКМ направивши документи до НДСБ «Охматдет» на МГС» (а.с.20-21 том 1).
Департаментом охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації розглянуто медичну документацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз: Гострий лімфобластний лейкоз, варіант В ІІ (соmmon-В ALL) - тип, транслокація t(12;21) (p13;q22) TEL/AML (ETV6/ RUNX1), пізній ізольований кістковомозковий рецидив, ЦНС статус- негатив, клінічна група S2; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія щодо питання направлення її на розгляд Комісії МОЗ України з питань направлення для лікування за кордон.
30.11.2020 № 02.03-08/2196 ДОЗ ХОДА подано до МОЗ України пакет документів для розгляду на комісії МОЗ питання щодо направлення на лікування за кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 36 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Положення про порядок направлення громадян України для лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р № 1187 «Про внесення змін до Порядку направлення громадян України для лікування за кордон.
03 грудня 2020 року проведено засідання № 87 Мультидисциплінарної групи спеціалістів НДСБ «Охматдит», за якими був розбір клінічного випадку згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 17373 КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У протоколі засідання зазначено, що у надісланій виписці відсутня інформація щодо наявності у пацієнта сиблінгів, необхідно надати інформацію. Вирішення питання про ТСГК, після оцінки відповіді на індукційну терапію (14 доба блоку F2) (а.с.80 зворот том 1).
05 грудня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертались до «Universitatsklinikum Bonn» (Німеччина), який оцінив витрати на лікування, а саме трансплантацію кісткового мозку та інтенсивну терапію, в розмірі 285 000,00 євро (а.с.81-82 том 1).
Також, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 самостійно звернулися за консультаціями до клініки «Medical Park» (Туреччина), що підтверджується формою цінової інформації від 07.12.2020 і клініки «Мейо» (місто Рочестер, США). Відповіді фахівців обох клінік містять однозначну пропозицію лікування алологенну трансплантацію кісткового мозку від неродінченного донора ОСОБА_4 (а.с.83-84 том 1).
15 грудня 2020 року Відділом онкогенетичних досліджень Лабораторії медичної генетики Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» проведено молекулярно-генетичне дослідження, відповідно до якого у ОСОБА_4 6,7х10-3 копій онкогена (а.с.85 том 1).
Відповідно до висновку щодо направлення громадянина України за кордон для лікування від 12.12.2020 щодо ОСОБА_4 , 2015 р.н., рекомендації: не підтверджено доцільність на даний момент - отримує протирецидивну хіміотерапію. ТКМ в Україні можлива. Рекомендовано лікування в закладах охорони здоров'я України, рекомендовано проведення додаткових досліджень/обстежень (а.с.243 том 1).
17 грудня 2020 року проведено засідання № 89 Мультидисциплінарної групи спеціалістів НДСЛ «Охматдит», за якими був розбір клінічного випадку згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 17373 КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У протоколі засідання зазначено, що абсолютно показано проведення HLA-типування пацієнта та членів сім'ї, показано проведення протирецидивної терапії за протоколом ІІ-ІDA. Для визначення подальшої тактики лікування необхідно провести контролі на 15 та 28 добу протоколу ІІ-ІDA (а.с.90 зворот том 1).
22 грудня 2020 року Генеральний директор Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій Міністерства охорони здоров'я України Стрілка В. звернувся до Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо розгляду питання направлення ОСОБА_4 на лікування за кордон.
В листах від 22.12.2020 та 19.01.2021 Генеральний директор Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій Міністерства охорони здоров'я України Стрілка В. зазначається, що після отримання від ОСОБА_4 результатів протирецидивної терапії справа буде повторно направлена на відповідні групи експертів для визначення місця та тактики подальшого лікування (а.с.91,92 том 1).
21 січня 2021 року Комісія МОЗ з питань направлення для лікування за кордон вирішила на підставі того, що висновок групи екпертів МОЗ України за напрямом «Дитяча гематологія. Дитяча онкологія» у справі ОСОБА_4 , 2015 р.н., не містить підтвердження доцільності направлення хворого на лікування за кордон - відмовити ОСОБА_4 , 2015 р.н., у взятті на облік, направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету передбачених МОЗ України на зазначену мету, що підтверджується Випискою з протоколу № 2 засідання Комісії МОЗ з питань направлення для лікуванння за кордон. Також зазначено, що відповідно до висновку групи експертів МОЗ України на напрямом «Дитяча гематологія. Дитяча онкологія», рекомендовано лікування в закладах охорони здоров'я України, та проведення додаткових досліджень. Враховуючи останню інформацію пацієнту розпочато проведення протирецедивної хіміотерапії. Проведення ТКМ показано лише після досягнення ремісії у разі ефективності вказаної терапії. Оцінка можливості проведення ТКМ в Україні - після отримання результатів протирецедивного лікування (а.с.92 зворот).
26.01.2021 та 26.03.2021 Генеральний директор Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_7 листами інформував Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації про розгляд клопотання останнього про направлення для лікування за кордон. Зазначив, що було прийнято рішення щодо відмови у взяті на облік, направленні та оплаті лікування за кордон за рахунок коштів державного бюджету передбачених МОЗ України на зазначену мету ОСОБА_4 , 2015 р.н. (а.с.93,101 том 1).
05.02.2021 Генеральний директор Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій Міністерства охорони здоров'я України Стрілка В. листом інформував ОСОБА_2 про розгляд клопотання про направлення для лікування за кордон ОСОБА_4 . Зазначив, що було прийнято рішення щодо відмови у взяті на облік, направленні та оплаті лікування за кордон за рахунок коштів державного бюджету передбачених МОЗ України на зазначену мету ОСОБА_4 , 2015 р.н.(а.с.94 том 1).
16.02.2021 № 02.03-08/204 ДОЗ ХОДА подано до МОЗ України пакет документів для розгляду на комісії МОЗ питання щодо направлення на лікування за кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ст. 36 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Положення про порядок направлення громадян України для лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р № 1187 «Про внесення змін до Порядку направлення громадян України для лікування за кордон (а.с.196,232 том 1).
04.03.2021 проведено засідання № 100 Мультидисциплінарної групи спеціалістів НДСЛ “ОХМАТДИТ», за якими був розбір клінічного випадку згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 17373 КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня № 1», ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У протоколі засідання зазначено, що враховуючи відсутність HLA-ідентичного сімейного донора, пацієнту абсолютно показана алогенна трансплантація ТСГК від альтернативного донора, за умови досягнення другої комплексної ремісії. Для адекватного планування трансплантаційної процедури, наполегливо рекомендували зв'язатись з адміністрацією відділення ТКМ, ІМДХТ та ІТ в найближчі строки (а.с.98 зворот том 1).
05.03.2021 Відділом онкогенетичних досліджень Лабораторії медичної генетики Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» проведено молекулярно-генетичне дослідження, відповідно до якого у ОСОБА_4 4,8х10-5 копій онкогена (а.с.99 том 1).
Відповідно до висновку щодо направлення громадянина України за кордон для лікування від 23.03.2021 щодо ОСОБА_4 , 2015 р.н., рекомендації: не підтверджено доцільність на даний момент - отримує протирецидивну хіміотерапію. ТКМ в Україні можлива. Рекомендовано лікування в закладах охорони здоров'я України, рекомендовано проведення додаткових досліджень/обстежень (а.с.231 том 1).
14.04.2021 ОСОБА_4 проведено операцію з трансплантації стовбурових клітин клініці «Medical Park» (Стамбул, Туреччина).
Конституційні гарантії права на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування закріплені в статті 49 Конституції України, згідно із якою охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Міжнародні стандарти у сфері прав людини містять такі положення.
Зокрема, стаття 12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права передбачає, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров'я.
Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту для повного здійснення цього права, включають, серед іншого, ті, які є необхідними для створення умов, які б забезпечували всім медичну допомогу і медичний догляд у разі хвороби (пункт d частини другої статті 12).
