25 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/30169/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №160/30169/24 (головуючий суддя першої інстанції - Врона О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ'ЯНСЬКЕ АГРО» до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,-
Позивач 12.11.2024 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 11.11.2024 року №5190/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Державної податкової служби України із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації, натомість надана відповідачем письмова консультація прийнята всупереч приписам Податкового кодексу України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 11.11.2024 року №5190/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки у разі якщо будь-який резидент України до 01.01.2017 року сплачував на користь нерезидента дохід, який передбачений п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, то такий резидент України, включаючи платника єдиного податку четвертої групи, повинен утримати податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, якщо інше не встановлено нормами міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати. Вважає, що чинне законодавство не містить положень щодо виключного застосування платником податку індивідуальної податкової консультації при нарахуванні та сплати податкових зобов'язань, тоді як відповідно до п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу на платника податку покладено обов'язок сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За наведених обставин спірна ІПК ніяким чином не порушує права позивача у належному виконанні ним податкового обов'язку, що виключає підстави для задоволення позову.
Позивач подав відзив на скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМ'ЯНСЬКЕ АГРО» є суб'єктом господарювання (ЄДРПОУ №39225623), основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код 01.11). Позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, є платником податку на додану вартість (ІПН 392256204179), здійснює свою діяльність з 23.05.2014 року.
Відповідач - Державна податкова служба України є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.
Як встановлено судом першої інстанції, 04.10.2024 року позивач звернувся до податкового органу з проханням надати індивідуальну податкову консультацію в письмовій формі.
Позивач вказав, що з 01.01.2015 року по сьогодні є платником єдиного податку четвертої групи, а відповідно до підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України платник єдиного податку четвертої групи є суб'єктом господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Товариство просило надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи був у період до 01 січня 2017 року платник єдиного податку четвертої групи суб'єктом, який утримує податок на доходи згідно підпункту 141.4.2 пункту 141.4 ст. 141 ПК України ?
Листом №30425/6/99/00-04-03-03-06 від 09.10.2024 року Державна податкова служба України повідомила позивача про продовження строку розгляду звернення на15 календарних днів.
11.11.2024 року за №5190/ІПК/99-00-04-03-03 відповідачем надано позивачу індивідуальну податкову консультацію.
Відповідачем вказано, що у разі якщо будь-який резидент України до 01 січня 2017 року сплачував на користь нерезидента дохід, який передбачений п.п.141.4.1 п.141.4 ст.141 Кодексу, то такий резидент України, включаючи платника єдиного податку четвертої групи, повинен утримати податок на доходи нерезидента з джерелом їх походження з України, якщо інше не встановлено нормами міжнародних договорі України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.
Не погодившись із вказаною індивідуальною податковою консультацією, позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в спірній індивідуальній податковій консультації ДПС України від 11.11.2024 року №5190/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК, під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.
Підпунктами 14.1.172 та 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що «податкова консультація» - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом; «індивідуальна податкова консультація» - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
За змістом підпункту 52.1 - 52.4 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації в письмовій формі.
Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Щодо порушеного позивачем питання у зверненні на отримання податкової консультації, апеляційний суд зазначає наступне.
Стаття 141 ПК України встановлює правові особливості оподаткування окремих видів діяльності та операцій.
Підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв до 01.01.2017 року визначено, що термін резиденти - це: а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами.
У 11 абзаці підп.14.1.213 зазначалося, що у разі якщо у розділі III цього Кодексу використовується термін «резидент» у відповідних відмінках, під цим терміном розуміються особи, визначені пунктом 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Відповідно до підп. 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 ПК України платниками податку - резидентами є: суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Пунктом 133.5 статті 133 ПК України було встановлено, що не є платниками податку суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПК України).
Відповідно до підп. 141.4.2. пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Виходячи з вищенаведених положень термін «резидент» не міг бути застосований до платника єдиного податку, і останній до 01.01.2017 року не був суб'єктом, який утримує податок згідно підп. 141.4 пункту 141. 4 статті 141 ПК України.
З 23.05.2020 року згідно із Законом України № 466-ІХ від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» набула чинності нова редакція ПК України, в якій абзац перший підп. 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України викладений наступним чином: Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Виходячи з аналізу наведених вище норм вбачається, що суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, стає суб'єктом оподаткування згідно підп.141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України лише з 23.05.2020 року.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.01.2015 року був і наразі є платником єдиного податку четвертої групи, а відповідно до підп. 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України платник єдиного податку четвертої групи є суб'єктом господарювання, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Тому оподаткування позивача відповідно до підп.141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України можливо було застосовувати, починаючи з 23.05.2020 року.
Також з 23.05.2020 року згідно із Законом України № 466-ІХ від 16 січня 2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» набула чинності нова редакція ПК України, в якій підп.133.1.1 пункту 133.1 статті 133 доповнено другим абзацом, відповідно до якого: «Суб'єкти господарювання - юридичні особи, що обрали спрощену систему оподаткування, є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України в порядку, визначеному пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу».
До 23.05.2020 року підп.133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України не містив положень щодо оподаткування юридичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та які є платниками податку при виплаті доходів (прибутків) нерезиденту із джерелом їх походження з України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, викладені в спірній індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України від 11.11.2024 року №5190/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК, під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження, тому є підстави для скасування спірної індивідуальної податкової консультації.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №160/30169/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №160/30169/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко