Справа № 643/348/25
Провадження № 2/643/1849/25
25.12.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Новіченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»
до ОСОБА_1
про стягнення 135 341, 76 грн.,
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач, Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Кредитними договорами, а саме:
- за Кредитним договором № 2001724183001 від 02.11.2020 - 22 018, 82 грн. заборгованість за кредитом, 20 031, 13 грн. заборгованість за процентами;
- за Кредитним договором № 1001985717401 від 01.10.2021 - 55 889, 25 грн. заборгованість за кредитом, 14, 10 грн. заборгованість за процентами, та 37 388, 49 заборгованість за комісією.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином не виконував взяті на себе за Кредитними договорами зобов'язання, внаслідок чого за ним виникла заборгованість. Оскільки заборгованість відповідачем залишилась непогашеною, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 16.01.2025 року судом прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 643/348/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно відповідачу надіслано копію позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для подання до суду відзиву, оформленого відповідно до вимог статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, на позовну заяву та всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Вищезазначена ухвала суду направлялася відповідачу за адресою реєстрації його місця проживання АДРЕСА_1 , проте була повернута органом поштового зв'язку на адресу суду без вручення відповідачу.
Верховний Суд дотримується послідовної позиції, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Проте, відповідач відзив на позовну заяву в порядку статей 178, 278 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не подав.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 ЦПК України.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 275 ЦПК України).
Згідно з частиною 2 статті 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 ЦПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.11.2020 року відповідач звернувся до Банку із Заявою № 2001724183001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - Кредитний договір-1), відповідно до змісту якої підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 02.11.2020 відповідач беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджую свою згоду на укладення Договору страхування.
У даній заяві відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку № кредитної карти миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 . Тип персоніфікованої кредитної картки: кредитний ліміт в сумі 22 000, 00 грн. Розрахунковий день - 30 число місяця. Платіжна дата - 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту - 12 (дванадцять) місяців з дня надання Кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО залежності від типу кредитної картки. Підписанням Заяви підтвердив, що він отримав у непошкодженому стані платіжну картка і ПІН, а також що ознайомлений(а) з правилами користування платіжною карткою, які Клієнту надано в дату підписання цієї Заяви шляхом розміщення на сайті банку, як складову частину ДКБО. Стандартна процентна ставка складає 47. 88 % річних. Реальна річна процентна ставка складає 47.88 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 577, 58 грн. Розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10 000, 00 грн. та наступним її погашенням зі строком 12 місяців рівними платежами.
Матеріали справи містять підтвердження, що Паспорт споживчого кредиту від 02.11.2020 року надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, надавши відповідачу кредит, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по особовому рахунку відповідача.
Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за Кредитним договором-1, яка згідно з наданим Банком розрахунком складає 22 018, 82 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 20 031, 13 грн. - заборгованість за процентами.
Крім того, 01.10.2021 року відповідач звернувся до Банку із заявою № 1001985717401 (далі - Кредитний договір-2), відповідно до змісту якої підписавши заяву на приєднання до Договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 01.10.2021 відповідач беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У даній заяві відповідач просив надати йому споживчий кредит на наступних умовах:
1. цільове призначення: а) загальні споживчі цілі; б) сплата разової комісії банку;
2. сума 67 066, 00 грн., разова комісія - 0, 00 грн.;
3. строк 24 місяців;
4. розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2, 99 %;
5. розмір процентної ставки - 0,01 % річних;
6. разова комісія 0,00 % від суми кредиту + 0,00 грн.;
7. спосіб надання споживчого кредиту на загальні споживчі цілі - видача готівкою через касу банку.
Відповідно до графіку платежів, що міститься у заяві: дата видачі кредиту/дата платежу - до 01 числа кожного календарного місяця, платіжні періоди з 01.10.2021 по 01.10.2023, усього 24 місяці. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період (грн.) 4 799, 98 грн. щомісяця та 4 799, 81 грн. (останній платіж), усього 115 199, 35 грн. Також передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2 005, 27 грн. щомісяця, усього 48 126, 48 грн. Реальна процентна ставка 76.9754 %. Загальні витрати за споживчим кредитом 48 133, 35 грн. Загальна вартість кредиту 115 199, 35 грн.
Матеріали справи містять підтвердження, що Паспорт споживчого кредиту від 01.10.2021 року надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами зазначеному в цьому документі, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Факт отримання відповідачем кредиту за Кредитним договором-2 підтверджується наявним в матеріалах справи платіжною інструкцією від 01.10.2021 року на суму 67 066, 00 грн.
Водночас, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за Кредитним договором-2, яка згідно з наданим Банком розрахунком складає 55 889, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14, 10 грн. - заборгованість за процентами та 37 388, 46 грн. - заборгованість по комісії.
Направлена позивачем вимога № КНО-44.2.2/683 від 04.11.2024 про погашення боргу за вищевказаними кредитними договорами відповідачем була залишена без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1 та 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка згідно з наданими позивачем розрахунками складає:
-за Кредитним договором-1: 22 018, 82 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 031, 13 грн. - заборгованість за процентами;
-за Кредитним договором-2: 55 889, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14, 10 грн. - заборгованість за процентами, 37 388, 46 грн. - заборгованість за комісією.
Водночас, перевіряючи розмір заявленої до стягнення заборгованості з урахуванням всіх її складових, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частині 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (утому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.4.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Верховний Суду у своїй постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Верховний Суду у вищевказаній постанові від 17 серпня 2022 року у справі №180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) дійшов висновку, що наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним в силу закону, а отже не підлягають визнанню недійсними судом.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 766/8096/20 (провадження № 61-15716св20) та від 01 лютого 2023року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналіз умов Кредитного договору-2 свідчить про те, що в ньому встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
При цьому, у Кредитному договорі-2 не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Враховуючи, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору-2, то положення пункту цього кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», як наслідок, нарахування відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором-2 в сумі 37 388, 46 грн. є безпідставним, а тому відсутні підстави для її стягнення.
Аналогічні висновки викладені у постановах Харківського апеляційного суду від 12.02.2025 у справі № 638/836/24, Одеського апеляційного суду від 02.07.2025 у справі № 513/510/24, Київського апеляційного суду від 10.07.2025 у справі № 755/14625/24, Кропивницького апеляційного суду від 05.09.2025 у справі № 404/10579/24.
Як вбачається із вищезгаданих наданих позивачем розрахунків щодо заборгованості відповідача перед АТ «ПУМБ» за Кредитним договором № 1001985717401 від 01.10.2021 року, станом на 31.10.2024 року (включно), ним було сплачено 8 021, 08 грн. на погашення комісії.
Оскільки умова договору щодо встановлення комісії визнана нікчемною, то грошові кошти зараховані на погашення комісії мали зараховуватись на погашення відсотків, що відповідає черговості платежів, відповідно до положень ст. 534 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості:
- заКредитним договором-1 - 42 049, 95 грн., з яких 22 018, 82 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 20 031, 13 грн. - заборгованість за процентами;
- за Кредитним договором-2 - 47 882, 27 грн.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1 та 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлений можливості у порядку ч. 4 ст. 83 ЦПК України письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України суд
1. Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за Кредитним договором № 2001724183001 від 02.11.2020 заборгованість за кредитом у розмірі 22 018 (двадцять дві тисячі вісімнадцять) грн. 82 коп., заборгованість за процентами у розмірі 20 031 (дванадцять тисяч тридцять одну) грн. 13 грн.; за Кредитним договором № 1001985717401 від 01.10.2021 заборгованість за кредитом в сумі 47 882 (сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 27 коп., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 64 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829; м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4).
6. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 25.12.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко