Справа № 642/7873/24 Головуючий суддя І інстанції Цибульська С. В.
Провадження № 22-ц/818/3892/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: надання послуг
24 грудня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Холодногірського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року, у цивільній справі № 642/7873/24, за позовом приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
У грудні 2024 року до суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Позовна заява мотивована тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 року № 1268 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території», передбачено, що на території Харківської області таким постачальником визначено ПрАТ “Харківенергозбут».
Зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором від 01.01.2019 побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ “Харківенергозбут», є ОСОБА_1 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито на ОСОБА_1 . Також, відповідно до інформаційної довідки № 402473390 від 06.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Обсяги спожитої електричної енергії встановлюються оператором системи, яким в цьому випадку є акціонерне товариство «Харківобленерго», з яким у відповідача укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. На підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів, до яких приєднався споживач та виставляє споживачу рахунки на оплату. Для надання доказів фактичного споживання електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ПрАТ “Харківенергозбут» було направлено відповідний запит до АТ “Харківобленерго». У відповіді на запит АТ “Харківобленерго» надало інформацію про фактичне споживання електричної енергії, з обсягами, спожитими по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 31.10.2020 по 30.09.2024, що були визначені згідно з показами лічильника, знятими персоналом АТ “Харківобленерго».
Відповідно до переданих від оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 01.11.2020 по 01.10.2024, постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 15102,58 грн. У зв'язку з тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 15102,58 грн, представник позивача просить суд стягнути з відповідача таку заборгованість.
Посилаючись на вказані обставини представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.11.2020 по 01.10.2024, у сумі 15102,58 грн, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 43 грн.
Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.11.2020 по 01.10.2024, за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 15102 грн 58 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп., а також понесені витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 43 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказав, що в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживає. Електроенергія в цій квартирі використовується лише в зимовий період, коли виникає необхідність використовувати газовий котел для підтримки мінімальної плюсової температури для запобігання заморожування водопроводу. Відповідач вказує, що він самостійно вів облік спожитої електричної енергії, щомісячно фіксував показники лічильника електроенергії та проводив оплату. З наданого до суду розрахунку основного боргу за електроенергію неможливо визначити відповідно до яких показників лічильника (кінцевих та початкових) визначена кількість спожитої електричної енергії за період з 01.11.2020 по 01.10.2024. Відповідно до довідки абоненту від 22.04.2024, наданої відповідачу, показники приладу обліку складаються з чотиризначного числа. Але за період з 04.2021 по 11.2021, 01.2022, 03.2022 зазначено п'ятизначні числові показники приладу обліку замість чотиризначних, внаслідок чого штучно збільшилась кількість спожитої електроенергії в десятки разів. При цьому в одних місяцях вказуються п?ятизначні числа, в інших чотиризначні. Крім цього до суду позивачем була надана довідка про заборгованість станом на 12.10.2023 до показання розрахункового засобу комерційного обліку 6174 від 30.09.2023 та здійснено розрахунок заборгованості згідно з яким за станом на 30.11.2020 показники лічильника 1260 кВт, на 31.12.2020 - 7697 кВт, на 30.09.2021 - 9616 кВт, і т.д., а починаючи з 31.05.2022 показник лічильника 3515 (різниця між початковими і кінцевими показниками складає від?ємне значення 3515 - 9950 = - 6435). Тобто станом на 30.09.2023 року покази лічильника були меншими, ніж в 2020 році. В цій же довідці з 31.05.2022 року вказано значно менші покази лічильника електроенергії, ніж вказані в 2020 - 2021 роках.
Зазначив, що у грудні 2023 року в квартирі здійснювалась заміна лічильника електроенергії. Згідно з повідомленням АТ «Харківенергозбут» від 06.12.2023 останній показник лічильника електроенергії був 6201. Тобто, сам позивач підтвердив, що показники лічильника електроенергії мають чотиризначне значення, на час заміни лічильника зафіксовано кінцевий показник 6201, тому не може йти мова про показники лічильника 7260, 9616, тим більше про показники 53900-55910. Відповідач вважає, що позивач здійснив нарахування заборгованості на власний розсуд, і такі розрахунки не відповідають фактичним даним лічильника електроенергії.
Звертає увагу суду, що найбільші обсяги споживання електроенергії припадають на 2022 рік, період коли розпочались бойові дії, постійні пошкодження та відсутність електроенергії у споживачів через обстріли, а у даній квартирі споживання збільшилось у сотні разів.
Стверджує, що суд безпідставно не взяв до уваги надані ним докази, при цьому як довідка абонента, так і довідка розрахунок надані до суду при зверненні ОСОБА_2 були видані самим позивачем раніше. Суд лише вказав, що вони містять викривлені дані, тому до уваги не приймаються. Тобто, якщо дані які містились в раніше виданих довідках є викривленими, то немає підстав вважати, що дані надані позивачем у справі, є не викривленими.
Зауважив, що оплата за електроенергію здійснювалась без наданого позивачем рахунку, згідно фактичних показів лічильника та у повному обсязі.
У письмовому відзиві представник позивача ПрАТ «Харківенергозбут» Григоряка Ю.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Зазначила, що неотримання рахунку не звільняє споживача від обов'язку сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Під час розгляду справи в суді першої інстанції у судовому засіданні Апелянтом було зазначено, що квитанції від позивача про наявну заборгованість за спожиту електроенергію отримував, але до уваги не брав, оскільки був не згодний з ними, належні до сплати суми розраховував самостійно, з приводу врегулювання розбіжностей щодо обсягу спожитої електричної енергії та/або некоректної роботи лічильника
нікуди не звертався.
Вказала, що АТ «Харківобленерго» наділене виключним правом як адміністратор комерційного обліку та постачальник послуг комерційного обліку визначати обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, шляхом отримання від споживача або самостійного здійснення зняття показників засобів обліку електричної енергії. Відповідно до пункту 9.1.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого Постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018, (далі - ККОЕЕ) обмін даними комерційного обліку електричної енергії між АКО, ППКО та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів. Для надання доказів фактичного споживання електричної енергії по
особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ПрАТ “Харківенергозбут» було направлено відповідний запит до АТ “Харківобленерго». Як вбачається з копії листа начальника Холодногірського району з розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго» від 11.12.2024 № 56РРЕ/21-2733 наданого у відповідь на запит, за особовим рахунком № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , нарахування обсягу споживання електричної енергії виконується відповідно до контрольних оглядів. Відповідно до довідки абоненту, виданої начальником Холодногірського району з розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго», показання лічильника спожитої електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , становлять: станом на 31.10.2020 - 6830, станом на 31.01.2022 - 9950, станом на 08.02.2022 - 0450, станом на 06.12.2023 - 6201. 06.12.2023 лічильник замінено, значення обсягу спожитої електричної енергії встановлено на показник «000000». Станом на 30.09.2024 показник лічильника спожитої електричної енергії становить 000139. Вказані показники спожитої електричної енергії також підтверджуються довідкою про дані комерційного обліку, складеної начальником Холодногірського РРЕ АТ «Харківобленерго» за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де також зазначено, що показники обсягу спожитої електричної енергії встановлені шляхом фактичного зняття таких даних з приладу комерційного обліку спожитої електричної енергії. Факт заміни лічильника підтверджується копією сповіщення АТ «Харківобленерго» від 06.12.2023, а також копією акту заміни, технічної перевірки та пломбування розрахункових засобів обліку у побутовому секторі від 06.12.2023 № 036231, складеного АТ «Харківобленерго», відповідно до якого 06.12.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , лічильник типу СО2М № 23120355 з показниками на дату складання акту: 6201,2, знято та замінено на лічильник типу СО-ЕА10ДИ № 0792667 з показниками на дату складання акту: 000001,55. Отже, з огляду на зазначене встановлено, що за період з 01.11.2020 по 01.10.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , спожито 9410 кВт/год електричної енергії, що також підтверджується наданим Позивачем розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію.
Відповідно до норм ПРРЕЕ та ККОЕЕ АТ «Харківобленерго» як адміністратор комерційного обліку наділене виключним правом визначати обсяги електричної енергії, що спожита споживачем, єдиним допустимим доказом, на підтвердження обсягів спожитої електричної енергії є підтвердження таких обсягів безпосередньо від АТ “Харківобленерго».
Таким чином, зазначаємо, що Постачальником проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію, у відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ та пункту 9.1.1 ККОЕЕ, згідно переданих, від оператора системи розподілу АТ “Харківобленерго» даних щодо обсягів спожитої електричної енергії, а не на підставі довідки абонента виданої начебто ПрАТ “Харківенергозбут», як у свою чергу зазначає Апелянт. Окрім того, як вбачається з листа начальника Холодногірського РРЕ від 12.04.2024 №56РРЕ/21-695, наданого самим Апелянтом до суду першої інстанції, станом на 01.01.2019 показник засобу комерційного обліку спожитої електричної енергії становив «5210». В той же час відповідно до таблиці обсягів спожитої електричної енергії, складеної та наданої самим Апелянтом разом з відзивом на позовну заяву,
станом на 01.11.2020 показник лічильника зазначений «5009», що є меншим від показника «5210» станом на 01.01.2019. При цьому наведені в таблиці значення підтверджуються лише зі слів Апелянта.
Звертає увагу суду на те, що в копії довідки абоненту від 29.04.2024 на яку посилається в апеляційній скарзі Апелянт дані сформовані автоматично відповідно до відомостей, що надавалися виключно самим Апелянтом, про обсяги спожитої електричної енергії, та даних про отримані Товариством від споживача сум сплат за електричну енергію. Крім того, такі відомості є неповними, оскільки не містять зазначення обсягів спожитої електричної енергії за період до лютого 2021 року, а також частково викривлені, оскільки по деяких позиціях містять показники «0», або ж п'ятизначні показники замість чотиризначних, а тому не можуть бути належним доказом обсягів спожитої електричної енергії за спірний період. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, не взявши до уваги зазначену довідку, оскільки вона містить некоректні дані та не може бути належним доказом обсягів спожитої електричної енергії за спірний період. Відомостей про оскарження Апелянтом показань засобу комерційного обліку, які передані оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго», звернень споживача до АТ «Харківобленерго» або ПрАТ «Харківенергозбут» щодо врегулювання розбіжностей у обліку спожитої електричної енергії, некоректної роботи приладу комерційного обліку спожитої електричної енергії тощо матеріали справи не містять.
Зазначає, що у справі № 642/6222/23 на яку посилається апелянт, до заяви про видачу судового наказу ПрАТ “Харківенергозбут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, було додано довідку-розрахунок основного боргу за електричну енергію за період з 31.10.2020 по 30.09.2023. Однак надана довідка не містить щомісячного розрахунку заборгованості, на відміну від довідки-розрахунку наданою ПрАТ “Харківенергозбут» разом з позовною заявою ПрАТ “Харківенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію по справі № 642/7873/24. Також, вважаємо необхідне зазначити, що відповідно до наданої довідки- розрахунку по справі № 642/6222/23 покази засобу комерційного обліку станом на 31.10.2020 становили “6830», станом на 30.09.2023 становили “6174». Аналогічні дані містяться в довідці абонента, виданої начальником Холодногірського району з розподілу електричної енергії АТ «Харківобленерго», згідно яким Товариством проведено нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію, у відповідності до вимог пунктів 4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ та пункту 9.1.1 ККОЕЕ. Отже, посилання Апелянта на те, що розрахунки суми боргу надані Позивачем не відповідають фактичним даним засобу комерційного обліку є хибними.
Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо оплати за спожиту електричну енергію внаслідок чого утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2020 по 01.11.2024 в розмірі 15102,58 грн.
Суд апеляційної погоджується з таким висновком суду.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідності до інформаційної довідки № 402473390 від 06.11.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником квартири за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії, що постачає ПрАТ «Харківенергозбут», за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою облік постачання електричної енергії, нарахування заборгованості за спожиту електричну енергію здійснюється за особовим рахунком № НОМЕР_2 .
Факт належності вказаного нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності та того, що останній є споживачем електричної енергії, яка постачається за вказаною адресою, сторонами не оспорюється та вважається судом доведеним.
До позовної заяви додано копію типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційні пропозиції № 21, 22, 24, 26, 28, відповідно до яких встановлюється ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії, та пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
ПрАТ “Харківенергозбут» має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 №505).
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.01 січня 2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» та ОСОБА_1 уклали договір про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого цей договір є публічним договором приєднання.
Згідно з п. 5.10 Договору оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строк, що визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього Договору. За умовами п. 3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу Постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п. 6.2 Договору Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку Адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.
Згідно п. 4.12. ПРРЕЕ розрахунки між Споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від Адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити Споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне виконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дня виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п.п.12.1,12.3,12.4) (а.с.8-9).
Отже відповідач є споживачем електричної енергії та відповідно до вимог законодавства зобов'язаний, з-поміж іншого, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до вимог умов Правил; вносити плату за спожиту електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов'язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Отже згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити надані житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268 та Закону України «Про ринок електричної енергії» ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
За розрахунком ПрАТ «Харківенергозбут» за період з 01.11.2020 по 01.10.2024 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , спожито 9410 кВт/год електричної енергії, та має заборгованість у розмірі 15102,58 грн.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відносини, пов'язані з постачанням електричної енергії регулюються ЦК України, Законом України «Про ринок електричної енергії», та іншими нормативно-правовими актами, зокрема, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 та Кодексом комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14 березня 2018 року.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.
За змістом ч. 4 ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Пунктом 1 ч. 3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно із п. 1.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила) ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п. 2. Правил укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Згідно з п.п. 1 п. 5.2.1. Правил електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Відповідно до законодавства України та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року, споживачем електричної енергії є будь-яка фізична або юридична особа, яка купує електроенергію для власного споживання, незалежно від того, чи є вона побутовим чи непобутовим споживачем.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 та є споживачем послуг з електроенергії, які надає ПрАТ «Харківенергозбут» на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу від 01 січня 2019 року.
ПрАТ «Харківенергозбут» з листопада 2020 року по жовтень 2024 року включно надавалась послуга з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , нараховувалася щомісячно плата за надані послуги, але відповідачем оплата послуг здійснювалася не в повному обсязі, у зв'язку з чим за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 15102,58 грн.
Відповідач вказаного розрахунку під час розгляду справи не спростував, свого контррозрахунку не надавав.
Аргументи скарги про те, що він не згодний з відомостями про обсяг спожитої електричної енергії за спірний період, які надані позивачем та вказав, що він самостійно вів облік спожитої електричної енергії, щомісячно фіксував показники лічильника електроенергії та здійснював оплату, надав суду таблицю, складену відповідачем власноруч, в якій вказано кінцеві та початкові показники лічильника, фактично спожиту кількість кВт/год електричної енергії з прив'язкою до конкретних періодів; з такої таблиці вбачається, що обсяг спожитої відповідачем електричної енергії значно менший, ніж вказаний позивачем. Також відповідач надав суду копію довідки абоненту від 22.04.2024, складеної ПрАТ «Харківенергозбут», в якій зазначені показники лічильника та обсяги спожитої електричної енергії та відомості про фактичні оплати за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з пунктами 8.1.1., 8.1.2. розділу VIII Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311, (далі - Кодекс комерційного обліку) постачальники послуг комерційного обліку (у ролі оператора зчитування даних з лічильників) повинен у межах регламентів, встановлених адміністратором комерційного обліку, провести збір (або забезпечити прийом) результатів вимірювання та даних про стан з лічильників для всіх точок комерційного обліку, за які він несе відповідальність, та передати їх постачальникам послуг комерційного обліку. Покази лічильників для кожної точки комерційного обліку за період інтеграції мають зчитуватися автоматизованими системами постачальників послуг комерційного обліку зі всіма цифрами після коми. Покази лічильників в індивідуальних побутових та малих непобутових споживачів мають зчитуватися в цілих кВт·год.
