Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3760/25
заочне
04 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Кондрацької Н.М.
за участю секретаря Мелещенко О.В.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.05.2024, будучи клієнтом банку, позичальник уклав з банком кредитний договір № АВН0СТ155101715975168256, щодо надання останньому кредиту у розмірі 15000,00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 16.05.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн., кредитний договір складається із Заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Банк свій обов'язок виконав повністю, надав позичальнику кредит згідно до умов кредитного договору. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 15000, 00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 16.05.2026, терміном на 24 місяці. Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85, 00 річних. Відповідно до п. 7 позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн. Станом на 01.05.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 16654,79 грн., яка складається з: 12592,17 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3856,93 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 205,69 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Відповідно до п. 11 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка» У випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн. ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу. Також при стягненні неустойки (пені, штрафів) за даним договором слід використовувати не загальне, а спеціальне законодавство, що регулює безпосередньо відносини щодо споживчого кредитування, тобто Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором № б/н № АВН0СТ155101715975168256 від 17.05.2024 у розмірі 16654,79 грн. станом на 01.05.2025, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.07.2025 позов Акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101715975168256 від 17.05.2024 станом на 01.05.2025 у розмірі 16654,79 грн., окрім цього з відповідача стягнуто судовий збір у сумі 2422,40 грн., а всього 19077,19 грн.
Ухвалою від 20.10.2025 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.07.2025 скасовано та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача АТ «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. не з'явився, разом з позовною заявою подав клопотання, у якому просив розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, судом повідомлявся у встановленому законом порядку про місце, день та час розгляду справи, про поважність причин неявки суду не повідомлено. Відзив на позов не надано.
Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, який не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву проти позову та проти такого порядку розгляду справи не заперечував представник позивача, про що заявлено відповідне клопотання.
Враховуючи думку представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Акцент-Банк», у зв'язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 змінено організаційно-правову форму та назву позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п.1.1. Статуту АТ «Акцент- Банк».
Судом встановлено, що 17.05.2024, будучи клієнтом банку, позичальник ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір № АВН0СТ155101715975168256, щодо надання останньому кредиту у розмірі 15000,00 грн. строком на 24 місяців (тобто до 16.05.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн., кредитний договір складається із Заяви клієнта та графіку погашення кредиту.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом (електронним) відповідача у заяві та паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка».
Відповідно до п. п. 3-5 Кредитного договору (заяви клієнта, далі кредитний договір), ліміт цього договору: 15000, 00 грн. на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 16.05.2026, терміном на 24 місяці.
Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85, 00 річних.
Відповідно до п. 7 позичальник сплачує банку комісію в розмірі 0,00 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, а тому станом 01.05.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором складала суму в розмірі 16654,79 грн., яка складається з: 12592,17 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3856,93 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 205,69 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
До того ж, укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормою частини 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти згідно договору № АВН0СТ155101715975168256 від 17.05.2024, однак взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 12592,17 грн.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101715975168256 від 17.05.2024 у розмірі 12592,17 грн.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 3856,93 грн. та заборгованості за пенею у розмірі 205,69 грн., суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, і як він зазначає у заяві про перегляд заочного рішення від 11.08.2025 неодноразово повідомляв кредитора (позивача) про наявність у нього правових підстав для проведення йому перерахунку заборгованості за наявним кредитом відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)-штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 12.03.2024 на ім'я ОСОБА_1 , останній перебуває на військовій службі з 26.03.2024 згідно наказу № 91 у військовій частині НОМЕР_2 , та згідно наказу № 184 від 25.06.2024 у військовій частині НОМЕР_3 (водій).
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на право відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання йому відповідних пільг, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом та комісії - відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовні вимоги АТ «Акцент -Банк» задоволено частково на суму 12592,17 грн., що становить 75,6 % від заявлених вимог, то із ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір пропорційно задоволених вимог у розмірі 1831,33 грн.
Водночас, суд роз'яснює, що відповідно до ч. 3 ст. 288 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 526, 527, 530, 624, 627, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 288 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства «Акцент -Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № № АВН0СТ155101715975168256 від 17.05.2024 станом на 01.05.2025 у розмірі 12592,17 грн. та судовий збір у сумі 1831,33 грн., а всього 14423,50 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.12.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька