Справа № 629/2962/25
Номер провадження 2/629/952/25
РIШЕННЯ
24.12.2025 року Лозівський міськрайонний суд у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Лозова Харківська область цивільну справу №629/2962/25 за позовом представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Колотухи Катерини Анатоліївни до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів,-
Представник позивача звернулася до суду з позовом у якому просила зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частини до частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначено, що 13.05.2017 року згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Представник вказує, що стягнення саме такого розміру аліментів наразі ставить позивача в скрутне матеріальне становище, оскільки позивач має на утриманні другу малолітню дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на яку також стягуються аліменти у розмірі 1/6 частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подачі позову до досягнення дитиною повноліття. Крім того, стан здоров'я позивача значно погіршився, що впливає на його можливість заробітку, а також несе додаткові витрати на велику кількість обстежень, лікування та медичних препаратів. Позивач перебуває на військовій службі, проте через проходження лікування немає можливості повноцінно та належним чином її проходити, внаслідок чого має мінливий заробіток. Представник акцентує увагу суду, що відповідно до засад справедливості, утримання двох дітей мас бути адекватне, рівне та на однакових частинах відносно кожної дитини. Окрім того, позивач не ухиляється від утримання дитини, так як згоден сплачувати аліменти доньці у розмірі 1/6 частини доходу щомісяця, але не згоден саме в раніше встановленому розмірі з вищезазначених на це підстав та обставин. З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Провадження по справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Сторонам був наданий час для подання заяв по суті.
Відповідачкою до суду було надано відзив у якому остання вказує, що з позовом не згодна та просить відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що на даний час вона з донькою проживає разом з матір'ю, дядьком та тіткою, оскільки свого житла немає, останні допомагають відповідачці коштами, оскільки її дохід складається лише з заробітної платні в КЗ “Бунаківський ліцей». Відповідачка вказує, що значні кошти витрачаються на те, щоб доїхати з її віддаленого села до райцентру на прийом до сімейного лікаря. Крім того, донька постійно потребує канцелярських виробів, одяг, гаджети для онлайн уроків, також вона відвідує індивідуальні уроки з вивчення англійської мови, які коштують 4 000 гривень в місяць. Відповідачка наголошує на тому, що позивач за період з 2021 по 2025 рік тільки один раз відвідав доньку, не цікавиться її станом здоров'я та розвитком, крім аліментів жодної матеріальної допомоги доньці не надає.
Окрім того, вказує, що докази які він надав на підтвердження своїх захворювань не відповідають дійсності, оскільки позивач був на тренуваннях за кордоном, як військовослужбовець та якби був таким хворим то не зміг би брати у них участь. Крім того, його як військовослужбовця всім необхідним забезпечує держава.
Представником позивача до суду було надано відповідь на відзив у якій представник вказує, що позивач не погоджується з аргументами та міркуваннями відповідачки викладеними у відзиві з огляду на те, що з долучених до позову документів чітко вбачається, що відповідні діагнози визначені саме позивачу. Зазначає, що вже після подання позову, а саме 19.05.2025 року позивач отримав травму, перелом пальця стопи та лікування проводилося за його особисті кошти, хоча держава і має забезпечувати його як військовослужбовця належним чином, але на практиці це зовсім не так. Крім того, позивач за власні кошти винаймає квартиру у м. Миргород. Неодноразово пропонував відповідачці дану квартиру для проживання, так як на її території місця проживання ведуться бойові дії, однак остання відмовилася. Водночас відповідачкою не надано жодного доказу про те, як часто і чи взагалі вона з дитиною відвідувала сімейного лікаря до якого їй так дорого та далеко їхати. Також не надано підтвердження витрат на індивідуальні уроки з англійської мови та взагалі не надано жодних належних доказів на підтвердження понесення відповідачкою будь-яких витрат пов'язаних з потребами дитини.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, з урахуванням положень ст.279 ЦПК України та ухвалити рішення.
Дослідивши матеріали справи та заяви по суті, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що у сторін є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).
13.05.2017 року згідно рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.42-43).
