Справа №639/9511/25
Провадження № 1-КП/639/502/25
25 грудня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові провадження за клопотанням прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12017220500002256 від 11.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України,
На розгляд до Новобавасрького районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12017220500002256 від 11.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з тим, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що 11.11.2017 до Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області надійшла заява щодо неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_4 , 1952 р.н.
Відомості за вказаним фактом внесені до ЄРДР за №12017220500002256 від 11.11.2017.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження проведено слідчі та процесуальні дії, спрямовані на повне і об'єктивне дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення, надання їм належної правової оцінки, однак, підстав для повідомлення конкретній особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, не встановлено.
Відповідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 140 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
З урахуванням положень ст. 49 Кримінального кодексу України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності з дня вчинення особою вказаного кримінального правопорушення становлять 5 років та на даний час вже закінчилися.
Враховуючи аналіз зібраних доказів, а також те, що в ході досудового розслідування співробітниками поліції під час проведення слідчих дій не виявлено беззаперечних доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення конкретною особою та закінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України, прокурор просив закрити кримінальне провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на зазначене вище. Водночас прокурор повідомив, що під час досудового розслідування встановлено медичних працівників, які здійснювали оперативне втручання та анестезію померлій ОСОБА_4 , але між настанням смерті останньої та діями медичних працівників не встановлено причинного зв'язку.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що відомості до ЄРДР за №12017220500002256 від 11.11.2017 внесені за заявою ОСОБА_5 , яка зазначала, що 04.11.2017 її мати, ОСОБА_4 , померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 коли їй мали проводити операцію з видалення пупкової килі. Оперувати її мати мав завідувач хірургічним відділенням ОСОБА_6 під загальним наркозом. Заявник вважала, що у смерті її матері винен анестезіолог ( ОСОБА_7 ) через неналежне виконання своїх професійних обов'язків.
Під час досудового розслідування було допитано потерпілу ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , отримано тимчасовий доступ до оригіналів історії хвороби та іншої медичної документації в частині проведення операції стосовно ОСОБА_4 , отримано висновок комісійної судово-медичної експертизи ХОБСМЕ від 23.11.2017-22.02.2018, згідно якого, окрім іншого встановлено, що:
- в даному випадку анестезіологом був зроблений правильний вибір анестезіологічного посібника, а саме внутрішньовенний, з введенням міорелаксантів та їз застосуванням штучної вентиляції легень, що повністю відповідало нормативним документам. Дози фармакологічних препаратів, які використовувались лікарем-анестезіологом для загальної анестезії, вводилися пацієнту внутрішньовенно, в стандартних середньотерапевтичних дозах, що також повністю відповідало чинним клінічним протоколам надання медичної допомоги.
- між причинного зв'язку між настанням смерті ОСОБА_4 та тим об'ємом медичної допомоги і низки діагностичних заходів, які були надані хворій лікарями хірургічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 , експертна комісія не виявляє.
З матеріалів справи вбачається, що лікарем анестезіологом була ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність як засада кримінального провадження з огляду на ч.2 ст.9 КПК України полягає утому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно зі ст.25 КПК України, передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, атакож вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КК України невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
Тобто, за діяння, передбачене ч. 1 ст. 140 КК України встановлено 5-річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності.
При цьому, звільнення такої особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України не є тотожним її звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 3-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки у даному випадку встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до приписів КПК України у судовому засіданні суд має право закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 3-1 частини першої статті 284 КПК України.
Приписами п. 1-1 ч. 2 ст. 284, п. 3-1 ч.1 ст.284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
До обов'язків держави входять позитивні зобов'язання у сфері прав людини, метою, яких є: захист осіб; забезпечення достатніх юридичних засобів реагування на випадки порушення прав людини; гарантія проведення ефективного, оперативного та невідкладного розслідування випадків порушення прав людини незалежними компетентними особами; сприяння реалізації та забезпечення ефективного механізму юридичного, передусім судового захисту основоположних прав людини; запобігання порушення прав людини із боку третіх осіб.
Доктрина позитивних зобов'язань передбачає, що держава повинна не тільки володіти законодавством, що найбільш повно забезпечує дотримання як негативних, так і позитивних прав, але і вживати всіх необхідних заходів для того, щоб воно реально діяло, а не залишалося на папері. Тобто права мають бути забезпечені не тільки de jure, але і de facto. Але держава вільна у виборі конкретних заходів, які підлягають застосуванню, щодо повного та ефективного захисту тих чи інших прав людини. Позитивні зобов'язання держави не можуть тлумачитись як такі, що визначають конкретні засоби чи конкретні дії держави.
Єдиним критерієм для визначення того, чи дотримувалась держава в особі її органів влади цього обов'язку, є ефективність її дій у конкретній ситуації.
У своїх постановах Касаційний кримінальний суд неодноразово зазначав, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Вказана правова позиція узгоджується із постановами Касаційного кримінального суду від 25 серпня 2021 року (справа №142/536/20, провадження №51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа №725/3569/21, провадження №51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа №545/51/22, провадження №51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа №750/1575/23, провадження №51-4007км23), від 15 лютого 2024 року (справа №687/1066/22, провадження №51-3267км23 тощо).
Враховуючи, що потерпіла ОСОБА_5 прямо вказує на конкретну особу медичного працівника, якою, на її переконання, було вчинено кримінальне правопорушення, та під час досудового розслідування встановлено конкретних осіб - медичних працівників, які надавали медичні послуги (допомогу) померлій ОСОБА_4 , закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч.1 ст.284 КПК України не узгоджується з положеннями діючого кримінального процесуального законодавства.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання прокурора необхідно відмовити.
Керуючись вимогами ст. ст. 284, 314, 369 - 372, 376, 392, 395 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження №12017220500002256 від 11.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України, на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.
Матеріали кримінального провадження повернути прокурору для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1