25 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8973/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Благодєтєлєвої Євгенії Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року в адміністративній справі №160/8973/25 (головуючий суддя першої інстанції - Врона О.В.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач 26.03.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у незаконному поставленні його на облік, та зобов'язати виключити його з військового обліку;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.02.2025 року про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації №147;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №66 від 19.02.2025 року в частині зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виключити його особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно проігноровано те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовилися виконувати законні вимоги ОСОБА_1 під час затримання та перевірки документів, відтак порушено вимоги законодавства та права позивача. Вказує, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Позивач жодної добровільної згоди або бажання бути особою, яка перебуває на військовому обліку не виявляв, добровільно бути призваним на військову службу не бажав.
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на скаргу, в якому просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 25.07.2025 року по 29.07.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 11.11.2025 року та з 13.11.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно тексту позову 19.02.2025 приблизно о 8:00 год. в м.Дніпро по вул.Богдана Хмельницького позивач був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , та примусово поміщений до транспортного засобу «Mercedes Sprinter» з номерним знакомku77 та доставлений до лікарні за адресою: м.Дніпро, вул.Панікахи, 19, для примусового проходження військово-лікарської комісії з метою подальшої мобілізації.
Позивачем для перевірки працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 був пред'явлений військовий квиток НОМЕР_2 , в якому у п.33 наявний запис про виключення з військового обліку на підставі п.2.3 наказу Міноборони України №342 від 09.06.2006 року.
Відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №50 від 19.02.2025 року ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.
В той же час, добровільне проходження ВЛК позивачем заперечується.
В позовній заяві зазначено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був вилучений військовий квиток позивача та видано новий військово-обліковий документ.
Відповідно до п.1.1. витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізації та мобілізаційної готовності) №147 від 19.02.2025 року призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаних відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних за вихідним №256/3214 від 19.02.2025 року, які призвані і відправлені в складі команди № НОМЕР_1 : рядовий ОСОБА_1 , 1972 року народження, ВОС 969669А.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №66 від 19.02.2025 року солдат ОСОБА_1 , 2646612538, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», з 19 лютого 2025 року зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення, та на котлове забезпечення з 20 лютого 2025 року та вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони .
Вважаючи дії відповідачів щодо мобілізації та накази відповідачів щодо призову на військову служби, позивач оскаржив такі дії та накази до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з 13.02.2018, громадяни України, яких визнано військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час (окрім через хвороби, які пов'язані з розладами психіки і поведінки, нервової системи, та їх наслідками) мають перебувати на військовому обліку, а тому зазначені у військовому квитку відомості на теперішній час не є актуальними. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо включення позивача до військового обліку в даному випадку є правомірними. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.02.2025 №147 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232).
Частиною першою статті 1 Закону №2232 закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та діє на теперішній час.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України 24.02.2022 року Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-ІХ, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі по тексту - Закон №3543-XII) передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі по тексту - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого 30.12.2022 року постановою Кабінету Міністрів України №1487 (далі по тексту - Порядок №1487), військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 15-1 Порядку №1487 до запровадження електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» призовники, військовозобов'язані та резервісти (за наявності у них дійсних військово-облікових документів) можуть надавати інформацію про зміну своїх облікових даних шляхом подання заяв та відповідних підтвердних документів через центри надання адміністративних послуг, на підставі яких районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, орган СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів вносять зміни до відповідних облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку №1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є: для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного; для резервістів - військовий квиток.
За пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно- територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово- облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому, взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності. паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у п 20 цього Порядку.
Посилання позивача на наявність у його військовому квитку НОМЕР_2 запису про виключення з військового обліку на підставі п.2.3 наказу Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний наказ відповідно до наказу Міністра оборони України №24 від 15.01.2015 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» втратив чинність.
Вказані вище обставини позивачем в апеляційній скарзі не спростовані.
На теперішній час питання про зняття (виключення) з військового обліку регулюються наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (із змінами).
Чинна редакція частини 6 статті 37 Закону №2232 передбачає, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій доказів на підтвердження наявності будь-якої із зазначених вище підстав для виключення з військового обліку позивачем не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Враховуючи наявність довідки військово-лікарської комісії №50 від 19.02.2025 року, щодо встановлення факту придатності позивача до військової служби за станом здоров'я (яка позивачем в адміністративному або судовому порядку не оскаржена), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідачів є правомірними, а наказ про призов на військову службу під час мобілізації прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу командування військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , оскільки, як правильно зауважив суд першої інстанції після прийняття наказу №147 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232 та Положенням №1153/2008.
Натомість доказів того, що наказ №147 та наказ №66 суперечать зазначеним вимогам законодавства матеріали справи не містять та позивач не зазначає.
З огляду на вказані вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа судом першої інстанції визнана незначною, розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Благодєтєлєвої Євгенії Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року в адміністративній справі №160/8973/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року в адміністративній справі №160/8973/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко