Справа № 127/15084/25
Провадження № 2/127/2956/25
18.12.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Романюк Л. Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що 18.09.2015 року позивач зареєстрував шлюб з відповідачкою у Червонозаводському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби харківського міського управління юстиції, актовий запис № 558.
У шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2022 року шлюб сторін розірвано.
За час перебування в шлюбі, за спільні кошти, сторонами придбано легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1589 см. куб. д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів вказаний транспортний засіб зареєстрований 27.08.2019 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно відповіді №40 директора ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка», середня ринкова вартість автомобіля Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску станом на 17.04.2025 рік становить 281 910,00 грн.
Після розірвання шлюбу. відповідачка одноособово користується спільним майном - транспортним засобом.
Просив суд, стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , частку вартості легкового автомобіля Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1589 см. куб. д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 140 955,00 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , кожен окремо, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні, заперечували, щодо задоволення позовних вимог, вважаючи що це особисте майно ОСОБА_3 , яке придбане за її власні кошти.
15.09.2025 року на адресу суду надійшли письмові заперечення від відповідачки ОСОБА_3 , у яких вона вказала, що позивач не надав доказів, що спірний автомобіль було придбано за спільні кошти.
Позивач ОСОБА_1 до шлюбу перебував у місцях позбавлення волі і у нього були відсутні кошти для придбання автомобіля.
Натомість відповідачка офіційно працює, одразу після закінчення вузу. На даний час перебуває у трудових відносинах з Регіональною філією «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та отримувала досить високу заробітну плату. Крім того, вела танцювальний гурток та приймала з ним участь у різних конкурсах, працювала аніматором на різних святах і це також було додаткове джерело прибутку.
У 2012 році, тобто до шлюбу, відповідачка за власні кошти придбала новий легковий автомобіль «Део матіз» з автомобільного салону.
Це авто було продано 11.05.2018 року уже під час шлюбу з ОСОБА_1 і 13.06.2018 року придбала за ці кошти автомобіль «Кіа серато» 2008 року випуску. Однак, це авто виявилось незручним для користування і 20.08.2019 року його було продано.
Натомість, 27.08.2019 року за виручені від продажу авто, а також за свої власні кошти в сумі 1000,00 доларів США, які були на зберіганні до шлюбу, придбала інший автомобіль Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1589 см. куб. д.н.з. НОМЕР_1 і яким користується до цього часу.
Просила суд, відмовити в задоволенні позовних вимог.
29.09.2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій вказано, що перебуваючи з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 18.09.2015 року по 08.12.2022 року позивач постійно працював та займався скупкою та перепродажем зламаних годинників, статуеток, значків, монет, медалей, фотоапаратів, радіодеталей та ін.
Офіційно працевлаштування зареєстровано не було, однак щомісячно, отримував дохід в сумі еквівалентній 500 доларів США.
З тих, довідок, що надала відповідачка про розмір своєї заробітної плати, вбачається розмір її доходу щомісячний близько 150-200 доларів США.
27.08.2019 року спірний автомобіль було придбано за спільні кошти, а саме 6500,00 доларів США, з яких 3000 доларів США особисто дав позивач, а 3500 доларів США залишились від продажу попереднього автомобіля.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що18.09.2015 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08.12.2022 року було розірвано
У шлюбі народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування в шлюбі, сторонами придбано легковий автомобіль Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1589 см. куб. д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів вказаний транспортний засіб зареєстрований 27.08.2019 року за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.36).
ОСОБА_3 надано довідки з регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», з яких вбачається, що з січня 2022 року по грудень 2022 року отримано заробітну плату в розмірі 31 149,94 грн., з січня 2021 року по грудень 2021 року - 92086,81 грн., з січня 2020 року по грудень 2020 року - 70883, 86 грн., з січня 2019 року по грудень 2019 року - 102318,76 грн., з січня 2018 року по грудень 2018 року - 113432,02 грн., з січня 2017 року по грудень 2017 року - 77854,79 грн., з січня 2016 року по грудень 2016 року - 59614,27 грн., з січня 2015 року по грудень 2015 року - 51 297,84 грн., з січня 2014 по грудень 2014 року - 46136,66 грн., з січня 2013 року по грудень 2013 року - 39119,00 грн., з січня 2012 року по грудень 2012 року - 30 593,77 грн., з січня 2011 року по грудень 2011 року - 27454,15 грн. (а.с.37-48).
Так, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентуєтьсястаттею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина другастатті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).
Також, варто вказати, що згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (перше речення абзацу 2 частини 1 статті 71 Кодексу).
Частинами 1,2ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно ч.4ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
На вимогу ч.5ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Приписами частин 1 та 2статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об'єктом спільної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об'єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об'єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об'єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
У постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 369/7613/17, від 09 червня 2021 року в справі № 523/15462/16-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 127/7830/17 наголошується: «... вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятоїстатті 71 СК Українищодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23,24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно відповіді №40 директора ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка», середня ринкова вартість автомобіля Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску станом на 17.04.2025 рік становить 281 910,00 грн.
Відповідачкою ОСОБА_3 не надано суду належних доказів, що спірний автомобіль було придбано за її особисті кошти, а саме на неї покладено обов"язок ЦК України довести дані обставини.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини по справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 60, 69-72 СК України, ст. ст. 355, 357, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 10 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , частку вартості легкового автомобіля Chevrolet Lacetti, 2011 року випуску, об'єм двигуна 1589 см. куб. д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 140 955,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , 1409,55 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 24.12.2025 року.
Учасники процесу:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ),
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ),
Суддя: