Справа № 139/829/25
Провадження № 2/139/514/25
іменем України
25 грудня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
05 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 3774034, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач своїх зобов'язань з повернення грошових коштів не виконав.
30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір № 30112021 відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема, й за договором № 3774034.
23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено Договір №23/05/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до позичальників за кредитними договорами, в тому числі за Договором № 3774034.
Через підсистему «Електронний суд» 02 грудня 2025 року за підписом директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. до суду подано позов про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 3774034, укладеним між ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" та ОСОБА_1 05 березня 2021 року, в сумі 65550 гривень.
03 грудня 2025 року отримано підтвердження про зареєстроване місце проживання відповідача в АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 04 грудня 2025 року (а.с. 12) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08-му годину 25 грудня 2025 року. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про час та місце розгляду повідомлені належним чином:
Позивачу судову повістку-повідомлення та копію ухвали про відкриття провадження доставлено в кабінет «Електронного суду» 05 грудня 2025 року. Позивач в абз. 5 позовної вимоги (а.с. 5) та в окремому клопотанні (а.с. 21) просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Судову повістку-повідомлення з копією ухвали про розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням сторін 04 грудня 2025 року було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення 15 грудня 2025 року, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 15-16). Також копії вказаних вище документів відповідачу направлено та доставлено на зазначену у позовній заяві електронну адресу (а.с. 17, 18) та номер мобільного телефону у застосунку VIBER (а.с. 19). Відзиву чи заяви із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не подав.
Таким чином, відповідач обізнаний про розгляд справи за позовом до нього в Мурованокуриловецькому районному суді, в силу положень ст. 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.
За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.
Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до задоволення, враховуючи таке:
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом установлено, що 05 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 3774034. За умовами цього Договору Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2.); сума кредиту 20000 гривень (п. 1.3.); строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.4.); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 693,50% річних, за зниженою ставкою 6,94% річних (п. 1.7.); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає за стандартною ставкою 31400 гривень, за зниженою ставкою 20114 гривень (п. 1.8.); кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1.); нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт» (п. 3.1.); строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п. 4.2. (пп. 4.2.1.- 4.2.4.) Договору; або в порядку авто пролонгації (п. 4.1.); сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача (пп. 4.3.1.); підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті та він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 9.6. договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора. Про що свідчить п. 10 договору в якому зазначено ПІБ: ОСОБА_1 , адреса реєстрації, РНОКПП, паспортні дані, електронна адреса, номери мобільного телефону, одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_2 .
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Факт отримання ОСОБА_1 кредиту підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції № 18691-1327-164420775 від 05 березня 2021 року, згідно якої платник - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», отримувач - ОСОБА_1 , номер картки: НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 20000 гривень; призначення платежу - «кредитні кошти від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» видача кредиту № 3774034 ОСОБА_1 » Пунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно графіка платежів до Договору про надання споживчого кредиту № 3774034 від 05 березня 2021 року (додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту № 3774034 від 05 березня 2021 року), ОСОБА_1 04 квітня 2021 року зобов'язаний був сплатити за Кредитом 20114 гривень, з яких: 20000 гривень - сума кредиту; 114 гривень -сума нарахованих процентів.
Із розрахунку заборгованості, який сформовано і підписано ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» слідує, що ОСОБА_1 належним чином не виконав свого зобов'язання з повернення кредиту та відсотків за користування ним своєчасно. Зокрема, сплатив лише 11928 гривень 80 копійок гривень в рахунок погашення заборгованості за відсотками чотирма платежами, остання дата погашення 11.11.2021.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року (справа № 911/3685/17), до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованості за Кредитним договором, який є предметом цього позову, суду не подав.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
30 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 30112021, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників. включаючи суму основного боргу (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення зобов'язань та інші платежі. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Пунктом 1.2. договору визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників від 30 листопада 2025 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3774034 в розмірі 65550 гривень.
23 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено Договір факторингу № 23/05/24, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють Ціні продажу, в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові Права Вимоги до Боржників, зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля Заборгованості.
Пунктом 5.2. договору факторингу № 23/05/24 визначено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Портфелем Заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру заборгованостей № 1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3774034 в розмірі 65550 гривень.
20 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу № 23/05/24 від 23 травня 2024 року, в якій сторони погодили, у зв'язку з виявленням технічної помилки, внесення змін до реєстру заборгованостей.
Позивач заявив вимогу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 3774034 року в сумі 65550 гривень, з яких: 20000 гривень - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 45550 гривень - заборгованість за відсотками. Таку позовну вимогу позивач обґрунтовує, зокрема, вчиненим ним станом на 11 листопада 2025 року розрахунком заборгованості з якого вбачається, що наступний після первісного кредитора - ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та позивач нарахувань за Кредитним договором № 3774034 не здійснювали.
Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд вбачає підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС " кредитної заборгованості в сумі 65550 гривень.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2422 гривень 40 копійок судового збору (а.с. 6). Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог. Таким чином, судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягають компенсації позивачу у повному розмірі.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
У цій справі 02 липня 2024 року між "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС " та АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС" було укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024. Предметом цього Договору є надання АО юридичної допомоги в обсязі та на умовах передбаченим даним договором (пп. 1.1. п.1). Вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору (форма заявки визначена в Додатку № 1 до Договору) (пп. 4.1. п. 4); Клієнт зобов'язується оплатити надані АО послуги після надання ним Клієнту відповідного рахунку для оплати (пп. 4.2. п. 4); факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги (форма акту визначена Додатком №2 до Договору), який готується АО (пп. 4.3. п. 4); сума визначена в Акті про надання юридичної допомоги,є гонораром АО за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає (пп. 4.5. п. 4).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, відповідно прайс-листа АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", Заявки на надання юридичної допомоги № 899 від 01.10.2025 та Витягу з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025 загальна вартість робіт (наданих послуг і виконаних робіт) становить 16000 гривень.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited» v Ukraine), заява № 19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (COLIC v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі № 910/11903/23, 23 січня 2025 року у справі № 369/849/18.
Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними. Надаючи оцінку доводам вимоги про стягнення судових витрат на послуги адвоката та наданим на їх підтвердження доказам, суд керується таким:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
У цій справі установлено, що сторони погодили надання правових (юридичних) послуг Адвокатським об'єднанням Клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Як слідує із Витягу з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" отримало від Адвокатського об'єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС» необхідну правничу допомогу у вигляді:
- надання усної консультації, на яку витрачено 2 години;
- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 4 години часу).
Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 16000 тисяч гривень не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.
Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Так, у цій справі така правнича послуга як надання усної консультації, на яку адвокатом витрачено 2 години, є складовою послуги зі складання позовної заяви. Та й сама позовна заява, яка роздрукована на 10 сторінках, містить: пів сторінки - назва сторін, сторінка - перелік додатків, понад 5 сторінок - цитування цивільного і цивільного процесуального законодавства. Тому суд вважає, що для професійного адвоката нема потреби в чотирьох годинах для складання шаблонного позову до суду. Крім того, суд враховує, що адвокат не збирав будь-яких доказів, не робив будь-яких розрахунків при підготовці цього позову, не ніс матеріальних витрат з роздрукування доказів, відправки позову поштою.
З огляду на викладене, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, їх пропорційності до ціни позову, фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд відповідно положень статті 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 тисяч гривень.
Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором про надання споживчого кредиту №3774034 від 05 березня 2021 року, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 259, 263- 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3774034 від 05 березня 2021 року в розмірі 65550 гривень, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень, а всього 71972 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот сімдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: _________________