Справа № 129/3616/25
Провадження по справі № 2-а/129/120/2025
"11" грудня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Капуша І.С.,
з участю секретаря Іванченко О.В.,
представника позивача - адвоката Русанівської Д.Д. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Гайсині в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Русанівська Діна Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
До Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла позовна ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Русанівська Діна Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить: скасувати постанову від 04.10.2024 року №497, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Про наявність вищевказаної постанови № 254 ОСОБА_1 стало відомо лише 03 жовтня 2025 року, після відкриття виконавчого провадження № 79233302, про що в застосунку Дія з'явилося відповідне сповіщення. Копію постанови № 254 від 03.03.2025 ОСОБА_1 отримав 03.10.2025 у працівників Фастівського ВДВС.
Відповідно до вказаної постанови, громадянин ОСОБА_1 як військовозобов'язаний по віку не включений до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про свідчить статус «не прив'язаний до військкомату», у якого відсутній військово-обліковий документ з відповідною відміткою про взяття на військовий облік за своїм місцем проживання, своїми діями вчинив триваюче правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, яке має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Від надання пояснень та підписання протоколу громадянин ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про розгляд справи був повідомлений шляхом направлення рекомендованого листа за вих № 2288 від 18.02.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 17 000,00 гривень., за те, що 17 лютого 2025 року близько 09:00 год поблизу міста Гайсин Вінницької області Березинець Євгеній Миколайович був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки документів. ОСОБА_1 повідомив працівникам РТЦК, що їде у відрядження у Вінницьку область, для встановлення особи надав свій паспорт та повідомив що у нього немає паперового військово-облікового документа. Після чого працівники РТЦК сказали, що ОСОБА_1 необхідно проїхати з ним до ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки інформації відносно нього. Прибувши до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 пояснив працівникам РТЦК, що він зареєстрований в м. Боярка Київської області з 2004 року, де відповідно був і поставлений у військкоматі на військовий облік як призовник. ІНФОРМАЦІЯ_5 у нього народився син ОСОБА_5 , в зв'язку з чим ОСОБА_1 отримав відстрочку від призову до березня 2008 року. З моменту закінчення терміну відстрочки з 2008 року до 17.02.2025 військкоматом чи територіальним центром комплектування жодного разу не надсилались ОСОБА_1 приписи щодо явки до органів РТЦК для постановки на військовий облік чи необхідності отримати військово-обліковий документ, а зважаючи на те, що граничного терміну до якого необхідно отримати військово-обліковий документ не встановлено ОСОБА_1 мав намір відвідати територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання після повернення з відрядження.
Після надання пояснень ОСОБА_1 працівники РТЦК внесли інформацію відносно нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та видали йому військово-обліковий документ серії АГ № 137092. Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено ОСОБА_1 що його може бути притягнено до адміністративної відповідальності, зважаючи на не своєчасну постановку на облік та відсутність військово-облікового документу, про що у разі складення відповідних документів йому буде відправлено повідомлення по пошті.
Про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу не відомо, під час перебування його у кабінеті працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 сторонніх осіб не було, від підписання протоколу чи інших документів ОСОБА_1 не відмовлявся, його права чи обов'язки працівники РТЦК йому не роз'яснювали, єдине повідомили про необхідність пройти військово-лікарську комісію.
В подальшому, зважаючи на вік та придатність до несення військової служби ОСОБА_1 було мобілізовано до лав ЗСУ. Солдат ОСОБА_1 в період з 18.02.2025 по 20.02.2025 був зарахований до в/ч НОМЕР_1 , в подальшому в період з 21.02.2025 по теперішній час перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 .
Про розгляд справи про адміністративне правопорушення, який відбувся 03.03.2025 року Позивачу нічого не було відомо, жодних повідомлень (смс чи паперових) про розгляд справи він не отримував, окрім цього саме працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 був направлений на навчання в вч НОМЕР_1 , тому повідомлення про розгляд справи шляхом направлення листа не є доцільним та не свідчить про повідомлення особи про розгляд адміністративної справи належним чином.
Звернула увагу, що в постанові № 254 від 03.03.2025 не вказано номер рекомендованого листа та адресу на яку його було направлено, що виключає можливість перевірки відправлення в загальнодоступних базах.
Ч. 1 ст. 285 КУпАП визначено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, однак, в подальшому документів з ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не надходило, відмітки про порушення правил військового обліку в застосунку Резерв+ не було та пропозиції сплатити штраф до відкриття виконавчого провадження не надсилалося. Про наявність постанови № 254 від 03.03.2025 стало відомо лише 03 жовтня 2025 року після відкриття виконавчого провадження, коли сума штрафу вдвічі збільшилася.
Водночас вказала, що позивач своєї вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні не визнає. Постанова № 254 від 03.03.2025 є необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП, винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245, 278,280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку її розгляду.