Постановою державного виконавця від 12.09.2022 року на підставі вищевказаного рішення було звернено стягнення на заробітну плату,пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.10).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народився син ОСОБА_4 , у графі батьки якого вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.8).
07.01.2025 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області з позивача на користь ОСОБА_5 було стягнуто аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття (а.с.40-41).
Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на військовій службі у Збройних силах України (а.с.7).
Позивач видав особисте розпорядження про те, що у разі виникнення обставин за яких він буде вважатись таким, що зник безвісти чи захопленим у полон, буде здійснюватися виплата грошового забезпечення рівно по 50 % на кожну дитину? на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.12).
З довідок про доходи ОСОБА_1 вбачається, що останній за період з червня 2017 по теперішній час систематично сплачував аліменти по виконавчим листам (а.с.99-101).
Стягнення аліментів на користь відповідачки у розмірі частини заробітку наразі ставить позивача в скрутне матеріальне становище, оскільки позивач має на утриманні другу малолітню дитину та погіршення стану здоров'я, що потребує значних витрат на лікування.
Позивач має численні проблеми з фізичним та психічним здоров'ям, остеохондроз, множинні протрузії, розлади адаптації, перебував на стаціонарному лікуванні понад 1,5 місяці (а.с.19-21), проблеми по стоматології, що підтверджується висновками №6747 від 15.08.2024 року (а.с.13-16), б/н від 23.12.2024 року (а.с.17-18), №9026/06-11 від 05.09.2024 року (а.с.19-21),
№14655 від 18.02.2025 року, направлениями №50634/0601/23 від 19.09.2024 року (а.с.23), №16934/06-01/13 від 17.07.2024 року (а.с.24), б/н від 18.02.2025 року (а.с.22), актом виконаних робіт від 21.10.2024 року (а.с.24), медичною книжкою (а.с.25-28), платежами за медичні послуги (а.с.29-37, 112), випискою №9771 від 21.05.2025 року (а.с.84), квитанціями (а.с.85, 113-114), медичною карткою №3374 від 03.08.2025 року (а.с.110).
На підтвердження своїх аргументів відповідачкою надані наступні докази, а саме:довідка, про те що вона працює в КЗ “ Бунаківський ліцей» Лозівської міської ради Харківської області на посаді педагога організатора з 07.11.2016 року і по теперішній час (а.с.67); копію товарного чеку №16096 без дати про придбання телефону, чехла-книжки та захисного скла на суму 11 697,00 грн.(а.с.68); копію фіскального чеку від 22.12.2024 року про придбання мобільного телефону та захисного скла на суму 9 597,00 грн. (а.с.76); чеки з аптек (а.с.69-71); копії квитанцій без конкретного призначення платежу (а.с.72-75).
Крім того відповідачкою долучено довідку про отримання нею аліментів за період з жовтня 2024 року по травень 2025 року (а.с.106), оскільки позивачем надано довідку про доходи за цей період де вказані суми, які стягувалися на двох дітей, а не на одну.
Беручи до уваги вищевикладене позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За умовами ч.ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням
суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
Суд бере до уваги медичні довідки/висновки, надані позивачем, оскільки з них чітко вбачається перелік основних та супутніх захворювань позивача, у зв'язку з якими він змушений проходити довготривале реабілітаційне лікування, а як наслідок це погіршення не тільки фізичного стану, а і значне погіршення матеріального стану, те, що з позивача стягуються аліменти на другу дитину ОСОБА_4 у розмірі частини з всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, таким чином дані обставини дають суду всі підстави для зменшення розміру аліментів до визначеного рівня, та таке зменшення на думку суду, є розумним та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав дитини.
Отже, аналізуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем доведений той факт, що матеріальне становище змінилося в бік погіршення, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
З роз'яснень п.23 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів вбачається, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Оскільки, позивачем не заявлялась вимога про стягнення судового збору з відповідачки, то суд не вирішує дане питання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263,264,265,268,280-281 ЦПК України,-
Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Колотухи Катерини Анатоліївни до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів- задовольнити.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.05.2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з частини до частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист виданий на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.05.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 07.04.2017 року і до досягнення дитиною повноліття- відкликати.
Судовий збір залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.О.Каращук