Справа № 727/16178/25
Провадження № 2-з/727/58/25
(про забезпечення позову)
24 грудня 2025 року, суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Танасійчук Н.М., розглянувши заяву особи, яка може набути статусу позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Особа, яка може набути статусу позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
-накласти арешт (заборону відчуження) на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на ім?я ОСОБА_2 (номер запису про речове право:50451077; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2741972473060), шляхом заборони володіння, користування та розпорядження майном.
Заяву обґрунтовує тим, що він має намір звернутися до Шевченківського районного суду міста Чернівці із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Новосельська Інна Людвигівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу (як фраудаторного договору, що порушує права ОСОБА_1 , як кредитора) та відновлення становища, яке існувало до порушення.
У зв'язку із тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 березня 2025 р. по справі N?727/12793/24 позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 борг у сумі 2 500 000 (два мільйони п?ятсот тисяч) гривень та судовий збір у сумі 7 570 (сім тисяч п?ятсот сімдесят) гривень, позивач має намір визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30 травня 2025 р., укладений між ОСОБА_3 , який є громадянином Російської Федерації та ОСОБА_2 , який є рідним племінником ОСОБА_3 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Новосельською Інною Людвигівною, зареєстрований в реєстрі за N?2473, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний договір купівлі-продажу, на думку позивача, за своєю природою є фраудаторним. Про існування спірного договору позивач дізнався з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказує, що у нього є обґрунтовані підстави вважати, що після пред?явлення позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним та відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом повернення майна у власність, відповідач може відчужити квартиру, яка є предметом вищезазначеного договору на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) та унеможливить подальше звернення стягнення на майно боржника кредитором.
Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Згідно ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
П.2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, серед іншого, забороною вчиняти певні дії
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звернення заявника до суду з цією заявою необхідне для усунення несприятливих наслідків, пов'язаних із вчиненням можливих правочинів, спрямованих на позбавлення в майбутньому його законних майнових прав.
З огляду на наведене, суд вбачає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви обґрунтована, оскільки між сторонами дійсно виник спір. Суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви та встановлення заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний захід забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 149, 150, 153, 159 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову і накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано на ім?я ОСОБА_2 (номер запису про речове право:50451077; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2741972473060), шляхом заборони ОСОБА_2 та/або його представникам укладати угоди, проводити та здійснювати будь- які реєстраційні дії спрямовані на відчуження квартири, не забороняючи при цьому користування нею.
Роз'яснити заявнику положення ч.13 ст.158 ЦПК України, відповідно до яких заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу, повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Чернівці або безпосередньо до апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Н.М. Танасійчук