Зазначила, що позивач 1987 року народження, отже у 2012 році йому виповнилося 25 років і він набув обов'язку стати на військовий облік як військовозобов'язаний, однак строків виконання цього обов'язку законом не встановлено. Доказів вжиття органом, на який покладалося ведення військового обліку військовозобов'язаних, вищевказаних заходів щодо взяття призовника ОСОБА_1 на військовий облік Відповідачем не надано, будь-яка інформація з цього приводу відсутня (отримання Позивачем повісток, приписів про явку до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тощо), однак, як зазначалося вище ОСОБА_1 не було відомо про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджень щодо такого повідомлення стороною Відповідача в постанові № 254 не зазначено. Як наслідок, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно та належно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Враховуючи зазначене, справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП розглянута з порушенням зазначених вище положень КУпАП. Зазначене в даному випадку свідчить про те, що Відповідач не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, позивачу не було забезпечено право на участь у розгляді його справи, право на захист своїх прав та інтересів особисто чи через свого представника, право на надання відповідних пояснень, клопотань, доказів.
Несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, Позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Позивач переконаний, що з огляду на вищезазначене, під час винесення оскаржуваної постанови суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, тому така постанова підлягає скасуванню.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 15.10.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 261 КАС України.
У відповідності до ч.8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ст.ст. 159, 162 КАС України відповідач скористався своїм правом та через систему «Електронний суд» направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов'язаним та не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, що підтверджуються даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як військовозобов'язаний по віку не включений до зазначеного реєстру, та не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про що свідчить статус «не прив'язаний до військкомату».
17.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся громадянин ОСОБА_1 , 1987 року народження, в ході прийому вищезазначеного громадянина начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_6 виявлено, що він раніше не отримував військово-облікового документу військовозобов'язаного та на обліку військовозобов'язаних не перебував.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
17.02.2025 року відповідно до п.81 Порядку №560 громадянин ОСОБА_1 був взятий на військовий облік у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
У зв'язку з виявленням в діях ОСОБА_1 порушення правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, що є адміністративним правопорушенням передбаченим статтею 210 КУпАП, інспектором відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 - працівником ЗСУ ОСОБА_7 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1169 від 25.12.2024 року, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (за вхідним №5340 від 17.02.2025 року), згідно якого:
Громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2022 року абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 р.), не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відсутністю військово-облікового документу з відповідною відміткою про взяття на військовий облік за своїм місцем проживання, і має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Громадянину ОСОБА_1 було роз'яснено положення ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі).
Листом від 18.02.2025 року за вихідним №2288 ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 03.03.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП № 254 від 17.02.2025р. року встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень або підписання протоколу, а також від отримання другого примірника протоколу в присутності свідків:
- ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_4 .
З протоколу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП № 254 від 17.02.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від написання заяви, пояснень.
До протоколу додано: копію паспорта громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 , копія заяви та пояснення ОСОБА_1 , витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на громадянина ОСОБА_1 , рапорт начальника відділення військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 майора ОСОБА_8 .
03.03.2025 року на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час, будучи належним чином повідомленим про час і дату розгляду, ОСОБА_1 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Згідно статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
- чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
- чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
- чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
- чи витребувано необхідні додаткові матеріали;
- чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
ОСОБА_1 був повідомленим про дату й час розгляду справи, та 03.03.2025 року на 11 год. 00 хв. не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому розгляд справи відбувся без участі громадянина ОСОБА_1 , відповідно до статей 276-280 КУпАП.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно- територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. військовозобов'язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, законодавством покладається на військовозобов'язаних обов'язок з дотримання правил військового обліку, зокрема виконання обов'язку перебувати на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, що встановлений абз. 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 та пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Проте, громадянин ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2022 року абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 року) не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
В теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Згідно ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то громадянин ОСОБА_1 , підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
При встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, що передбачені ст.33 КУпАП було встановлено, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності: офіційно непрацевлаштована, на утриманні одна неповнолітня особа правопорушення вчинено умисно, оскільки особа яка притягується до адміністративної відповідальності усвідомлювала протиправний характер своєї бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та свідомо допускала настання цих наслідків.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність відповідно до ст.34 КУпАП відсутні.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин, такою надзвичайною обставиною є введений на території України воєнний стан.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
На підставі вищевикладеного і керуючись статтями 210, 235, 245, 247, 276-280 та статтею 284 КУпАП 03.03.2025 року Постановою №254 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 гривень 00 копійок (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Копію постанови Позивачу направлено рекомендованим листом 06.03.2025 року, що підтверджується квитанцією №2370000104018.
Так, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Оцінюючи спірні правовідносини варто врахувати, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол про адміністративне правопорушення від 17.02.2025 року відповідає положенням ст.ст. 235 та 255 КУпАП.
В зазначеному протоколі відображено дату та місце його складання, повну інформацію про особу правопорушника, суть вчиненого правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Громадянину ОСОБА_1 , роз'яснено положення ст. 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
В протоколі також зазначено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 , надіслано засобами поштового зв'язку другий примірник протоколу, що підтверджується квитанцією надсилання.
Зазначив, що відповідачем з дотриманням вимог КУпАП було правомірно притягнуто Позивача до адміністративної відповідальності згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення останнім правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: вимог п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз.2 пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р., у зв'язку з неперебуванням Позивача на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання.
Водночас вказав, що позивач через невиконання своїх обов'язків, у тому числі й щодо несвоєчасного прибуття для взяття на військовий облік порушив правила військового обліку і відповідно порушив законодавство про військовий обов'язок і військову службу та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 210 КупАП.
