Єдиний унікальний номер 205/9373/25
Номер провадження2/205/4107/25
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та про відшкодування моральної шкоди,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів та про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 25.11.2024 року вона, ОСОБА_1 , придбала у Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , черевики жіночі, натуральна шкіра, зима, розмір 41, модель 895-3340, вартістю 3 398 грн. 00 коп. Під час продажу вищевказаного товару гарантійний талон їй не було надано, і не повідомлено продавцем про гарантійний строк на це взуття.
Далі позивач зазначає, що 28.02.2025 року підошва на обох черевиках лопнула поперек, наскрізь до внутрішньої устілки, що призвело до неможливості подальшого використання взуття. Після чого, 03.03.2025 року вона звернулася до магазину, де було придбано взуття, з претензією про те, що взуття зіпсувалось з описом пошкодження та просила усунути вказані пошкодження. Фізична особа підприємець ОСОБА_2 відмовила в усуненні недоліку або обміні товару та зазначила, що на придбаний товар магазин надає гарантійні зобов'язання протягом 30 календарних днів з моменту здійснення покупки, а оскільки зимове взуття було придбано 25.11.2024 року, то гарантійний термін пари взуття закінчився 24.12.2024 року.
У зв'язку із вищевикладеним, позивач змушена звернутися до суду та просити суд стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 вартість товару належної якості у розмірі 3 398 грн. 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві позивач зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 25.11.2024 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу черевики жіночі, натуральна шкіра, зима, розмір 41, модель 895-3340, вартістю 3 398 грн. 00 коп.
Судом також встановлено, що 03.03.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 із претензією про повернення грошових коштів за товар неналежної якості або замінити товар належної якості, а саме: черевики жіночі, натуральна шкіра, зима, розмір 41, модель 895-3340, оскільки при настанні перших морозів, підошва на обох черевиках лопнула поперек, наскрізь до внутрішньої устілки, що призвело до не можливості подальшого використання взуття.
Матеріалами справи також підтверджено, що керуючим магазину «Лідер взуття» від 11.06.2025 року позивача було повідомлено та роз'яснено, що гарантійні строки для взуття сезонного асортименту, гарантійний термін пари взяття на момент її звернення закінчився 24.12.2024 року. Взуття є сезонним товаром, і гарантійні строки для нього обчислюються: для взуття зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня, для взуття весняно - осіннього асортименту (демісезонного асортименту) - з 15 березня по 15 травня та з 15 вересня по 15 листопада, для взуття літнього асортименту - з 15 травня по 15 вересня.
Оскільки відповідач своїм листом відмовив позивачеві у розірванні договору купівлі - продажу та поверненні грошових коштів або товару належної якості, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з ст.698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Права покупця у випадку продажу йому товару неналежної якості визначені ст.708 ЦК України. Згідно частини першої вказаної статті у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст.709 ЦК України продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок. Вимога покупця про заміну товару підлягає негайному задоволенню, а в разі необхідності перевірки якості товару - протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. У разі відсутності необхідного товару вимога покупця про заміну товару підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу покупця про заміну товару у встановлені строки неможливо, покупець на свій вибір має право пред'явити продавцеві або виготовлювачу інші вимоги відповідно до ст. 708 цього Кодексу.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.1, абз.1 ч.5 ст.6 цього продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію; виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативно-правовим актом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.
Згідно з абз. 1 ч.1, абз.1 ч.2, абз. 4 ч.3 ст.7 Закону виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами чи договором; гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції; на сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 8 Закону визначено: у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (абз. 2 ч. 1); вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті (абз.1 та 2 ч. 3);продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги (абз.1 ч. 5);за наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задоволенню, а в разі виникнення потреби в перевірці якості - протягом чотирнадцяти днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про його заміну підлягає задоволенню у двомісячний строк з моменту подання відповідної заяви. Якщо задовольнити вимогу споживача про заміну товару в установлений строк неможливо, споживач вправі на свій вибір пред'явити продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 цієї статті (ч. 6);при розірванні договору розрахунки із споживачем у разі підвищення ціни на товар провадяться виходячи з його вартості на час пред'явлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни - виходячи з вартості товару на час купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів (абз.3 ч. 7);споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених ч. 1 цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену ч. 1 цієї статті (ч.3 ст. 8). За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі 1% вартості товару (ч.9); вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника (ч. 14).
В цілому, закон захищає права споживачів, і як виробник, так і продавець несуть відповідальність за якість товару.
За законом України "Про захист прав споживачів" виробник несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефектів у продукції. Це означає, що якщо товар має недоліки, які виникли через виробничий брак, споживач може вимагати відшкодування збитків як від виробника, так і від продавця.
Отже, відповідальність за товар неналежної якості несе як виробник, так і продавець, але у різних аспектах. Виробник відповідає за шкоду, завдану внаслідок дефектів у продукції. Продавець - за недоліки, які виникли до моменту передачі товару покупцеві.
Продавець (який не є виробником) зобов'язаний передати споживачеві товар, який відповідає умовам договору та не має недоліків. У разі виявлення недоліків, споживач може пред'явити вимоги як до виробника, так і до продавця. Якщо недолік виник до моменту передачі товару, продавець несе відповідальність за його усунення, заміну або повернення коштів. Продавець також відповідає за неналежне інформування споживача про товар, його властивості та умови експлуатації.
Отже, споживач має право вибирати, до кого звертатися з претензіями щодо якості товару. У випадку, якщо продавець не є виробником, він може вимагати відшкодування своїх витрат від виробника, якщо недолік виник з його вини. Якщо експертиза встановить, що недолік виник з вини споживача, відповідальність лягає на нього.
Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію чи будь-якому іншому документі, що додається до продукції (ч. 2 ст. 7 Закону «Про захист прав споживачів»).
Але на сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний строк обчислюється з початку відповідного сезону, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Взуття товар сезонний, тому гарантійний термін на нього обчислюється з дня продажу через роздрібну мережу або в разі придбання його не в сезон із початку настання відповідного сезону.
Перелік сезонних товарів, гарантійні терміни за якими обчислюються з початку відповідного сезону (Додаток №1 до Постанови КМ України №172 від 19.03.1994 року):
Взуття: зимового асортименту - з 15 листопада по 15 березня; весняно-осіннього асортименту - з 15 березня по 15 травня та з 15 вересня по 15 листопада; літнього асортименту - з 15 травня по 15 вересня.
Правилами роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом від 19.04.2007 №104 Міністерства економіки України, визначено, що за ознаками сезонності взуття поділяється на: зимове - утеплене всіх видів; весняно-осіннє - чоботи, напівчоботи, черевики, напівчеревики неутеплені, туфлі закриті на товстій підошві з пористої гуми або поліуретанів; літнє - туфлі літні відкриті, сандалети, сандалі та інше.
Встановлено, що у гарантійні строки на сезонні товари не включається час іншого сезону (міжсезонний період).
Позивач придбав взуття 25.11.2024 року, гарантійний термін на це взуття обчислюється з дня продажу через роздрібну мережу.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторони не надали документу, який би підтверджував тривалість гарантійного строку, який надає продавець, у разі придбання покупцем взуття.
Відповідач у своєму листі до позивача посилається на те, що гарантійний строк, 30 календарних днів, що підтверджується інформацією з відкритим доступом, яка міститься на офіційному веб-сайті магазину «Обувной.ua», з чим покупець відповідно до вимог ч.3 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов'язаний був ознайомитися.
Позивач зазначає, що вона 28.02.2025 року (фактично через 3 місяці) виявила недоліки взуття, та звернувся до магазину з вимогою обміняти товар чи повернути кошти 03.03.2025 року.
При цьому ОСОБА_1 не надає доказів, які підтверджували б те, що недоліки придбаного товару виявлені нею під час гарантійного строку.
Отже, суд вимушений констатувати, що з матеріалів справи вбачається та обставина, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогами замінити придбане взуття на аналогічне, або повернути сплачені за товар кошти, вже після закінчення гарантійного строку.
Звернувшись до відповідача після закінчення гарантійного строку, ОСОБА_1 втратила право вимагати передбачене ч.1 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів»: пропорційного зменшення ціни товару; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк чи відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а також втратила право вимагати, у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених висновком експертизи: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми чи заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товарів.
Щодо доводів позивача про обов'язок відповідача організувати проведення експертизи, суд зазначає.
Частина 2 п.4 ст. 17 цього ж Закону передбачає, що у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).
Отже, обов'язок провести експертизу товару з метою встановлення істотності недоліків цього товару виникає у продавця лише у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції. Оскільки покупець звернулася до продавця поза межами гарантійного строку, продавець не мав обов'язку проводити експертизу товару.
Власними силами позивач проведення відповідної експертизи не організувала.
Таким чином, порушення вимог законодавства про захист прав споживачів в діях відповідача суд не вбачає, а тому, відсутні підстави для задоволення позову.
Також, суд вважає безпідставною вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 15000 грн. 00 коп., з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Абзацом першим п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 21 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Частина друга статті 23 Цивільного кодексу України, визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо), та з урахуванням інших обставин (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 №4).
Позивач посилається на той факт, що наявність істотного недоліку в черевиках та відмова продавця в обміні товару або поверненні коштів, спричинили позивачці моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з неможливістю використання черевиків за призначенням.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На думку суду, позивачем не надано переконливих, достатніх та належних доказів, що вона зазнала моральної шкоди у визначеному нею розмірі який суттєво перевищує вартість самого виробу. Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зі сторони позивача не доведено вчинення моральної шкоди з боку відповідача, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з неможливістю використання черевиків зимових.
Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, відзив на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати на сплату судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 1, 17 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 11, 14, 679 ЦК України, ст. ст. 2,5,10-13,19,76-82, 141,258,259,264,265,273, 354 ЦПК, суд, -
1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (місце знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про захист прав споживачів та про відшкодування моральної шкоди, - відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати на сплату судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.