В своєму Загальному коментарі №14 щодо права на найвищий досяжний рівень здоров'я, Комітет з економічних, соціальних і культурних прав (далі - КЕСКП) висловив наступну позицію про те, що право на здоров'я має розумітися як право доступу до різноманітних установ, товарів, послуг та умов, необхідних для реалізації найвищого досяжного рівня здоров'я.»
У зв'язку з цим КЕСКП встановив вимогу щодо того, аби відповідні оздоровчі й лікувальні заклади відповідали наступним критеріям: наявність, доступність, прийнятність та якість.
КЕСКП наголосив, що обов'язок захищати включав, серед іншого, обов'язок держав приймати закони або вживати інших заходів, спрямованих на забезпечення рівного доступу до лікувальних й дотичних послуг, що надаються третіми сторонами, а також забезпечити відповідність лікарів та іншого медичного персоналу потрібним стандартам освіти, вправності, та положенням кодексів етичної поведінки (пункт 35).
Відповідні частини Декларації Всесвітньої організації охорони здоров'я про розвиток прав пацієнтів в Європі (1994) передбачають, що кожен має право на отримання такої медичної допомоги, що відповідає його/її потребам, включаючи превентивне лікування та заходи, спрямовані на розвиток здоров'я. Послуги повинні постійно бути наявними та доступними усім на принципах рівності, без дискримінації, та у відповідності до фінансових, людських та матеріальних ресурсів, які є доступними у відповідному суспільстві.
Якщо пацієнти відчувають, що їхні права не поважалися, вони повинні мати можливість подати скаргу. Пацієнти мають право на те, щоб їхні скарги розглядалися та вирішувалися у докладний, справедливий, ефективний та своєчасний спосіб, а також на отримання інформації про результати такого розгляду.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 - 3 статті 22 ЦК України передбачено, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
При цьому, юридичною підставою відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення є зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2018 року, справа № 761/6010/15-ц, провадження № 61-15835св18.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (див. постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 686/21800/21).
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» громадяни України можуть направлятися для лікування за кордон у разі необхідності надання того чи іншого виду медичної допомоги хворому та неможливості її надання в закладах охорони здоров'я України.
Державні органи зобов'язані сприяти виїзду громадян України за кордон і перебуванню там в період лікування.
Порядок направлення громадян України за кордон для лікування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1079 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 р. № 1187) затверджено Порядок направлення громадян України для лікування за кордон (далі - Порядок).
Відповідно Порядку, направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги підлягають громадяни України (далі - громадяни) за умови неможливості надання такої медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ відповідного профілю (п.1).
Направлення громадян для лікування за кордон ініціюється спеціалізованими багатопрофільними або однопрофільними закладами охорони здоров'я, про що складається клопотання щодо необхідності направлення громадянина для лікування за кордон (далі - клопотання) у довільній формі. Клопотання надсилаються відповідними закладами охорони здоров'я до Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (п.2).
Пунктами 7-9 Порядку зазначено, що після надходження до МОЗ листа-направлення з повним переліком документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, МОЗ протягом трьох робочих днів з дати реєстрації листа-направлення надсилає групі експертів МОЗ відповідного профілю виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, який потребує направлення для лікування за кордон, для підготовки висновку щодо направлення громадянина для лікування за кордон (далі - висновок) за формою згідно з додатком 3. Рішення, яке фіксується у висновку, повинне бути прийнято більшістю голосів від складу групи експертів МОЗ відповідного профілю.
Висновок надається Комісії МОЗ протягом 10 робочих днів. Після отримання висновку з рекомендацією лікування громадянина за кордоном він береться на облік відповідно до порядку, який затверджується МОЗ.
У разі коли у висновку містяться рекомендації щодо додаткового обстеження громадянина чи інші пропозиції стосовно лікування, питання направлення громадянина для лікування за кордон виноситься на наступне засідання Комісії МОЗ за наявності підтвердження виконання рекомендацій, зазначених у висновку.
Комісія МОЗ приймає рішення про направлення до іноземних закладів охорони здоров'я, з якими у МОЗ наявні письмові домовленості (угоди, договори, меморандуми тощо) про співпрацю у сфері охорони здоров'я та забезпечення лікування громадян у таких закладах (далі - іноземні заклади охорони здоров'я).
