Справа № 541/807/25 Номер провадження 22-ц/814/3139/25Головуючий у 1-й інстанції Третяк О. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
16 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.
Секретар: Чемерис А.К.
за участю: ОСОБА_1 , адвоката Акрітова К.К., Афанасенко М.І., адвоката Куцина В.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, що не перебували у шлюбі між собою та факту перебування на утриманні чоловіка ,-
У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки, що не перебували у шлюбі між собою та факту перебування на утриманні чоловіка.
В позовній заяві посилалася на те, що вона - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 25 червня 2016 року до 04 січня 2023 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 04 січня 2023 року на переконливе та наполегливе прохання чоловіка, шлюб було розірвано.
З 2016 року ОСОБА_4 до початку повномасштабного вторгнення росії боронив територіальну цілісність України під час проведення АТО. 24.02.2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу по мобілізації.
З часу реєстрації шлюбу і до смерті ОСОБА_5 вони проживали однією сім'єю, в належній позивачці квартирі за адресою АДРЕСА_1 з неповнолітньою донькою позивачки, яку виховував та утримував ОСОБА_4 . Вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права й обов'язки, ставились один до одного з повагою, любов'ю та розумінням, підтримували та піклувалися один про одного. Після розірвання шлюбу сімейні відносини не змінилися, вони продовжували спілкуватися, підтримувати один одного морально і матеріально. Після розірвання шлюбу в будь-якому іншому шлюбі ні позивачка, ні ОСОБА_4 не перебували.
Під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув в районі населеного пункту Тоненьке Донецької області.
В зв'язку зі смертю чоловіка позивач як член сім'ї загиблого захисника України, звернулася до Міністерства оборони з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Рішенням МО України відповідачці - матері чоловіка, призначена одноразова грошова допомога в розмірі 1/3 частини 15000000 - 5000000 грн; 2/3 частини одноразової грошової допомоги залишилася нерозподіленою між позивачкою, та третьою особою - матір'ю неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , яка народилася після його смерті.
Оскільки ухвалою Миргородського міськрайонного суд від 30.01.2025 заява позивача подана в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки що не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою та перебування на утриманні чоловіка, залишена без розгляду, позивач звернулася до суду з позовом.
Встановлення зазначених у позовних вимогах юридичних фактів позивачці необхідне для захисту соціальних прав та отримання соціальних виплат, як члену сім'ї військовослужбовця.
Просила суд встановити факт проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та факт перебування на утриманні чоловіка в період часу з 04 січня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано встановленим факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Тоненьке Донецької області, проживали однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з 04 січня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнано встановленим факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як член сім'ї перебувала на утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого (загиблого) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із вказаним судовим рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 , оскарживши його до суду апеляційної інстанції через свого представника.
У доводах апеляційної скарги вказує, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що районний суд надав неналежну правову оцінку доказам, наданим сторонами у справі, фактично оцінивши їх на користь позивача. На підтвердження зазначеного у апеляційній скарзі наведені цитати показів, наданих свідками у судових засіданнях.
Також зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо встановлення факту перебування позивача на утриманні ОСОБА_4 , оскільки такий факт не доведений належними та допустимим доказами.
Крім того, апелянтом заявлено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб: Міністерство Оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_5 , військову частину НОМЕР_1 .
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Місцевим судом встановлено, що відповідно до свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 25 червня 2016 року перебували в зареєстрованому шлюбі. 04 січня 2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 (а.с. 12,13).
Відповідно довідки відділу реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Миргородської міської ради № 03-01/13476 від 05.12.2018 та довідки № 1 ОСББ «Козацький 2014» від 10.02.2024 колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживав з січня 2016 року по грудень 2022 року за адресою АДРЕСА_1 разом з позивачкою та її донькою (а.с. 10, 11).
Під час участі в бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки та оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув в районі населеного пункту Тоненьке Донецької області (а.с.14-16).
Рішенням МО України відповідачці, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , призначена одноразова грошова допомога в розмірі 1/3 частини 15000000 грн - 5000000 грн (протокол комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.12.2023 № 368/168) (а.с.27).
Рішенням МО України 2/3 частини одноразової грошової допомоги залишилася нерозподіленою між позивачкою, як колишньою дружиною загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та матір'ю неповнолітньої дочки, яка народилася після смерті ОСОБА_4 (протокол комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.10.2024 №31/в) (а.с.28).
Ухвалою Миргородського міськрайонного суд від 30.01.2025 заява позивачки про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки що не перебували у шлюбі між собою та факту перебування на утриманні чоловіка, залишена без розгляду (справа 541/4595/24, провадження № 2-о/541/40/2025) (а.с.9).
Місцеви судом в ході судового розгляду досліджувались надані сторонами докази, зокрема надані позивачкою скріншоти з екрану мобільного телефону НОМЕР_4 та з мобільного телефону НОМЕР_5 (фото, смс-повідомлення, голосові повідомлення), скріншоти з екрану мобільного телефону, який належить доньці позивачки (фото, відео-зображення, смс-повідомлення, голосові повідомлення), були також допитані свідки.
Крім того, районним судом встановлено, що відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_6 АТ КБ «Приват банк» за період з квітня 2022 до 10 березня 2023 року загальний розмір перерахованих коштів ОСОБА_4 позивачці ОСОБА_2 склав 126000 грн. Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 НОМЕР_6 АТ КБ «Приват банк» за вказаний період загальний розмір перерахованих коштів позивачкою ОСОБА_2 чоловіку ОСОБА_4 склав 32690 грн (а.с. 19-26).
Відповідно до довідки про доходи на ім'я ОСОБА_2 від 23.02.2024 загальна сума доходу (нарахованого) позивачки за основним місцем роботи (лаборант КНП «Миргородська лікарня інтенсивного лікування «Миргородської міської ради) з 01 жовтня 2022 року по 31 березня 2023 року становить 92383 грн 90 коп. З відрахуванням податків (16629 грн 10 коп) дохід за вказаний період становить 75754 грн 80 коп., що в середньому становить 12625 грн 80 коп. на місяць з урахуванням сплачених податків (а.с.18).
Відповідно до довідки ФГ «Промінь-2010» від 21.04.2025 № 6 ОСОБА_2 з 12 листопада 2024 року працює за сумісництвом на посаді секретаря та отримує дохід в середньому 5787 грн. щомісяця з урахуванням сплачених податків (а.с.102).
Згідно зведеної інформації про суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення старшого солдата ОСОБА_4 за період з 01 листопада по 31 березня 2023 року після сплати податків дохід склав 425926,53 грн, що становив в середньому 85185 грн. на місяць (а.с.80). Таким чином районний суд встановив, що дохід ОСОБА_4 більше ніж в 6,5 разів перевищував дохід ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки з військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 старший солдат ОСОБА_4 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України на підставі бойового розпорядження в періоди з 09.08.2022 по 19.08.2022, з 13.09.2022 по 24.09.2022, з 11.12.2022 по 31.12.2022, з 16.01.2023 по 30.01.2023, з 20.02.2023 по 09.03.2023, з 10.03.2023 по 25.03.2023 в Харківській, Сумській, Донецькій, Запорізькій областях.
Згідно відповіді на адвокатський запит з військової частини НОМЕР_1 в період з 01 листопада 2022 року до 25 березня 2023 року ОСОБА_4 не вибував у відрядження, не використовував відпустки в період з листопада 2022 року по 25 березня 2023 року і не знаходився на лікуванні в цей період (а.с.78).
Встановивши вказані обставини, задовольняючи позовні вимоги районний суд вважав, що з 04 січня 2023 року до 25 березня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю, їх взаєминам були притаманні ознаки сім'ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.
Також, суд дійшов висновку про доведеність факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_4 .
Колегія суддів не в повному обсязі погоджується з таким висновком місцевого суду.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Положення ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»мають такі визначення члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно роз'яснень наведених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно яких перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Таким чином, повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім постійної допомоги померлого.
Отже, за загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів для існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18(провадження №61-8512св20).
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
У спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.
Такі докази оцінюються судом в сукупності та на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Позивачкою на підтвердження перебування її на постійному утриманні надано виписки з рахунку АТ КБ «Приватбанк», з яких вбачається, що загиблий ОСОБА_4 перераховував на рахунок ОСОБА_2 кошти, однак зазначений доказ не містить будь якої інформації, яка б давала підстави вважати, що ці кошти призначені саме на забезпечення побуту позивачки та її утримання. Крім того, вказані виписки не дають підстав вважати, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_4 , оскільки вбачається, що ОСОБА_2 також регулярно направляла кошти ОСОБА_4 .
Перерахування коштів на рахунок позивачки не свідчить про перебування її на систематичному (постійному) та повному утриманні ОСОБА_4 у період, про який зазначає позивачка.
На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду ГУ ДПС у Полтавській області надано інформацію про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2022 року по березень 2023 року. З вказаної інформації вбачається, що ОСОБА_2 у зазначений період отримувала заробітну плату у КНП «МИРГОРОДСЬКА ЛІКАРНЯ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ» Миргородської міської ради та нарахований їй дохід становить 202 179,03 грн.
Визнаючи доводи позивача щодо перебування на утриманні ОСОБА_4 обгрунтованими, районний суд вказав, що за період з квітня 2022 року по 10 березня 2023 року загальний розмір перерахованих коштів ОСОБА_4 позивачці становить 126000 грн. Разом з цим, поза увагою суду лишився той факт, що за цей же період позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 149 552,62 грн.
Отже, порівнюючи розміру допомоги з боку ОСОБА_4 та інших доходів позивачки, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про те, що допомога ОСОБА_4 була постійним і основним джерелом засобів існування позивачки є необгрунтованим.
Враховуючи, що надані позивачкою докази суд визнає недостатніми та такими, що не підтверджують факт її перебування на утриманні ОСОБА_4 колегія суддів доходить висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.
Разом з цим, розглядаючи спір, в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 4.01.2023 по 25.03.2023, суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи.
Обставин, встановлених місцевим судому цій частині, представник відповідача у апеляційній скарзі не спростував.
Із урахуванням зазначеного, за встановлених у цій справі обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення в частині встановлення факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Акрітова Кіріака Костянтиновича- задовольнити частково.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 травня 2025 року- скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка- відмовити.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця
Судді: Л.І. Пилипчук
О.В. Чумак