Справа № 646/11751/25 (1-кс/646/2782/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1534/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
23 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районногоо суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року,-
Оскаржуваною ухвалою постановлено повернути особі, яка ї подала скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Харківської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, заявник ОСОБА_6 звернувся до Генерального прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення, відтак дана скарга не підсудна розгляду у Основ'янському районному суді міста Харкова.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою зобов'язати прокурора Харківської обласної прокуратури виконати вимоги ст. 214 КПК України стосовно його заяви.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що його заява до Генерального прокурора із заявою про вчинення кримінального правопорушення була пере направлена Генеральною прокуратурою до Харківської обласної прокуратури, про що на час звернення до слідчого судді вже мались дані безпосередньо у самій скарзі.
Натомість слідчий суддя названу обставину проігнорував.
Названі обставини на думку автора апеляційної скарги зумовлюють необхідність скасування оскаржуваної ухвали.
В судове засідання прокурор, заявник ОСОБА_6 не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заявнику скаргу, подану в порядку ст. 303 КПК України, слідчий суддя виходив з того, що ОСОБА_6 , фактично оскаржуючи бездіяльність Генеральної прокуратури України звернувся до Основ'янського районного суду м. Харкова із порушенням правил підсудності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.2ст.304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України (ч. 1, 2ст. 1 КПК), а завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Органи судової влади відповідно ст.6 і 19 Конституції Українизобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, а скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, до повноважень якого і належить здійснення у порядку, передбаченомуКПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган прокуратури (п. 18 ч. 1 ст.3, ч. 1 ст.306 КПК)
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1ст. 7 КПК), а згідно положеньст. 24 КПК, які узгоджуються з приписамист. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора в порядку, передбаченомуКПК.
Главою26 розділу III КПК безпосередньо передбачається оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, що є гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження, а ч. 1ст. 306 КПКвстановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченимист. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положеньглави 26 КПК.
Встановлення правил підсудності кримінального провадження має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретної особи і щодо конкретного кримінального правопорушення, так як підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим.
Зокрема, для визначення того, до якого місцевого суду може бути подано скаргу на рішення, дії чи бездіяльність Генерального прокурора та посадових осіб його Офісу, ключове значення мають дві підстави: територіальна юрисдикція місцевого суду; знаходження органу прокуратури в межах відповідної територіальної юрисдикції місцевого суду.
Згідно з п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого поширюється на відповідну територію.
Таким чином, юрисдикція місцевого суду поширюється на відповідний район або кілька районів, район у місті, місто або місто і певний район навколо нього, а для визначення місця знаходження органу прокуратури необхідно проаналізувати систему прокуратури України.
Відповідност. 1 ЗУ «Про прокуратуру»(даліЗакон), прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановленіКонституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави, а згідно п. 3 ч. 1ст. 3 цього Закону діяльність прокуратури ґрунтується, крім іншого, на засадах територіальності.
Систему прокуратури України становлять: 1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура (ч. 1 ст. 7 Закону). Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури (ч. 4 ст. 7 Закону). Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури, забезпечує належне функціонування ЄРДР та його ведення органами досудового розслідування, визначає єдиний порядок формування звітності про стан кримінальної протиправності і роботу прокурора з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури, а також здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Офісу Генерального прокурора. Офіс Генерального прокурора очолює Генеральний прокурор, який має першого заступника та не більше п'яти заступників (ч. 1, 2 ст. 8 Закону), а прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокуроракерівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 4-2) перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 4-3) заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 5-1) керівник підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6-1) заступник керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 7) прокурор Офісу Генерального прокурора; 7-1) прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури (у тому числі прокурорстажист окружної прокуратури) (ч. 1 ст. 15 Закону).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч. 2 ст. 15 Закону).
Тобто, прокурор це особа, яка обіймає посаду, передбаченуст. 15 ЗУ «Про прокуратуру», та діє виключно у межах своїх повноважень (п. 15 ч. 1ст. 3 КПК), а під час здійснення повноважень, пов'язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов'язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог закону (ч. 3 ст. 17 Закону).
З огляду на викладене, законодавством України не встановлено критерій визначення місцевого суду (за місцем знаходження органу досудового розслідування, прокуратури або вчинення кримінального правопорушення чи ін.), слідчий суддя якого розглядає скаргу на рішення, дії чи бездіяльність Генерального прокурора та посадових осіб Офісу Генерального прокурора.
Разом з тим, оскільки законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування чи здійснюється досудове розслідування (ч. 7 ст.100, ч. 2 ст.132, ч. 1 ст.184, ч. 1 ст.192, ч. 2 ст.199, ч. 1 ст.201, ч. 3 ст.244, ч. 10 ст.290 КПК), з урахуванням приписів ч. 6ст. 9 КПКправильним є застосування зазначеного положення й до розгляду клопотань на рішення, дії чи бездіяльність прокурора, у тому числі і щодо ухвалених рішень, дій або бездіяльності Генерального прокурора та посадових осіб Офісу Генерального прокурора, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом.
Отже, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, у тому числі і за скаргами на рішення, дії або бездіяльність прокурора здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган прокуратури.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 3ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно дост. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов'язаний протягом п'яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Прокурор у разі самостійного встановлення обставин, що свідчать про необхідність визначення іншої підслідності, протягом десяти днів з дня встановлення таких обставин зобов'язаний прийняти постанову про визначення підслідності.
Під час розгляду скарги на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, слідчий суддя враховує, що такі вимоги не передбачають здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а передбачають лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Отже, якщо зі звернення особи вбачається, що вона порушує перед органом досудового розслідування питання про вчинення кримінального правопорушення, ініціюючи здійснення ним дій, визначенихКПК України, то навіть за умови, що результати аналізу наведених особою відомостей свідчать про порушення правил підслідності, такі відомості мають бути внесені до ЄРДР з подальшим прийняттям постанови про визначення підслідності кримінального провадження.
Зі змісту скарги вбачається, що 13.11.2025 року ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Основ'янського районного суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Харківської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою від 09.11.2025 про вчинення кримінального правопорушення, але при цьому зазначає, що: «прокурор (Генеральний прокурор або хтось з відповідальних осіб Офісу прокурора) так і ні вніс відомості до ЄРДР».
Таким чином, слідчий суддя місцевого суду правильно визначив, що оскільки ОСОБА_6 фактично оскаржує бездіяльність Генерального прокурора та посадових осіб його Офісу, які територіально знаходяться і ухвалюють свої рішення у межах наданих їм повноважень в приміщенні Офісу Генерального прокурора у м. Києві, тому вказана вище скарга ОСОБА_6 не підлягає розгляду слідчим суддею Основ'янського районного суду міста Харкова, а відтак скарга підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Основ'янського районногоо суду м. Харкова від 01 грудня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді,