Іменем України
25 грудня 2025 року м. Кропивницький
справа № 385/1148/25
провадження № 22-ц/4809/1762/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року у складі головуючого судді Панасюка І. В.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.
У липні 2025 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №3440829 від 17 квітня 2021 року в розмірі 36 520 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 17 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3440829, за умовами якого відповідач отримав 8 000 грн і зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі та можливі штрафні санкції, передбачені умовами договору.
ТОВ «Мілоан» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач, зі свого боку, умови кредитного договору не виконав.
23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан», як фактором, та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як клієнтом, укладено договір факторингу № 74-МЛ, відповідно до якого останній зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
За умовами вказаного договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 3440829 від 17 квітня 2021 року на суму заборгованості 36 520 грн.
Позивач зазначає, що надіслав відповідну письмову претензію про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 , однак останній кредитних коштів не повернув, у зв'язку з чим ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" звернулось до суду з даним позовом.
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит -Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3440829 від 17 квітня 2021 року в розмірі 12 520 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 400 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 830 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню саме узгоджений сторонами договору розмір процентів, що становить 3 000 грн, 1 520 грн комісії за надання кредиту, а також сума кредиту, отриманого відповідачем, у розмірі 8 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що умовами кредитного договору не передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору. Також суд зазначив, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором неможливо встановити обґрунтованого розрахунку процентів та періоду їх нарахувань, а докази пролонгації кредитного договору у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року та ухвалення нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
В обгрунтування зазначено, що пунктом п.2.3.1.2. кредитного договору передбачено умови пролонгації, зокрема пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Позивач звертає увагу, що ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами після строку визначеного в п.1.3. кредитного договору, а тому до нього було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах передбачену п. 2.3.1.2. кредитного договору та продовжено строк кредитування на 60 днів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за відсотками за кредитним договором у розмірі 27 000 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в повному обсязі, та відповідно викладення резолютивної частини рішення суду першої інстанції в новій редакції.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
17 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3440829, згідно з п. 1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк 15 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8000 грн, а позичальник повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 02 травня 2021 року та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 3 000 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Також визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору) (а.с. 8-11).
Для укладення цього договору в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подав анкету-заяву на отримання кредиту № 3440829. У цій анкеті-заяві визначено суму кредиту, строк дії та дату повернення кредиту, комісію та відсотки за користування кредитом тощо (а.с. 14).
Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано сторонами електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язань за кредитним договором, суду надано копію платіжного доручення № 44059178 від 17 квітня 2021 року, за яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 8 000 грн (а.с. 15).
23 липня 2021 року між ТОВ «Мілоан», як фактором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як клієнтом, укладено договір факторингу №74-МЛ, відповідно до якого останній зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с. 17-21).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 74-МЛ від 23 липня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3440829 від 17 квітня 2021 року на суму заборгованості 36 520 грн (а.с. 25 зворот).
Відповідно до виписки з особового рахунку, заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит № 3440829 від 17 квітня 2021 року становить - 36 520 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 27 000 грн - заборгованість за простроченими відсотами, 1 520 грн - комісія (а.с. 16 зворот).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявними у матеріалах справи доказами підтведжується, що 17 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3440829, пунктом 1 якого передбачено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк 15 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 8000 грн, а позичальник повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 02 травня 2021 року та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов'язань за кредитним договором, позивачем надано копію платіжного доручення № 44059178 від 17 квітня 2021 року, за яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 8 000 грн (а.с. 15).
Відповідач отримав кредитні кошти на власний картковий рахунок та не повернув їх у встановлений договором строк.
У зв'язку з невиконання умов кредитного договору виникла заборгованість, загальний розмір якої становить 36 520 грн, яка складається з: 8 000 грн -заборгованість за сумою кредиту, 27 000 грн - заборгованість за сумою відсотків, 1 520 грн - прострочена заборгованість за комісією.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за кредитним договором у розмірі 24 000 грн, суд першої інстанції зазначив, що умовами кредитного договору не передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору. Також суд зазначив, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором неможливо встановити обґрунтованого розрахунку процентів та періоду їх нарахувань, а докази пролонгації кредитного договору у матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої істанції з огляду на таке.
Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Укладаючи договір про споживчий кредит №3440829 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 досягли згоди з усіх істотних умов договору, боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував, відповідачем кредитний договір не оспорюється.
Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, кредит надається строком на 15 днів з 17 квітня 2021 року.
Згідно до п. 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02 травня 2021 року.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору визначено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 520.00 грн в грошовому виразі та 38.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 12 520.00 гривень. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Згідно п. 1.6. кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до п. 1.7. кредитного договору: тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2.2.3. цього Договору.
Пунктом 2.3. договору визначено порядок та умови пролонгації строку кредитування. Зокрема п.2.3.1.2. визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
За визначених умовами договору обставин, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами після строку, визначеного в п.1.3. кредитного договору, до нього було застосовано пролонгацію на стандартних базових умовах, передбачену п. 2.3.1.2. кредитного договору, та було продовжено строк кредитування на 60 днів.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повернув кредит та сплатив відсотки за користування кредитом до 02 травня 2021 року, а тому первісний кредитор правомірно, з урахуванням пролонгації, здійснював нарахування процентів за користування кредитом.
Згідно наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором та відомостей про щоденні нарахування та погашення установлено, що у період з 17 квітня 2021 року по 02 травня 2021 року відповідач не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, а тому з 02 травня 2021 року первісний кредитор продовжив нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування кредитними коштами, у розмірі, визначеному умовами договору (а.с.15-16).
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Таким чином, зазначені позивачем нарахування процентів за користування кредитом у період з 17 квітня 2021 року по 01 липня 2021 року, відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.
Відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок кредитної заборгованості перед позивачем, не довів відсутності боргу.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3440829 від 17 квітня 2021 року у загальному розмірі 36 520 грн (з урахуванням процентів за користування кредитом в повному обсязі) є обґрунтованими.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, не з'ясував усіх обставин, що мають значення для справи та помилково відмовив у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції -скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом в повному обсязі, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача в цій частині в повному обсязі. В частині визначення загальної суми заборгованості та судових витрат рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для скасування рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованості за відсотками за кредитним договором №3440829 від 17 квітня 2021 року, в розмірі 24 000 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про повне задоволення позовних вимог позивача. Також рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача та судових витрат.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За умовами частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану з справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом,та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони,в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,за клопотанням іншої сторони,зменшити розмір витрат на правничу допомогу,які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості у вказаній справі позивачем надано копії: договору № 0605 від 06.05.2025 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатом Усенко М. І (а.с. 29); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії №2093 (а.с. 31); детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом (а.с. 34); акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 23.06.2025, в якому сторони підтвердили, що бюро надало клієнту, а останнє прийняло правничу допомогу на суму 7000 грн. (а.с. 33, зворот). Витрати на правничу допомогу позивача в суді першої інстанції є документально підтвердженими та обгрунтованими, заперечень щодо неспівмірності від відповідача не надійшло.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено повністю, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Оскільки за подання позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а позовні вимоги підлягають задоволенню, тому понесені судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі
Крім того, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає задоволенню, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в розмір 3 633,60 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованості за відсотками за кредитним договором №3440829 від 17 квітня 2021 року, в розмірі 24 000 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 в повному обсязі.
Змінити резолютивну частину рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 01 вересня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 загальної суми заборгованості за кредитим договором №3440829 від 17 квітня 2021 року та судових витрат, виклавши його в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3440829 від 17 квітня 2021 року, в розмірі 36 520 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2 422, 40 гривень».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633, 60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 25.12.2025.
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
О. І. Чельник