17.11.2025р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона просила задовільнити вимоги позову з підстав викладених позовній заяві,
За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.6 ст. 162 КАС України.
11.12.2025р. позивач та його представник - адвокат Русанівська Д.Д. в судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили задовільнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» подав суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
17.02.2025 року, інспектором відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 - працівником ЗСУ ОСОБА_7 , уповноваженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1169 від 25.12.2024 року, на підставі статей 235, 254, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено протокол №254 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , згідно якого: громадянин ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 2 п. 1 ч. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 р. (до 05.01.2022 року абз. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 7 грудня 2016 року) не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, зазначене підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено судом, постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 №254 від 03.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210 КУпАП, за порушення вимог п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» та абз.2 п.1 ч.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, а саме ОСОБА_1 як військовозобов'язаний по віку не включений до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про свідчить статус «не прив'язаний до військкомату», у якого відсутній військово-обліковий документ з відповідною відміткою про взяття на військовий облік за своїм місцем проживання, своїми діями вчинив триваюче правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, яке має ознаки ухилення громадянина ОСОБА_1 від військового обліку та є порушенням правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), визначено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Згідно вимог ст. ст.1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов'язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу.
Крім того, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, 1) організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; 2) здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; 3) виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; 4) організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Статтею 235 КУпАП визначено, що адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Відповідно до ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1). Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2). Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3).
Вказана редакція ч. 3 ст. 210 КУпАП діє з 19.05.2024 відповідно до Закону України № 3696-IX від 09.05.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До 19.05.2024 норми ч. 3 ст. 210 КУпАП не існувало.
Так, згідно з приміткою до вказаної статті, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згаданий вище Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487.
Додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Підпунктом 1.1 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
В постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №285/1535/15 міститься правовий висновок про те, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Час вчинення правопорушення є однією із ознак його об'єктивної сторони.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, наведеним ними доводам та наявним матеріалам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч. 1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обґрунтовуючи протиправність притягнення до адміністративної відповідальності, позивач зазначав, що повістка йому не вручалась, а отже не був обізнаний про обов'язок прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду справи.
Суд в межах спірних правовідносин зазначає, що процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Відповідно до пункту 40 Порядку № 560 у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
30 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України відповідно до частини п'ятої статті 33 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу прийняв постанову №1487, якою затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком 11 даного Порядку визначено форму повістки, яка передбачає відривну частину з особистим підписом військовозобов'язаного про отримання повістки.
Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №254 від 17.02.2025
На підтвердження здійснення виклику ОСОБА_1 відповідачем надано акт відмови позивача від отримання повістки.
При цьому, будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки до ОСОБА_1 не надано.
Доказів ведення відеофіксації із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки позивачу відповідачем також не надано, посилань на здійснення такої відеофіксації не наведено.
Позивач зазначає, що не був повідомлений про розгляд справи, повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не надходила.
Відповідно до п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що позивач не був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки не отримав повістку про виклик, копія акту про відмову не береться судом до уваги оскільки відповідачем не надано будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від отримання повістки ОСОБА_1 , що є порушенням положень Порядку №560.
Оцінюючи доводи відповідача щодо порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, суд зазначає, що відповідачем долучено копію посвідчення про приписку до призивної ділянки щодо ОСОБА_1 .
Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем надано копію посвідчення про приписку до призивної ділянки щодо ОСОБА_1 .
Як слідує з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву, за картотекою ОСОБА_1 не є порушником військового обліку.
Відповідно до долучених доказів, зокрема копії посвідчення про приписку до призивної ділянки щодо ОСОБА_1 , позивача взято на військовий облік, запис чи будь-яка інша інформація про зняття з військового обліку відсутня, надані докази спростовують доводи відповідача, що позивач не стояв на військовому обліку у військоматі.
Доводи відповідача про формулювання з даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів "особа з іншого військомату або без прив'язки" не спростовує такої обставини як перебування на обліку та не визначає статусу особи як порушника обліку. Навпаки, в даному випадку документ містить відмітку що ОСОБА_1 не є порушником ВО (а.с. 58)
Вищенаведене спростовує зазначені вище доводи відповідача щодо тривалості вчинення позивачем порушення - правил військового обліку в частині не перебування на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (у відповідному районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки).
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Судом також встановлено, що жодних доказів, які б підтвердили порушення позивачем зазначених у постанові, крім викладених обставин, не міститься.
У той же час, відповідачем у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 ч.3 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при складанні оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне скасувати постанову серії № 254 від 03.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП. При цьому, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку про закриття справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 19, 25, 72, 77, 78, 90, 121, 139, 241-246, 250, 251, 286, 293, 295 КАС України; ст. 19 Конституції України; ст. ст. 7, 9, 14-1, 22, 33-35, 38, 210, 245, 251, 254, 280, 284 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Русанівська Діна Дмитрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Постанову від 03.03.2025 року №254, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 03.03.2025 року № 254.
З урахуванням ч.4 ст.286 КАС України, рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 19.12.2025р.
Суддя: