Справа №:755/11163/24
Провадження №: 2/755/2681/25
"18" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гончарука В.П.,
при секретарі Оніщук Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 755/11163/24 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 являється власником 7/8 часток квартири АДРЕСА_1 .
Колишніми співвласниками квартири АДРЕСА_1 являються ОСОБА_3 , якій належала частка квартири, ОСОБА_4 , якому належала частка квартири, ОСОБА_5 , якому належала частка квартири та ОСОБА_3 , якій належала 1/8 частка квартири.
Вказано, що власником іншої 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 являється ОСОБА_6 .
За понад 14 років фактичного володіння ОСОБА_1 часткою у квартирі, а ні ОСОБА_6 , а ні будь яка інша особа ніяким чином не виявляли своєї зацікавленості стосовно належних їм 1/8 частки квартири та не цікавилися станом квартири. Ніхто крім ОСОБА_1 не брав участі в утриманні квартири та ніколи не сплачував витрати на утримання будинку в якому знаходиться квартира та не брав участі у витратах на утримання прибудинкової території.
Зазначено, що належна ОСОБА_6 1/8 частка квартири у праві спільної часткової власності могла утворитися тільки внаслідок її поділу навпіл частки. Поділ навпіл частки у праві часткової власності на квартиру, що була зареєстрована за ОСОБА_6 і одночасне існування свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частку у праві власності на квартиру виданого на ім'я ОСОБА_3 , свідчить про те, що на дату укладення договору міни від ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 померла.
Таким чином, право власності на 1/8 частку квартиру в порядку спадкування за законом перейшло до ОСОБА_3 , а іншу 1/8 частку квартири отримав інший спадкоємець, який з невідомих причин у період більше 14 років з моменту відкриття спадщини не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.
Вказано, що у зв'язку із відсутністю та неможливістю набути право власності на 1/8 частку квартири, ОСОБА_1 позбавлена можливості повною мірою розпоряджатися належними їй 7/8 частками квартири.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 221-222).
23 січня 2025 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від Державного нотаріального архіву м. Києва копію спадкової справи № 327/2007 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 246).
18 березня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва на виконання ухвали суду від 23.01.2025 від Київського державного нотаріального архіву надійшла копія спадкової справи № 327 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
В судовому засіданні від 09.04.2025 судом протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування від Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) інформації з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо складених актових записів стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29 квітня 2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва від Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшла відповідь на запит стосовно актового запису громадян відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.с. 66).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2025, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 71-72).
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 до суду подано клопотання в якому просить провести розгляд справи у його відсутності та у відсутності позивача, ухваливши рішення за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позов відповідачем суду не надано.
Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником 7/8 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору міни від 30.04.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., зареєстрованого в реєстрі за № 963 та Договору дарування 4/8 часток квартири від 24.02.2024, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Панченко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 232.
Вищевказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 370438181 від 19.03.2024 (т. 1 а.с. 21-21 зв.).
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що вона фактично відкрито та безперервно володіє 1/8 часткою квартири АДРЕСА_1 з моменту державної реєстрації договору міни від 30.04.2010 в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», а саме з 07.05.2014. Вказує, що вона була впевнена, що на вказане майно не претендують інші особи і вона отримала це майно за таких обставин, що є достатніми для набуття права власності на нього, оскільки це знайшло своє застеження в пункті 6 договору міни де йшлося про відсутність на момент укладення договору будь яких осіб які б мали право на законне користування квартирою.
Відповідно до приписів ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно положень ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01.08.2018 по справі № 201/12550/16-ц, Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
У постанові від 21.02.2024 по справі № 756/6953/2017, Верховний Суд вказав, що давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Вищевказана судова практика у спорах про визнання права власності на майно за набувальною давністю є усталеною.
З метою правильного та точного вирішення наявного між сторонами спору, судом за клопотанням представника позивача було витребувано копію спадкової справи № 327 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Відповідно до наявної в матеріалах спадкової справи № 327 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 копії свідоцтва про право власності на житло від 27.07.2004, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях (т. 2 а.с. 35).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2007 (т. 2 а.с. 14).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, що складається з частини квартири АДРЕСА_2 .
13 листопада 2009 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткаченко М.М. на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 5-847 на 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 42).
Зі змісту вищевказаного свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за № 5-847 від 13.11.2009 убачається, що свідоцтво на право на спадщину на 2/16 частини квартири не видавалося.
Відповідно до наявної в матеріалах спадкової справи інформаційної довідки № 45037 від 15.11.2017 складеної на замовлення Київської державної нотаріальної контори № 10, згідно з даними реєстрових книг Бюро, квартира АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_6 у розмірі 1/8 частки, за ОСОБА_1 у розмірі 3/8 часток, за ОСОБА_8 у розмірі 2/8 часток та за ОСОБА_9 у розмірі 2/8 часток (т. 2 а.с. 43).
Будь яких інших відомостей щодо осіб, які б були власниками 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 матеріали спадкової справи не містять.
В своїй постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, враховуючи принцип «найбільш вірогідних доказів» суд дійшов висновку, що позивач добросовісно заволоділа чужим майном, а саме 1/8 часткою квартири АДРЕСА_1 , що за життя належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською РДА в м. Києві 27.07.2004 на підставі розпорядження № 63-702, власника якого фактично немає, володіла та продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років, починаючи з 07.05.2010.
Враховуючи, що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме її добросовісне, відкрите та безперервне володіння нерухомим майном, натомість відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки останні знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
В частині розподілу судових витрат суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено будь яких порушень прав позивача з боку відповідача.
Керуючись ст. ст. 16, 328 344 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 17, 18, 81, 206, 229, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 52,7 кв.м., житловою площею 35,8 кв.м.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Київська міська рада, місце знаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22883141.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя