22.09.25 справа № 133/849/24
провадження № 2/133/480/25
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Козятині позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
У провадженні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області знаходиться вказана позовна заява.
03.06.2024 на адресу суду надійшла заява від відповідача про зупинення провадження у справі, у зв'язку з його перебуванням у складі Збройних Силах України, що переведені на воєнний стан; 18.09.2025 на адресу суду надійшло повторно клопотання від відповідача про зупинення провадження у справі, з тотожних обставин.
Дослідивши заяву відповідача та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тобто, формально процесуальний закон містить імперативний обов'язок суду зупинити провадження за підставою перебування у ЗСУ незалежно від статусу сторони, стадії процесу.
Однак, Верховний Суд сформулював правову позицію, за якою для зупинення судом провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України в матеріалах справи мають бути докази перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у складі Збройних Сил України.
Так, у справі № 756/3462/20 від 29.03.2023 Верховний Суд вказав, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням сторони у складі ЗСУ є наказ по особовому складу, при цьому інші документи визнав недостатніми.
Одночасно суд звертає увагу на послідовну сталу позицію Верховного Суду про недостатність формального перебування у ЗСУ для зупинення провадження у справі необхідно встановити, що військова частина, де проходить службу особа, переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій (наприклад, постанова Верховного Суду від 11.03.2025 у справі 904/4027/22).
У даній справі є дані, що відповідач був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, однак відсутні дані що відповідач залучений до участі у бойових діях. Також, відсутні дані про переведення на воєнний стан або залучення до виконання завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій відповідач перебував на військовій службі.
З дослідженої судом довідки №110 від 21.05.2024 року вбачається лише сам факт перебування відповідача у певній військовій частині.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій ст. 3, ч.ч. 1-2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У справі, яка стосується стягнення додаткових витрат на утримання дитини, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2025 у справі № 557/1226/23.
Суд звертає увагу й на те, що зупинення провадження по справі може зашкодити інтересам неповнолітньої дитини в отриманні передбаченого законом додаткового утримання з боку його батька.
Окрім цього, слід також зазначити, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, а матеріали справи містять відомості про наявність у відповідача адвоката, що надає необхідну правову допомогу.
З метою дотримання справедливого балансу і строку розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.254, 257, 260 ЦПК України, суддя,
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА