Єдиний унікальний номер 205/3841/25
Номер провадження2/205/2758/25
29 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет», Позивач) в особі свого представника звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75949871 (далі - Кредитний договір).
Оскільки відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 31.03.2023 року за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 50 820 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 35 820 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Також, 21.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» було укладено Договір факторингу № 2112 (далі - Договір факторингу-1), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Далі позивач, що 31.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 310323- ФМ (далі - Договір факторингу-2), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Оскільки у позасудовому порядку відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, заборгованість за такими кредитними договорами не погашає, тому позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 , станом на 31.03.2023 року, суму заборгованості за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року у загальному розмірі 50 820 грн. 00 коп., а також, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року вирішено витребувати у АТ «Універсалбанк» (місце знаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352): 1) інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; 2) виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому у АТ «Універсалбанк» за період з 27.07.2021 року по 30.07.2021 року.
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 27.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75949871. Згідно умов цього Кредитного договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 15 500 грн. 00 коп. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % на добу.
Матеріалами справи підтверджено, що 21.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» було укладено Договір факторингу № 2112 (далі - Договір факторингу-1), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 4 від 21.12.2021 року до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року.
Матеріалами справи також підтверджено, що 31.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» було укладено Договір факторингу № 310323- ФМ (далі - Договір факторингу-2), у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31.03.2023 року до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року.
Позивач, як новий кредитор, також наголошує, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 31.03.2023 року за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 50 820 грн. 00 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 35 820 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов'язання за вказаними кредитними договорами не виконує, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає про таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2021 року відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики № 75949871. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку, вказаного відповідачем, як клієнтом.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора кредитного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Суд також вказує, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.п.1 п. 59 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України,що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018№ 75 банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них.
Згідно п. 62 такого Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
В даному випадку, на підтвердження фактичного надання кредитних коштів відповідачеві, як позичальнику, та не виконання такою особою своїх зобов'язань щодо повернення отриманих на умовах строковості грошових кредитних коштів, суду щ боку АТ «Універсалбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів представлено банківську виписку по руху коштів по картці, що була видана банком на ім'я відповідача, яка має всі ознаки первинного бухгалтерського документу. Вказаною випискою підтверджено зарахування 27.07.2021 року на картковий рахунок позичальника грошових коштів в сумі 15 000 грн. 00 коп.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом. Однак, доказів повернення таких кредитних коштів з боку відповідача матеріали справи не містять.
Перевіривши надані позивачем розрахунок заборгованості, та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеними обставини порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення суми отриманого кредиту.
Таким чином, застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов'язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникало зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, то позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення прав вимоги згідно укладених кредитних договорів, суд зазначає про таке.
Як вбачається з розрахунку заборгованості позивачем нараховані відсотки за користування кредитом згідно Договору позики № 75949871 від 27.07.2021 року за період з 27.07.2021 року по 31.03.2023 року.
Разом із цим, строк дії позики у такому договорі встановлений сторонами 30 днів, тобто до 26.08.2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначила: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
У такому випадку, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, позовних вимог з приводу якої суду не заявилось
Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховані проценти за користуванням кредитом згідно Договору позики № 75949871 від 27.07.2021 року за межами строку дії такого кредиту, то у задоволенні вимог позивача в частині нарахування відсотків за користування кредиту, починаючи з 27.08.2021 року по 31.03.2023 року у розмірі 32 685 грн. 75 коп., слід відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Одночасно із цим, вимоги позивача про стягнення процентів за період дії кредитного договору, а саме, з 27.07.2021 року по 26.08.2021 року у розмірі 3 134 грн. 25 коп. згідно Договору позики № 75949871 від 27.07.2021 року, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Щодо наявного права вимоги у позивача на підставі укладених Договорів факторингу, суд зазначає про наступне.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За Договором факторингу № 2112 від 21.12.2021 року, Договором факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року, позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників № 4 від 21.12.2021 року до Договору факторингу № 2112 від 21.12.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 31.03.2023 року до Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Управління активами» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року.
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами одночасно довів як наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором укладеним з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і наявність права вимоги за яким згідно Договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», слід стягнути за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року заборгованість на загальну суму 18 134 грн. 25 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3 134 грн. 25 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року поза межами кредитного договору, відмовити.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн. 00 коп. позивач надав суду: Договір № 01-11/24 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» в особі директора Ґедзь Ольги Віталіївни та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги на суму 3 500 грн. 00 коп.
З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 864 грн. 40 коп. (18 134 грн. 25 коп. х 2 422 грн. 40 коп. : 50 820 грн. 00 коп. = 864 грн. 40 коп.).
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул.. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року, станом на 31.03.2023 року, у загальному розмірі 18 134 грн. 25 коп., з яких: 15 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 3 134 грн. 25 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсоткам за період з 27.08.2021 року по 31.03.2023 року по Договором позики № 75949871 від 27.07.2021 року у розмірі 32 685 грн. 75 коп. - відмовити.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул.. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. 00 коп.
5.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місце знаходження: 08200, м. Ірпінь, вул.. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 864 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.