28 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 280/2361/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.)
в адміністративній справі №280/2361/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 2.8, 7,1, 7,2., 7.3., п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267.
В обґрунтування позову зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 було проведено службове розслідування щодо безпідставного нарахування додаткової винагороди у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , яким встановлено вину позивача у формі службової недбалості, як відповідальної особи з перевірки відповідних відомостей у журналі бойових дій, щодо виконання завдань військовослужбовцями в поданих рапортах до виплати додаткової винагороди та термінів безпосередньої участі в бойових діях з даними бойових розпоряджень, що призвело до безпідставного нарахування деяким військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн та спричинило надлишкову виплату у розмірі 864 266,58 грн, що призвело до прямої дійсної шкоди державі.
Зазначені висновки позивач вважає протиправними, оскільки вони зроблені на підставі невірного тлумачення норм чинного законодавства, що регулює порядок виплати додаткової грошової допомоги військовослужбовцям та без врахування правових висновків, зроблених під час судового розгляду адміністративних справ за позовами військовослужбовців військової частині НОМЕР_3 , яким не було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. За результатами розгляду вищезазначених справ, судовими рішеннями, що набрали законної сили, відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100000 грн за спірний період.
Вважає, що відповідачем вчинені процедурні порушення порядку проведення службового розслідування, а саме: невстановлення під час його призначення кола осіб, стосовно яких воно проводиться; залучення до участі в його проведенні осіб, які є підлеглими до особи, стосовно якої воно проводитися; проведення одночасно двох окремих службових розслідувань за одним випадком; безпідставне встановлення матеріальної відповідальності позивача. Зазначені порушення, на думку позивача, свідчать про проведення службового розслідування без повного та всебічного дослідження обставин, додержання норм чинного законодавства.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати п. 2.7, 7,1, 7,2., 7.3., п. 9 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194, в частині, що стосується старшого лейтенанта ОСОБА_2 .
Визнано протиправним та скасувати п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що комісією не було всебічно та повно проведено службове розслідування та достовірно встановлено характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 в період з 18.04.2024 по 30.04.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що при проведенні службової перевірки, і як, наслідок цього, під час розгляду справи підлягали дослідженню саме вищезазначені документи, їх зміст та відповідність характеру виконуваних завданням вимогам Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а не фактичне виконання військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 , безпосередньої участі в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони під час всебічного забезпечення інших підрозділів військової частини НОМЕР_3 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 "Про призначення службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 " проведено службове розслідування, з метою встановлення причин безпідставного нарахування додаткової винагороди за квітень 2024 року у розмірі 100000,00 грн. фінансово-економічною службами військовими частинами НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , а також порушення нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Службовим розслідуванням встановлено порушення позивачем вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Також вбачаються ознаки кримінального правопорушення визначеного ч.1, 2 ст. 15, ч.1 ст. 28, ч. 2 ст. 367 та ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Встановлено замах на надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 за період квітень 2024 року у сукупному розмірі 2455663,59 грн та спричинення такої виплати у розмірі 864 266,58 грн; вина позивача в завданні прямої дійсної шкоди виражається у формі службової недбалості.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 №194 про результати службового розслідування за фактом безпідставного нарахування додаткової грошової винагороди у військових частинах НОМЕР_2 , НОМЕР_3 службове розслідування завершено.
Пунктом 2.7 вказаного наказу №194 наказано заступнику начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підготувати проєкт наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності відносно позивача за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та накладення на нього дисциплінарного стягнення передбаченого п. «б» статті 48 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України - «догана».
Пунктом. 7.1, 7.2, 7.3 вказаного наказу №194 запропоновано, зокрема, позивачу, в добровільному порядку повернути до каси військової частини НОМЕР_1 надлишково виплачені кошти додаткової винагороди, з урахуванням ПДФО та ЄСВ, а саме:
по взводу зв'язку - 509 599,94 грн; по особовому складу управління та штабу - 316 866,63 грн;
по службі логістики - 42 466,00 грн.
Пунктом 9 наказу №194 за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказано направити до Державного бюро розслідувань повідомлення відносно позивача про кримінальне порушення, визначеного ч. 1, 2 ст. 15, ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 367 та ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267 (пункт 7) позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення передбаченого п. «б» статті 48 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України - «догана».
Позивач вважає протиправними пункти 2.8, 7,1, 7,2, 7.3, 9 наказу №194 від 02.03.2025, в частині, що стосується позивача, та протиправним пункт 7 наказу №267 від 06.03.2025.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.
Положення Статуту Збройних Сил України поширюються на військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів.
Відповідно статті 11 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (Дисциплінарний статут).
За приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч.3 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності (ч.2 ст.45 Дисциплінарного статуту).
Порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено статтями 83-95 Дисциплінарного статуту.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (Порядок № 608).
Згідно з пунктом 1 розділу II Порядку № 608, службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
З рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 27.05.2024 вх. №13004 вбачається неналежне виконання службових обов'язків військовослужбовцями військової частини НОМЕР_3 , що заподіяло матеріальну шкоду державі, що відповідає підставам призначення службового розслідування визначеними абз.15 п.1 розділу ІІ Порядку № 608.
Особливості проведення службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди визначені у положеннях Розділу VIІІ Порядку №608, де указано, що у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (п.1 Розділу VIІІ Порядку №608).
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати:
наявність шкоди;
протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна);
умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини (п.3 Розділу VIІІ Порядку №608).
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що притягненню військовослужбовця до матеріальної відповідальності повинно передувати саме службове розслідування, призначене на підставі відповідного наказу, у ході якого встановлюються обставини причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Таким чином, Порядком №608 не визначено обов'язку перед проведенням службового розслідування за фактами завдання державі матеріальної шкоди проводити попередню службову перевірку та встановлювати коло осіб, стосовно яких буде проводитися службове розслідування, а тому доводи позивача в частині протиправності підстав прийняття окремих пунктів спірних наказів суд відхиляє.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Позивач стверджує, що включений до складу комісії з проведення службового розслідування молодший сержант ОСОБА_4 , начальник розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , який є підлеглим майора ОСОБА_5 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , якого було залучено до участі в службовому розслідуванні.
Вказує на обставину особистої зацікавленості факт непритягнення ОСОБА_5 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , до матеріальної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджується, що службове розслідування було ініційовано, зокрема, на підставі рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 від 27.05.2024 вх. № 13004, в якому повідомлено про надання відповідальними особами військових частин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 недостовірних відомостей про участь військовослужбовців в бойових діях та підстав для виплати їм додаткової грошової винагороди у розмірі 100000,00 грн.
Сторонами не заперечується пряма підлеглість молодшого сержанта ОСОБА_6 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 , до ОСОБА_5 , начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
Комісією встановлено спричинення головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 надлишкової виплати додаткової винагороди окремим військовослужбовцям військових частин НОМЕР_2 у сукупності з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн, що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі.
Комісією було запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності та оголосити догану начальнику фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_3 , за порушення вимог ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 4 Дисціплінарного статуту Збройних Сил України, а також ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1.10 наказу Міністерства Оборони України від 22.04.2021 №104 “Про внесення змін до наказу Міністерства Оборони України від 22.05.2017 №280» та вчинення протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням службових обов'язків в частині дотримання вимог чинного законодавства в наслідок чого було здійснено надлишкову виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 , що привело до завдання прямої дійсної шкоди державі та запропоновано повернути суму надлишкової виплати додаткової винагороди з урахуванням ПДФО та ЄСВ у розмірі 369133,29 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що аналіз матеріалів службового розслідування дає підстави для висновку, що воно було проведено з порушенням вимог пункту 12 розділу ІІІ Порядку №608 в частині заборони залучати до участі підлеглих військовослужбовця, відносно якого проводилось службове розслідування.
В пункті 39 постанови по справі №400/4409/21 від 16.03.2023 Верховний Суд дійшов висновку, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права:
"протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення";
межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини:
чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Спірне службове розслідування проводилось комісією у складі голови комісії лейтенанта Юрія ЛЕЖЕНКА, начальника групи безпеки військової служби військової частини НОМЕР_1 ; членів комісії:
капітана ОСОБА_7 , старшого офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 ;
лейтенанта ОСОБА_8 , начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 ;
молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , начальника служби інженерно-інфраструктурного забезпечення логістики військової частини НОМЕР_1 ;
молодшого сержанта ОСОБА_10 , начальника розрахункової групи фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, зазначене порушення не мало суттєвого впливу на проведення службового розслідування, а тому не може бути окремою підставою для скасування окремих пунктів наказів, що стосується позивача.
До комісії з проведення службового розслідування були залучені інші військовослужбовці, що не зацікавлені особисто у результатах розслідування та не є підлеглими інших військовослужбовців, стосовно яких проводилось службове розслідування.
Крім того, фактичні обставини справи вказують на те, що начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_11 було притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, що може свідчити про неупередженість висновків комісії з проведення службового розслідування відносно зазначеного учасника.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2024 № 1154 визначено строк проведення службового розслідування до 29.01.2025, який був продовжений наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2025 №84, від 17.02.2025 №184, від 22.02.2025 № 208 до 25.02.2025 включно, акт службового розслідування був зареєстрований 24.02.2025, строк проведення службового розслідування не порушено.
Таким чином, матеріалами справи не підтверджується (судом не встановлено) суттєвих порушень процедури призначення та проведення спірного службового розслідування, що в сукупності можуть бути підставою для скасування зроблених висновків стосовно позивача.
Аналізуючи позовні вимоги позивача та спірні накази відповідача суд дійшов висновку, що незгода позивача зі спірними наказами пов'язана із висновками комісії з проведення службового розслідування про відсутність підстав у відповідальних осіб за нарахування додаткової винагороди військової частини НОМЕР_3 у квітні 2024 року нараховувати військовослужбовцям, зазначеним в рапортах та підсумкових бойових донесеннях командирів підрозділів військової частини НОМЕР_3 , додаткову грошову допомогу у розмірі 100000 грн.
Слід також зазначити наступне.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови КМУ №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (державні органи).
Пунктом 8 постанови КМУ №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови КМУ №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою КМУ №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:
підвищення посадового окладу;
надбавки; доплати;
винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;
премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:
винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;
допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні» та №69 “Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», (Постанова №168) пунктом 1 якої, в редакції від 16.04.2024 було установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 16.04.2024, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок №260 (в редакції від 29.09.2023, чинній під час виникнення спірних правовідносин) доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01.02.2023 року; в редакції Наказу Міністерства оборони № 566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту другого цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
1) 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
2) 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що службовим розслідуванням встановлено, що за змістом бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2024 №1186/127дск та журналами ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 том 4 № 48/дск від 27.11.2023, том 5 № 48/дск від 23.04.2024, за квітень 2024 року, військовослужбовці взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 у квітні 2024 виконували завдання, що підпадають під виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, а саме бойові завдання із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій" відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260.
Позивач на обґрунтування безпідставності такого висновку наводить ухвалені рішення Запорізьким окружним адміністративним судом, що набрали законної сили, стосовно позовних заяв військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправної бездіяльності військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_3 у ненарахуванні та невиплаті додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 гривень на місяць за участь у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно у період з 18.04.2024 по 30.04.2024.
З цього приводжу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно з частиною 4 статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.
Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У вищезазначених судових рішеннях було дійсно встановлено обсяг документів, на підставі яких військовослужбовцям було здійснено нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Факт наявності та чинності зазначених документів сторонами у даній справі не заперечується, а службовим розслідуванням досліджується їх зміст та робиться правовий висновок про безпідставність нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Таким чином, зазначені обставини уможливлюють суд робити правові висновки у даній справі, відмінні від зроблених у вищезазначених судових рішеннях, з урахуванням встановлених у цих справах фактичних обставин.
