Справа № 183/175/25
№ 2/183/78/25
22 грудня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів, -
Стислий виклад позиції позивача.
06 січня 2025 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Пташинського О.А., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 335 647, 76 грн.
В обґрунтування позову посилалася на те, що за рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі № 2-2742/10 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 квітня 2010 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Аліменти стягувати в особі матері дітей ОСОБА_6
16 липня 2010 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 20336295 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2019 року у справі № 183/6998/18, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його дітей - сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_3 .
Згідно із розрахунками, наданими позивачці Магдалинівським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 вересня 2024 року за ви. № 43774/223.6, станом на 01.09.2024 р. за боржником ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі 335 647,76 грн., пеня станом на 31 грудня 2024 року становить 3 276 319, 55 грн.
Однак, з посиланням на ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що розмір пені, що підлягає стягненню не повинен перевищувати 100 % суми заборгованості по несплачених аліментах, позивачка просить стягнути пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання двох дітей в розмірі 335 647,76 гривень, що відповідає 100 % суми заборгованості розрахованої виконавцем.
В добровільному порядку відповідач не бажає вирішувати питання зі сплати заборгованості та пені, а тому позивач вимушена звернутися до суду із даним позовом.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року по справі було відкрите провадження, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 28).
Ухвалою суду від 28 жовтня 2025 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про зупинення провадження (а.с. 62-63).
Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про відвід судді Сороки О.В. (а.с. 71-72).
Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року визнано необґрунтованим відвід судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сороки О.В.. заявлений представником відповідача та справу передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України (а.с. 88-89).
Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонова Д.О. від 25 листопада 2025 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні заяви про відвід судді Сороки О.В. (а.с. 91-92).
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та позивача, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. У разі неявки відповідача в судове засідання просив розглядати справу за відсутності відповідача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, просив відмовити у позовних вимогах, оскільки вважає, що неповинен платити аліменти з 07.07.2023 року, оскільки ОСОБА_2 з цього моменту не записаний як біологічний батько, а діти усиновленні.
Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2010 року у справі № 2-2742/10 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку, однак не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 21 квітня 2010 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Аліменти стягувати в особі матері дітей ОСОБА_6 ( а.с. 19).
16 липня 2010 року постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 20336295 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини (а.с. 20).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2019 року у справі № 183/6998/18, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно його дітей - сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_3 (а.с. 17-18).
Згідно із розрахунками, наданими позивачці Магдалинівським відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24 вересня 2024 року за ви. № 43774/223.6, станом на 01.09.2024 р. за боржником ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі 335 647,76 грн. та пеня станом на 31 грудня 2024 року становить 3 276 319, 55 грн. (а.с. 22-24).
Також позивачем та відповідачем надано свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_1 від 07 липня 2023 р. а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінено на ОСОБА_7 (а.с. 16).
Відповідачем надано копію свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 07 липня 2023 р. а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 змінено на ОСОБА_8 .
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Таким чином, можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків, як передбачено у ч. 4 ст. 155 СК України.
Відповідно до ч.1ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Головною підставою стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів є наявність рішення суду та виконавчого листа по даній справі, яким платника аліментів зобов'язано здійснювати сплату аліментів в частині доходу (заробітної плати) платника. Також наявність заборгованості зі сплати аліментів з вини боржника.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до ч. 1ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом'якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року, на підставі частини першої ст.58 Конституції України має зворотню дію в часі. (Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).
Згідно з приписами ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні відповідної норми сімейного права, суд має врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц відступив від попередніх правових позицій щодо розрахунку пені та вказав, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Згідно з формулою обрахування пені, визначеній у постанові Верховного суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, вказано наступне.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, формула є такою: заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
При виплаті аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+ .(An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
До аналогічних висновків щодо порядку обчислення пені у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616 цс 18).
Крім того, пунктом 22 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за №3роз'яснено, що передбаченаст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Щодо посилання відповідача про усиновлення його дітей іншою людиною, зміни прізвища, по батькові згідно свідоцтва від 07.07.2023 р. та зупинення стягнення аліментів на підставі цього, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками й особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права й обов'язки між усиновленою особою та усиновлювачем і його родичами за походженням (ч. 3 ст. 232 СК України).Частинами 4, 5 ст. 232 СК України визначено, що усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права й накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача в такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо усиновлення дітей ОСОБА_1 іншим чоловіком, а наявність свідоцтва про зміну імені не є підставою для припинення сплати аліментів та пені.
Також відповідач не надав доказів спроби оскарження та зупинення призначених до стягнення аліментів, якщо його діти дійсно були усиновлені іншою людиною.
Таким чином позивач ОСОБА_1 , як одержувач аліментів на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , у відповідності до ч.1 ст.196 СК України, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів. За таких обставин, неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів на утримання дітей за кожен день прострочення, а саме в межах заявлених позовних вимог за період з 01.03.2018 року по 31.12.2024 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, виконаного державним виконавцем на станом на 01.09.2024 р. за відповідачем за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 335 647,76 грн.
За таких обставин, позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання на утримання дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_5 , в сумі 335 647,76 грн.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за даною категорією справ, на підставі п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів - задовольнити.
Стягнути з стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 335 647, 76 грн. (триста тридцять п'ять тисяч шістсот сорок сім гривень 76 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя О.В. Сорока.