Справа № 706/828/25
1-кп/706/126/25
25 грудня 2025 року м. Христинівка
Христинівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1 при секретарі: ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка, кримінальне провадження № 62025100140001025 від 13.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,
прокурор: ОСОБА_4 , обвинувачений: ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28-32, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 10.03.2025, близько 14 год., перебуваючи на території військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, після того як заступник командира військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_6 , який у розумінні положень ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за військовим званням для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу, в тому числі по відношенню до солдата ОСОБА_7 , усно довів наказ командира вказаної військової частини підполковника ОСОБА_8 від 10.03.2025 № 73, виданий на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 312-РС від 08.03.2025, який у розумінні положень
ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є начальником за військовим званням для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу, в тому числі по відношенню до солдата ОСОБА_7 , відповідно до якого солдат ОСОБА_9 повинен був,у відповідності до іменного списку військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 № 459, у складі команди вибути до нового місця служби - у військову частину НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 , що дислокувалася за адресою:
АДРЕСА_3 та прибути не пізніше 11.03.2025, незважаючи не те, що зазначений наказ не суперечив чинному законодавству, не був пов'язаним з порушенням прав та свобод солдата
ОСОБА_7 , не носив в собі подвійного тлумачення та явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню
з боку останнього, та був доведений до нього уповноваженою на те особою, встановленим порядком, за надуманими підставами, відкрито, усно відмовився виконувати вказаний наказ, що призвело до підриву дисципліни у військовій частині НОМЕР_1 та зниження рівня бойової готовності військової частини НОМЕР_2 .
Обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті. Повідомив, що відмовився виконувати накази разом із іншими військовослужбовцями через релігійні переконання, піддався колективній думці, хоча такого характеру накази про переміщення виконував до вказаного випадку та в послідуючому після звільнення під заставу, їх зміст не суперечив його релігійним переконанням. На даний час бажає проходити військову служба у в/ч НОМЕР_4 та надав суду відношення вищевказаної військової частини. Протиправність своїх дій усвідомив, розуміє, що якщо є наказ, то він підлягає безумовному виконанню, клопотав про призначення йому мінімальної міри покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки бажає і надалі проходити службу у складі Збройних Сил України.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, згодою із кваліфікацією вчиненого діяння, відсутність заперечень учасників судового провадження щодо встановлених обставин, відсутність сумнівів щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, з метою з'ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом'якшують покарання.
Наслідки розгляду справи відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України учасникам судового провадження судом роз'яснені.
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_3 доведена і він повинен нести відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України, за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 - 67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення та після його вчинення, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, бажання продовжити військову службу.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому розкаявся та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зробив відповідні висновки, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що в сукупності свідчить про усвідомлення обвинуваченим тяжкості наслідків інкримінованого злочину та є підтвердженням його щирого каяття.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
Суд, обираючи вид покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнання ним вини, наявність постійного місця проживання, те, що обвинувачений не перебуває на обліках у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні «солдат», у вчиненому щиро розкаявся, за місцем несення служби характеризується позитивно, завдання не пов'язані із застосуванням зброї виконує сумлінно, фізично здоровий.
Враховуючи санкцію інкримінованого ОСОБА_3 злочину, встановлені обставини справи, стійке бажання останнього проходити військову службу, про що свідчить рекомендаційний лист А5157 в якому не заперечують проти проходження служби обвинуваченим у частині, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , та попередження нових злочинів, йому має бути призначене необхідне й достатнє покарання у виді позбавлення волі на рівні мінімальної межі санкції статті із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Суд вважає, що призначене таким чином ОСОБА_3 покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, - воно має бути законним (несвавільним) і пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
До обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн., які внесені на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Черкаській області UA888201720355269002000003652, код отримувача: 26261092, банк одержувача Держказначейська служба України м. Київ, за ОСОБА_3 , згідно ухвали Соснівський районний суд м. Черкаси, справа № 712/4834/25.
Обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили, на підставі п. 11 ст. 182 КПК України, застава підлягає поверненню заставодавцю.
З урахуванням вищевказаного, керуючись ст. 366 - 368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,- УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України покласти нагляд за засудженим ОСОБА_3 на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення його з військової служби на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.
Дію запобіжного заходу обраного ОСОБА_3 у вигляді застави залишити без змін та після набрання вироку законної сили - припинити.
Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_10 заставу у сумі 60560,00 грн., яка була внесена на розрахунковий рахунок ТУ ДСА у Черкаській області № UA88 820172 0355 2690 0200 0003652, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, призначення платежу: внесення застави за ОСОБА_3 , згідно ухвали Соснівський районний суд м. Черкаси, справа № 712/4834/25.
Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Христинівського районного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_11