Ухвала від 25.12.2025 по справі 719/110/21

Справа № 719/110/21

Номер провадження 1-кп/717/5/25

УХВАЛА

25 грудня 2025 року в залі суду в селищі Кельменці Чернівецької області Кельменецький районний суд Чернівецької області в cкладі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 28 та ч.3 ст. 368 КК України:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, жительки АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Шишківці Сокирянського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_3 .

Сторони кримінального провадження:

прокурор: ОСОБА_6

захисники: ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

обвинувачені: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 подав до суду клопотання у якому просить визнати висновки експертиз СЕ-109/09-154КТ20 від 09.12.2020 року, СЕ-109/09-155КТ20 від 29.12.2020 року, СЕ-109/09-156КТ20 від 28.12.2020 року, СЕ-109/09-157КТ20 від 15.12.2020 року, СЕ-109/09-158КТ20 від 17.12.2020 року недопустими доказами. Припинити їх дослідження у судовому засіданні відповідно до ч.2 ст. 89 КПК України. Виключити зазначені експертні висновки з переліку доказів сторони обвинувачення. Не враховувати похідні докази, отримані на основі зазначених експертиз. Визнати недопустими доказами результати експертиз телефонів обвинувачених. Не враховувати похідні докази, отримані на основі зазначених експертиз.

Згідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Згідно до ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Велика Палата Верховного Суду 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 сформувала правову позицію, відповідно до якої у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.

Сторонами кримінального провадження не наведено підстав визнання доказів недопустимими передбачених ст. 87 КПК України.

Суд вважає, що на даній стадії процесу, прийняття рішення щодо допустимості доказів, зазначених в клопотанні ОСОБА_5 , є передчасним, а питання допустимості цих доказів слід вирішити під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 86, 87, 89 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Вирішити питання щодо допустимості доказів у виді висновків експертів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: