справа № 619/7906/25
провадження № 1-кп/619/652/25
іменем України
25 грудня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі кримінальне провадження за №12025221230000955 від 15.09.2025 стосовно обвинуваченого:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миронівка, Золочівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
У провадження Дергачівського районного суду Харківської області надійшло кримінальне провадження №12025221230000955 від 15.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Потерпілий клопотання прокурора підтримав.
Захисник ОСОБА_5 та обвинувчений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказали, що підозра є необгрунтованою.
Окрім цього відсутні ризики на які посилається прокурор, оскільки обвинувачений раніше не судимий, має дитину та батька з інвалідністю ІІ групи.
Тобто має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем роботи.
Захисник просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Суд, заслухавши учасників процесу, приходить до переконання, про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою з наступних підстав.
Прокурор посилається на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вбачає наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за який може бути призначене покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
ОСОБА_6 обвинувачується в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до порушення належного дотримання сторонами
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу на свідків та потерпілого з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати, що обумовлює необхідність продовження запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Обставини, зазначені у клопотанні, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Відсутні передумови для застосування обвинуваченого менш суворого виду запобіжного заходу.
Що стосується заперечень захисту, суд виходить з наступного.
Обвинувачення є достатньо обгрунтованим для вирішення питання про тримання під вартою.
В подальшому оцінку доказам суд дасть при ухваленні вироку.
Відповідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, заслухавши клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 та визначає альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, даних про його особу, а також те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки та раніше не судимий, суддя вважає, що застава може достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 176, 177, 182, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 376 КПК України, суд, -
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20 лютого 2026 року включно.
Встановити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає (перебуває), без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_7