Відповідно до п. 8.6.1 розділу VIII Кодексу комерційного обліку зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Згідно з п. 8.6.15 розділу VIII Кодексу комерційного обліку дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або постачальником послуг комерційного обліку.
Отже за одночасної наявності даних від споживача та постачальника послуг комерційного обліку щодо розрахунку спожитої електричної енергії, що різняться між собою, більший пріоритет мають дані, надані постачальником послуг комерційного обліку.
Як вбачається з листа начальника Холодногірського РРЕ від 12.04.2024 №56РРЕ/21-695, наданого самим відповідачем, станом на 01.01.2019 показник комерційного обліку спожитої електричної енергії становив «5210». В той же час відповідно до таблиці обсягів спожитої електричної енергії, складеної та наданої відповідачем, станом на 01.11.2020 показник лічильника зазначений «5009», що є меншим від показника «5210» станом на 01.01.2019. При цьому наведені в таблиці значення підтверджуються лише зі слів відповідача.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, відомості, що містяться в копії довідки абоненту від 22.04.2024, виданої ПрАТ «Харківенергозбут», сформовані автоматично відповідно до відомостей, що надавалися виключно самим відповідачем, про обсяги спожитої електричної енергії, та даних про отримані позивачем від відповідача сум сплат за електричну енергію. Крім того, такі відомості є неповними, оскільки не містять зазначення обсягів спожитої електричної енергії за період до лютого 2021 року, а також частково викривлені, оскільки по деяких позиціях містять показники «0», або ж п'ятизначні показники замість чотиризначних, а тому не можуть бути прийняті судом як належний доказ обсягів спожитої електричної енергії за спірний період.
Судом першої інстанції у судовому засіданні було встановлено, що ПрАТ «Харківенергозбут» проводить розрахунок вартості заборгованості за спожиту електричну енергію відповідно до обсягів спожитої електричної енергії, інформація про які отримується у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, від АТ «Харківобленерго».
Споживач згідно з п. 8 ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» має право, зокрема подавати відповідному електропостачальнику, оператору системи розподілу звернення, скарги та претензії, зокрема щодо якості електропостачання, щодо надання послуг з постачання електричної енергії та отримувати в установленому законодавством порядку вмотивовані відповіді або повідомлення про заходи щодо усунення електропостачальником причин скарги.
Таких відомостей про оскарження відповідачем показань комерційного обліку, які передані оператором системи розподілу АТ «Харківобленерго», звернень відповідача до АТ «Харківобленерго» або ПрАТ «Харківенергозбут» щодо врегулювання розбіжностей у обліку спожитої електричної енергії, некоректної роботи приладу комерційного обліку спожитої електричної енергії тощо суду не було надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до п.п. 7 п. 9.6.3 Розділу ІХ Правил відповідач мав право ініціювати звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії, однак, будучи повідомленим про обсяги спожитої ним електричної енергії згідно з показниками лічильника шляхом направлення відповідачу рахунків, відповідач таким правом не скористався.
Отже, будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем до суду не надано. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідача за надані послуги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання послуг відповідачу, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з електричної енергії за період з листопада 2020 року по жовтень 2024 року у розмірі 15102,58 грн.
Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час ніхто не проживав, електроенергія в цій квартирі використовується лише в зимовий період, коли виникає необхідність використовувати газовий котел для підтримки мінімальної плюсової температури для запобігання заморожування водопроводу, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що був встановлений в ході судового розгляду обсяг спожитої електричної енергії за вказаною адресою за спірний період.
Твердження ОСОБА_1 на те, що найбільші обсяги споживання електроенергії припадають на 2022 рік, період коли розпочались бойові дії, постійні пошкодження та відсутність електроенергії у споживачів через обстріли, а у даній квартирі споживання збільшилось у сотні разів, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що військова агресія рф проти України, є загальновідомим фактом та не потребує додаткового підтвердження з боку відповідача тадоказів не споживання чи меншого споживання електроенергії відповідачем суду не надано.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.
РішенняХолодногірського районного суду м. Харкова від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.