Сума витрат та відповідальність сторін визначаються на підставі письмових домовленостей (угод, договорів, меморандумів тощо) з відповідними іноземними закладами охорони здоров'я та/або отриманих від них рахунків щодо вартості лікування. На момент прийняття рішення про направлення від таких закладів повинні надійти відповідні рахунки щодо вартості лікування.
Строк прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення та оформлення протоколу не може перевищувати 20 робочих днів з дати надходження до МОЗ листа-направлення.
МОЗ надсилає невідкладно, але не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня надходження висновку, інформацію про громадянина до іноземних закладів охорони здоров'я для отримання погодження щодо прийняття громадянина на лікування та документа, що підтверджує вартість лікування, а також зобов'язання іноземного закладу охорони здоров'я повернути на рахунок МОЗ залишок коштів, не використаних для лікування громадянина.
МОЗ звертається до іноземного закладу охорони здоров'я за інформацією про повну або часткову оплату лікування громадянином або іншими особами. У разі часткової оплати лікування з інших джерел частина коштів, яких не вистачає до повної оплати лікування, сплачується з державного бюджету.
У разі відсутності письмових домовленостей МОЗ звертається до МЗС для здійснення пошуку необхідного іноземного закладу охорони здоров'я з метою подальшого направлення громадянина на лікування в установленому порядку або громадянин може самостійно укласти домовленості з іноземними закладами охорони здоров'я. У такому разі МОЗ надсилає запит до іноземного закладу охорони здоров'я з метою перевірки платіжних реквізитів та вартості лікування.
МОЗ здійснює оплату лікування громадянина за кордоном в межах бюджетних асигнувань, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за відповідною бюджетною програмою.
Рішення про направлення приймається Комісією МОЗ за наявності відповідних щомісячних бюджетних асигнувань на підставі офіційного документа (рахунка від іноземного закладу охорони здоров'я), що підтверджує вартість лікування громадянина, та з урахуванням отриманої від іноземного закладу охорони здоров'я інформації про повну або часткову оплату лікування громадянином або третіми особами.
Не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення видається відповідний наказ МОЗ.
Відповідно до пункту 11 Порядку витрати на оплату вартості лікування, діагностики і відшкодування вартості проїзду громадянина та особи, що його супроводжує, до місця лікування та їх повернення, а також на оплату банківських послуг громадянам, які самостійно виїхали для лікування до іноземних закладів охорони здоров'я, відшкодуванню не підлягають.
У разі коли громадянин виїхав для лікування до іноземного закладу охорони здоров'я після реєстрації листа-направлення та до прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення, оплата вартості лікування здійснюється з дати прийняття Комісією МОЗ рішення про направлення на підставі уточненого рахунка, що підтверджує вартість лікування.
Пункт 16 Порядку визначає підстави для відмови в направленні громадянина для лікування за кордон, зокрема отримання висновку з рекомендацією лікування в закладах охорони здоров'я України.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.
Матеріали справи свідчать про те, що 27 жовтня 2020 року сина позивачів, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізовано до онкологічного відділення Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня №1» з діагнозом «Гострий лімфобластний лейкоз, варіант В ІІ (соmmon-В ALL) - тип, транслокація t(12;21) (p13;q22) TEL/AML (ETV6/ RUNX1), пізній ізольований кістковомозковий рецидив, ЦНС статус- негатив, клінічна група S2; доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія».
В подальшому Департаментом охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації двічі від 30.11.2020 та від 16.02.2021 подано до МОЗ України пакет документів для розгляду на комісії МОЗ питання щодо направлення на лікування за кордон ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Міністерством охорони здоров'я України двічі розглядалось питання щодо направлення громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон для лікування, про що свідчать висновки щодо направлення громадянина України за кордон для лікування від 15.12.2020 та від 23.03.2021.
Відповідно до Висновків щодо направлення громадянина України за кордон для лікування від 15.12.2020 та від 23.03.2021, комісією не було рекомендовано направлення ОСОБА_4 за кордон для лікування у зв'язку з не підтвердженням доцільності станом на момент розгляду Комісією через отримання протирецедивної хіміотерапії та можливістю проведення ТКМ в Україні. Також в висновку зазначено рекомендований заклад охорони здоров'я - НДСЛ «Охматдит».
Вказані висновки позивачами не оскаржувались.
14.04.2021 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведено операцію з трансплантації стовбурових клітин клініці «Medical Park» (Стамбул, Туреччина), яку ініціювали та фінансували позивачі, що також сторонами не оспорюється.
Відповідно п.1 Порядку, направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної допомоги підлягають громадяни України за умови неможливості надання такої медичної допомоги закладами охорони здоров'я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ відповідного профілю.
Відповідно до пункту 11 Порядку витрати на оплату вартості лікування, діагностики і відшкодування вартості проїзду громадянина та особи, що його супроводжує, до місця лікування та їх повернення, а також на оплату банківських послуг громадянам, які самостійно виїхали для лікування до іноземних закладів охорони здоров'я, відшкодуванню не підлягають.
Виходячи з того, що у відповідності до вимог Порядку Міністерством охорони здоров'я України не було рекомендовано направлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кордон для лікування, у зв'язку з не підтвердженням доцільності станом на момент розгляду Комісією через отримання протирецедивної хіміотерапії та можливістю проведення ТКМ в Україні, а оплату лікування дитини батьки здійснили самостійно, тому відсутні підстави у відшкодуванні позивачам витрат на оплату вартості лікування.
Твердження позивачів про те, що дитині не було надано ані допомоги в Україні, ані фінансування на лікування за кордоном, тим самим, відповідачі не надали своєчасну та якісну медичну допомогу, колегія суддів відхиляє, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи.
Посилання позивачів на те, що незважаючи на наявність абсолютних медичних показань для проведення трансплантації стовбурових клітин, посадові особи МОЗ України відмовили у фінансовій допомозі для лікування за кордоном та не запропонували будь-якого альтернативного варіанту лікування в Україні, є безпідставними, оскільки відмовляючи у направленні за кордон для лікування МОЗ України зазначив про отримання протирецедивної хіміотерапії та можливістю проведення ТКМ в Україні, тобто про можливість надання медичної допомоги закладами охорони здоров'я України.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачі діяли у межах та спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.
Доводи позивачів про те, що посадові особи НДСЛ «Охматдит» МОЗ України не надали можливості ознайомлення з медичною документацією, яка стосується стану здоров'я сина, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки належних доказів щодо цього немає. Також колегія суддів враховує те, що у позивачів наявні всі медичні документи щодо їхньої дитини, в яких міститься уся відповідна інформації щодо стану здоров'я дитини.
Позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що як Велика Палата Верховного Суду, так і Верховний Суд неодноразово зазначали, що для відшкодування шкоди за неправомірні дії преюдиційного судового рішення про визнання таких дій неправомірними не потрібно, так як цей юридичний факт сам по собі входить у предмет доказування за вимогою про відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду 19 червня 2024 року у справі № 369/14404/17 (провадження № 61-16581св23).
У пункті 5.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що в даній справі неправомірність поведінки Міністерства охорони здоров'я України та Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації має бути доведена відповідним рішенням суду адміністративної юрисдикції і за наявності такого рішення позивач має право звернутися до суду цивільної юрисдикції з вимогою про відшкодування шкоди.
Враховуючи обставини справи, визнання дій Міністерства охорони здоров'я України та Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної військової адміністрації в порядку адміністративного судочинства не є обов'язковою передумовою для висновку про наявність або відсутність підстав для відшкодування шкоди позивачам.
Між тим, при вирішенні питання про відшкодування майнової та моральної шкоди у цій справі судом не встановлено ані наявності шкоди, ані протиправності дій відповідачів та відповідно причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо частини мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивачів, тому додаткове рішення суду по суті є правильним.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки по суті апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_3 , - задовольнити частково.
Рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Додаткове рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 20 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина