печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34589/25-ц
пр. 2-8145/25
22 грудня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т. В.,
при секретарі Погребняк В. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку позовного (спрощеного) провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди,-
21.07.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
В обґрунтування позову, позивач вказує, що 05.06.2012 позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою відкриття банківського рахунку для здійснення розрахункових операцій у межах підприємницької діяльності.
13 березня 2013 на відкритий банківський рахунок банком було встановлено кредитний ліміт у розмір 51 500 грн, що дано можливість проведення позивачем кредитних операцій у межах вказаного ліміту.
У процесі користування кредитним лімітом у позивача виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення її у судовому порядку.
23 липня 2024 року рішення Господарського суду Черкаської області позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2012 року.
15 грудня 2014 року головним державним виконавцем на виконання вищевказаного рішення суду відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
08 квітня 2022 року головним державним виконавцем закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2 у зв'язку з повним виконання рішення суду.
Проте позивачу стало відомо, що у період з 11 червня по 12 червня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» самостійно без належних на те підстав було списано з рахунку позивача кошти на загальну суму 37 891,22 грн. з підстав погашення заборгованості за кредитним договором від 05 червня 2012 року.
Оскільки кредитний договір було припинено, заборгованість за кредитним договором сплачено та без розпорядження позивача у відповідача були відсутні підстави для безспірного списання коштів з рахунку позивача.
На підставі викладеного, позивач просив про задоволення позову.
Ухвалою судді від 24.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 08.08.2025 прийнято позовну заяву Позивача та відкрито цивільну справу за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом сторін.
10.11.2025 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.
20.11.2025 від представника відповідача до суду надійшли пояснення у справі, в яких останній заперечив з приводу задоволення позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився просив його задовольнити та проводити розгляд у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду цивільної справи були повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05 червня 2012 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою відкриття банківського рахунку для здійснення розрахункових операцій у межах підприємницької діяльності.
13 березня 2013 на відкритий банківський рахунок банком було встановлено кредитний ліміт у розмір 51 500 грн, що дано можливість проведення позивачем кредитних операцій у межах вказаного ліміту.
У процесі користування кредитним лімітом у позивача виникла прострочена заборгованість, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення її у судовому порядку.
23 липня 2024 року рішення Господарського суду Черкаської області позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором від 05 червня 2012 року.
15 грудня 2014 року головним державним виконавцем на виконання вищевказаного рішення суду відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
08 квітня 2022 року головним державним виконавцем закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2 у зв'язку з повним виконання рішення суду.
Як вбачається із кредитного договору від 15 березня 2006 року, позичальник ознайомився та згоден з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, погодився, що заява разом із запропонованими ПриватБанк Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між ним та банком кредитно-заставний договір, а, крім того, зобов'язався про всі зміни повідомляти банк не пізніше 15 днів від моменту їх виникнення.
Відповідно до наданих виписок по картці/рахунку з рахунку позивача були списані кошти в рахунок заборгованості за кредитним договором від 05.06.2012 у сумі 51 709,78 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 05 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на виконання якої банком відкрито поточний рахунок / картку для виплат у гривні.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
За змістом статті 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Із наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що банк здійснював автоматичне списання грошових коштів за період з 11 червня 2025 року по 07 листопада 2025 року з рахунку картки для виплат для погашення заборгованості за наданим кредитом на загальну суму 51 709,78 грн.
Разом з тим, доказів на підтвердження того, що сторони обумовили у письмовому вигляді права Банку щодо можливості списання грошових коштів з рахунку позивача без його згоди, матеріали справи не містять, як і не містять згоди позивача на списання таких коштів чи рішення суду про їх стягнення.
Доказів того, що позивач по справі в 2012 році надав згоду здійснювати договірне списання коштів з одного його рахунку для погашення кредиту по іншому рахунку, матеріали справи не містять.
Таким чином, наявні підстави вважати, що кошти у сумі 51 709,78 грн були списані банком з карткового рахунку позивача, безпідставно, а відтак, виходячи з приписів ст. 1073 ЦК України, банк повинен зарахувати відповідну суму на рахунок позивача.
Вимога про зобов'язання анулювати (списати) у внутрішній системі банку заборгованість за кредитним договором від 06.06.2012 нараховану за період з 09 квітня 2014 року задоволенню не підлягає, оскільки виконане позивачем зобов'язання встановлене рішенням у справі №925/774/14 не свідчить про те, що у останнього відсутні інші невиконані зобов'язання перед відповідачем.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За змістом ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Зібрані докази достовірно вказують на те, що АТ КБ «Приватбанк» неправомірно списало з карткового рахунку ОСОБА_1 , грошові кошти, внаслідок чого позивач тривалий час не може користуватися своїм майном.
Суд вважає, що незаконне списання відповідачем грошових коштів призвело до того, що ОСОБА_1 не отримав грошові кошти, що мали бути зараховані на його картковий рахунок, та був позбавлений засобів для існування та утримання своєї сім'ї, що негативно вплинуло на звичайний спосіб її життя. Крім того, позивач вимушений був витрачати свій час для встановлення причин списання коштів. Внаслідок неправомірних дій банку позивачу завдано моральну шкоду.
З урахуванням наведеного, вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн., задовольнивши в цій частині вимоги позивача частково.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, а саме 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись, ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, повернення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Визнати дії Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» щодо автоматичного списання грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_1 в рахунок автоматичного погашення простроченої заборгованості незаконними.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 незаконно списані кошти в розмірі 51 709,78 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач : Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевсткого, буд. 1Г, м. Київ, ЄДРПОУ: 14360570)
Суддя Т.В. Остапчук