Повертаючись до встановлення спірних правових підстав для нарахування у квітні 2024 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., судом першої інстанції досліджено наступні копії документів, наданих відповідачем (копії):
частини журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 том 4 № 48/дск від 27.11.2023 за квітень 2024 року;
частини журналу ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 том 5 № 48/дск від 23.04.2024;
наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024;
додатку 2 до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з адміністративно-господарської діяльності) № 210 від 03.05.2024;
з бойових розпоряджень (ДСК документи (№1186/127дск, 1277/127дск) військової частини НОМЕР_3 , які передані до військової частини НОМЕР_1 для проведення службового розслідування;
рапорту командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_3 № 2875 від 03.05.2024;
підсумкового бойового донесення командира взводу зв'язку військової частини НОМЕР_3 № 60/дск від 01.05.2024;
рапорту командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 № 2874 від 03.05.2024;
підсумкового бойового донесення командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_3 № 59/дск від 01.05.2024;
рапорту начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_3 № 2879 від 03.05.2024;
підсумкового бойового донесення начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_3 № 64/дск від 01.05.2024;
рапорту начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_3 №2873 від 03.05.2024;
підсумкового бойового донесення начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_3 № 58/дск від 01.05.2024;
рапорту начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_3 № 2872 від 03.05.2024;
підсумкового бойового донесення начальника медичної служби -начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_3 № 57/дск від 01.05.2024.
В попередньому бойовому розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2024 № 1186/127дск, на виконання бойового розпорядження командира НОМЕР_4 ОБР ТрО №427 від 14.04.2024, були визначені для окремих підрозділів військової частини наступні завдання.
Взводу зв'язку: продовжити побудову та функціонування постійного безперешкодного зв'язку між підрозділами батальйону в БРО.
Щоденно проводити контроль стану провідного зв'язку в підрозділах батальйону, вживати всіх заходів для швидкого усунення виявлених пошкоджень. Каналів радіозв'язку мати не менше двох (основний та резервний).
Щотижнево, згідно графіку, змінювати робочу частоту радіостанцій.
Підтримувати стабільну цілодобову роботу ретранслятора та засобів прив'язки до рокадних ліній зв'язку старшого начальника своїх підрозділів та підтримання в працездатному стані канали зв'язку з сусідом «справа».
Цілодобово моніторити дисципліну роботи в радіомережах в БРО позивних абонентів підпорядкованих підрозділів, не допускати (через відповідну доповідь та реагування) порушення правил радіообміну, витоку інформації та надлишкових розмов в мережах.
Під час відпрацювання бойових завдань підрозділами силами та засобами інформаційно-телекомунікаційного вузлу підтримувати постійну працездатність видів та засобів зв'язку в смузі відповідальності.
Взводу матеріального забезпечення та контрольно технічному пункту:
продовжити здійснення заходів по цілодобовому та безперебійному забезпеченню основних підрозділів батальйону в БРО:
своєчасним поповненням боєприпасів;
приготування їжі та доставку на позиції підрозділів; доставку паливо-мастильних матеріалів;
всебічне забезпечення речовим майном та засобами індивідуального захисту, іншими матеріальними засобами; організувати пункт технічного спостереження;
створити ремонтно експлуатаційну групу в районі; організувати пункт збору пошкодженої техніки в та можливість проведення поточного ремонту АТТ та ОВТ на позиціях БРО;
передбачити черговий тягловий транспорт для евакуації пошкодженої під час ведення бойових дій, техніки з позицій першого рубежу оборони до місця збору пошкодженої техніки, її обслуговування та поточний ремонт своїм зусиллям.
Продовжити всебічний постійний контроль за станом військової техніки та роботу по ремонту несправної техніки та озброєння.
Начальнику логістики з групою логістики батальйону:
виконувати постійні заходи щодо живучості підрозділів, військових об'єктів, системи управління, логістичного забезпечення у тому числі під час заміни підрозділів, запобігання безпідставних втрат особового складу, озброєння та військової техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріально-технічних засобів в БРО;
організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованих підрозділів батальйону, які ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання завдань першого ешелону оборони, матеріальними засобами, якісним харчуванням особового складу, водопостачанням, контролю доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця, планування роботи транспорту, здійснення контролю за правильністю та ефективністю його використання, управління діями з обладнання й удосконалення навчально-матеріальної бази та механізації вантажно-розвантажувальних робіт тилу батальйону, підпорядкованих складів, здійснювання контролю за якістю, правильністю застосування і ощадливим витрачанням пального, мастильних матеріалів" і спеціальних рідин та виконанням вимог безпеки при поводженні з ними.
Командуванню батальйону:
при виконання бойових завдань в БРО та здійснювати всебічну допомогу командиру військової частини під час управління підрозділами в БРО за напрямками діяльності згідно посадових обов'язків та прямими вказівками та наказами командира військової частини; відновлення боєздатності підрозділів;
постійно проводити роботу БРО з підвищення морально психологічного стану військ, навченості особового складу при бойових діях, вмілому застосуванні ОВТ та озброєння.
Штабу батальйону:
при виконанні бойових (спеціальних завдань, при здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проводити всебічне забезпечення бойових дій, першого ешелону оборони до батальйону включно, а саме в межах БРО виконувати:
здійснювати інформаційний супровід діяльності та задоволення інформаційних потреб особового складу підрозділів;
продовжити цілодобове постійне управління підрозділами батальйону, доведення до командирів підрозділів зміни в обстановці; інформування взаємодіючих підрозділів;
забезпечення своєчасної передачі сигналів і команд управління; контроль точності виконання підлеглими підрозділами завдань і вказівок командира;
організації, планування та проведення підготовки оперативного складу чергових змін на командному пункті батальйону, здійснення контролю за виконанням поставлених завдань, визначених основним командним пунктом та штабу в цілому, перевірки взаємодії командно спостережного пункту батальйону з командно спостережними пунктами рот які ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення з противником;
організації охорони та оборони, скритого маскування командних пунктів протидію веденню противником повітряної розвідки із застосуванням БпЛА, аналізу та узагальнення даних про укомплектованість батальйону особовим складом, озброєнням, військовою технікою, матеріально-технічними засобами, забезпечення організації комплексу стану військової служби, який спрямований на захищеність особового складу підрозділів, місцевого населення і навколишнього середовища від впливу негативних факторів та чинників, що виникають при повсякденній військовій та виробничій діяльності;
ефективну взаємодію між командно спостережним пунктом батальйону, підрозділів щодо обміну інформацією про дії засобів повітряного нападу противника;
живучість підрозділів, військових об'єктів, системи управління, у тому числі під час заміни підрозділів, запобігання безпідставних втрат особового складу, озброєння та військової техніки;
організувати прикриття командно спостережних пунктів від повітряної, радіолокаційної розвідки, ударів з повітря та високоточної зброї, своєчасне укриття оперативного складу та підрозділів забезпечення функціонування пунктів управління у разі загрози нанесення противником ударів; ведення РХБ розвідки, своєчасне оповіщення підрозділів про радіаційну небезпеку, хімічне та бактеріологічне зараження;
проведення заходів безпеки застосування військ, утримання сил і засобів необхідних для реагування на загрозу здійснення диверсій у районі виконання завдань;
ведення постійного обліку особового складу в підрозділах, що виконують бойові завдання в БРО;
цілодобово проводити хімічний та радіаційний контроль в районі ведення бойових дій;
постійно організовувати заходи по удосконаленню системи прикриття переднього краю рубежу оборони мінно-вибуховими сигнальними та невибуховими загородженнями;
здійснювати рекогносцировку місцевості в БРО та відпрацювання бойових планувальних документів щодо схем районів оборони РОП (ВОП) та схем вогневого ураження противника штатним та позаштатним ОВТ;
мати постійних зв'язок з громадськістю та населенням в смузі виконання бойових завдань підрозділами, місцевими органами самоврядування щодо маршрутів безпечного руху, своєчасного оповіщення про загрози вогневого впливу з боку противника цивільного населення, організацію їх евакуації у разі потреби в більш безпечні райони в глибині оборонних порядків наших військ;
постійно підтримувати всі засоби зв'язку та оповіщення сигналами бойового управління в робочому стані.
Медичній службі:
медичну евакуацію здійснити силами та засобами медичної служби підрозділів «на себе» та «через себе» до найближчого лікувального закладу.
З метою скорочення часу до надання кваліфікованої медичної допомоги за медичними показниками поранених евакуювати у найближчий лікувальний заклад МО України «через себе».
В подальшому медичну евакуацію здійснити силами старшого медичного начальника та у взаємодії з закладами (установами) МОЗ України.
В наявних матеріалах справи копій частини журналів ведення бойових дій військової частини НОМЕР_3 том 4 № 48/дск від 27.11.2023, том 5 № 48/дск від 23.04.2024 за квітень 2024 року відсутній детальний опис діяльності вищеперелічених підрозділів.
Однак, наявні посилання на бойові розпорядження командирів, згідно яких виконується поставлене завдання та стислий опис подій.
Водночас суд зазначає, що Розділом ІV «Порядок ведення Журналу бойових дій» Інструкції з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 363 від 06.10.2020 не визначено прямого обов'язку здійснювати детальний опис в журналі бойових дій діяльності кожного підрозділу військової частини.
Пунктом 4 зазначеного Порядку визначено обов'язкові складові журналу бойових дій, а саме:
дата запису;
загальна обстановка перед початком операції (бою);
бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника;
співвідношення сил і засобів;
коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу);
рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам);
уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників; дані про захоплення полонених та трофеї;
втрати своїх військ і противника; можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).
У підсумкових бойових донесеннях командирів вищезазначених підрозділів наведено перелік військовослужбовців, що в період з 18.04.2024 по 30.04.2024 виконували бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, проведення всебічного забезпечення бойових дій першого ешелону оборони до батальйону включно, безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Службовим розслідуванням зроблено висновок, що характер поставлених завдань зазначеними підрозділами військової частини НОМЕР_3 підпадають під визначення «всебічне забезпечення підрозділів військової частини НОМЕР_3 », а тому виплата додаткової винагороди повинна була нараховуватись у розмірі 30000 грн.
Таким чином, основним спірним питанням у даній справі є характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 в період з 18.04.2024 по 30.04.2024, а саме їх безпосередня участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених обставин і норм права дає підстави для висновку, що службовим розслідуванням не було всебічно та у повному обсязі доведено належним чином характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями окремих підрозділів військової частини НОМЕР_3 .
По суті, доказовою базою вищезазначених висновків є лише оформлені документи щодо виплати додаткової винагороди (бойові розпорядження, журнали бойових дій, підсумкові бойові донесення) та пояснення відповідальних осіб за складення таких документів.
Зазначені докази поставлено під сумнів, однак в спростування наведено лише суб'єктивне судження щодо характеру виконуваних бойових (спеціальних) завдань.
На думку суду, обсяг поставлених бойових (спеціальних) завдань в попередньому бойовому розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 від 17.04.2024 №1186/127дск взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 , міг включати в себе безпосередню участь в районах ведення воєнних (бойових) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони під час всебічного забезпечення інших підрозділів військової частини НОМЕР_3 .
Суд апеляційної інстанції вважає недостатнім формальне дослідження документів, що стали підставою для виплати додаткової винагороди та зроблений на цьому висновок щодо фактичного виконання військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 .
У випадку обґрунтованого сумніву щодо правдивості зазначених відомостей в досліджених документах, комісія з службового розслідування не була позбавлена права здійснити опитування військовослужбовців, що безпосередньо перебували під час виконання бойових завдань у період з 18.04.2024 по 30.04.2024 у складі військової частини НОМЕР_3 та/або суміжних підрозділів, з метою підтвердити або спростувати зазначений командирами вищезазначених підрозділів військової частини НОМЕР_3 характер виконання бойових (спеціальних) завдань.
Встановлення фактичних обставин щодо виконання військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 є основоположним фактором у прийнятті рішення щодо притягнення до відповідальності відповідальних осіб, в тому числі позивача, за нарахування та виплату додаткової винагороди.
У відповідності до п.1,2 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів
(п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.;
п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.;
п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням вищевикладеного, комісією не було всебічно та повно проведено службове розслідування та достовірно встановлено характер виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовцями взводу зв'язку, взводу матеріального забезпечення, служби логістики, особового складу управління та штабу військової частини НОМЕР_3 в період з 18.04.2024 по 30.04.2024.
Твердження позивача щодо правильності у перевірці ним нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за період з 18.04.2024 по 30.04.2024 військовослужбовцям окремих підрозділів військової частини НОМЕР_3 та відсутності факту вчинення ним під час виконання покладених на нього обов'язків службової недбалості, в ході судового розгляду спростовано не було.
Враховуючи не підтвердження матеріалами справи обставин, що передували притягненню позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, п. 2.7, 7,1, 7,2., 7.3., п. 9, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 02.03.2025 № 194 в частині, що стосується позивача, п. 7 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2025 №267 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 28.11.2025 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова