СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24784/24
пр. № 2/759/1444/25
29 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
І. Позиції учасників справи
Аргументи позивачки
19.11.2024 до суду звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позову зазначила, що:
-позивачка та відповідач перебували в шлюбі, який рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.12.2018 (справа №759/15299/17) розірваний;
-від шлюбу у подружжя є дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09.11.2017 (справа №759/3370/17) з відповідача на користь позивача стягуються аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття;
-будь-якої іншої матеріальної допомоги відповідач не надає, участі у вихованні дитини не бере, інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має.
У зв'язку з наведеним, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.
Позиція відповідача
ОСОБА_2 на позовні вимоги не відреагував, про судовий розгляд справи був повідомлений належним чином.
Відзив на позовну заяву відповідач не подав
ІІ. Процесуальні дії суду
03 грудня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
03 березня 2025 року суд направив на адресу ОСОБА_2 ухвалу про відкриття провадження від 03 грудня 2024 року та копію позовної заяви з додатками.
Поштовий конверт, яким відповідачеві на його зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову з додатками, повернувся до суду без вручення. На довідці про причини повернення/досилання від 01.04.2025 стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 21, зворот).
Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника - суду.
Також суд повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (а.с. 23).
З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Проте відповідач у встановлений судом строк заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов не подав.
За таких обставин, суд вирішує справи за наявними матеріалами відповідно до положень частини п'ятої статті 279 і частини 8 статті 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
ІІІ. Обставини, які встановив суд
З 17 січня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 17.01.2015 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 44 (прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_5 ) (а.с. 7).
Позивачка та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 15 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1956 (а.с. 8).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року (справа №759/15299/17), що набрало законної сили 11 січня 2019 року, шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано (а.с. 10).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року в справі № 759/3370/17 визначено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, починаючи з 01 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).
14 березня 2018 року Святошинський районний суд міста Києва видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 500 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2017 до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 12).
04 вересня 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 04.09.2019 Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 956 (прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_6 ) (а.с. 13)
ІV. Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Способами захисту сімейних прав та інтересів є, зокрема, зміна правовідношення (пункт сьомий частини другої статті 18 СК України).
Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, що ратифікована постановою Верховної Ради УРСР 27.02.1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 51 Конституції України встановлює обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини перша-третя статті 181 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (частина друга статті 182 СК України).
При цьому конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (див. постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року в справі № 686/28590/23).
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3 028,00 гривень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2018 року (справа № 306/2389/16-ц, провадження № 61-31834св18) дійшов висновку, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
V. Оцінка і висновки суду
У справі, що розглядається:
- ОСОБА_1 , як одержувач аліментів, звернулася до суду з вимогою змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу);
-в обґрунтування позову зазначила, що розмір аліментів, який стягується з відповідача, не відповідає обсягу витрат на дитину та суперечить установленому законом розміру;
-законодавством передбачено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи;
-суд установив, що розмір аліментів, що стягуються з відповідача (500 гривень на місяць) не є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже є меншим навіть за мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, встановлений у ст. 182 СК України;
- ОСОБА_2 не подав відзиву на позов та не навів суду будь-яких аргументів, якщо у нього такі існували, що спростовують доводи позивачки і надані нею докази в обґрунтування позовних вимог. Доказів неможливості сплати відповідачем аліментів у частці від його доходу матеріали справи не містять;
-таким чином, позивачка має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми та стягнення їх у частці від доходу.
-водночас суд зауважує, що позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини щомісячно, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття. Оскільки суд вирішує питання щодо зміни способу стягнення аліментів, а у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, то у задоволенні вимог позивачки в частині стягнення аліментів з дня пред'явлення позову до суду слід відмовити.
За таких обставин, ураховуючи розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, суд уважає за необхідне стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення нею повноліття.
З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.
VІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, за подання цього позову позивачка звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2024 року становить 3 028,00 гривень. Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.
За таких обставин, судовий збір в сумі 1211,20 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року в справі № 759/3370/17, зі стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 гривень щомісячно, на стягнення аліментів в розмірі 1/4 (однієї четвертої) з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складене 29 жовтня 2025 року.
Суддя Ю.В. Кравченко