23 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23181/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року
у справі №160/23181/25
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання дій протиправними,-
12.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій позивач просив визнати протиправними дії Міністерства юстиції України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ «БОРІВАЖ», з підстав, викладених у скарзі ТОВ «БОРІВАЖ» від 02.05.2025 б/н (вх. №75934-33-25 від 05.05.2025).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. №2743/11-25/1327 від 12.06.2025 повідомлено позивача, що на виконання доручення Мiнiстерства юстиції України від 23.05.2025 №73871/75934-33-25/21.1 «Щодо проведення перевiрки дiяльностi арбiтражного керуючого Шевченка В.Є.», Захiдне мiжрегiональне управлiння Мiнiстерства юстиції вiдповiдно до вимог пункту 25 роздiлу II, абзацу 2 пункту 2 роздiлу IV Порядку здiйснення контролю за дiяльнiстю арбiтражних керуючих, затвердженого наказом Мiнiстерства юстицiї України вiд 06.12.2019 №3928/5, зареєстрованого в Мiнiстерствi юстицiї України 12.12.2019 за №1228/34199 (iз змiнами), надсилає повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевiрки дiяльностi арбiтражного керуючого вiд 12.06.2025 №30, копiю посвiдчення на проведений позапланової невиїзної перевiрки дiяльностi арбiтражного керуючого вiд 12.06.2025 №30, копiю скарги Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «Борiваж» вiд 02.05.2025 б/н з додатками.
Позивач вважає, що відповідачами вчинено протиправні дії щодо призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у скарзі ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх.№75934-33-25 від 05.05.2025), так як викладені питання, вказані до перевірки, вже не одноразово розглядались як Міністерством юстиції України та його міжрегіональних управлінь, так і судами.
Також позивач вказує, що в отриманому повідомлені Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. № 30 від 12.06.2025 не зазначено, в супереч п. 10, 11 розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2019 №3928/5 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих», чому саме Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції доручено проведено перевірки. Хоча скаргу ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх. №75934-33-25 від 05.05.2025) саме Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не отримувало (так як не є адресатом) та в адресу Міністерства юстиції України, як це передбачено Порядком скаргу не направляв. Будь-яких запитів щодо необхідності надання пояснень та документів щодо скарги ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх. №75934-33-25 від 05.05.2025) до надання Міністерством юстиції України доручення Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції вих. №30 від 12.06.2025 на адресу арбітражного керуючого Шевченко В.Є., ані від Міністерства юстиції України, а ні від Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, не надходило.
До листа Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. №2743/11-25/1327 від 12.06.2025 не додано копію листа структурного підрозділу Мін'юсту, яким він доручає територіальному органу Мін'юсту провести позапланову перевірку, що забезпечує реалізацію повноважень державного органу з питань банкрутства, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки, а тому встановити факт наявності такого листа структурного підрозділу Мін'юсту та його зміст є неможливим.
Також місце проведення перевірки - 88602, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, каб. 609 визначене Західним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції в супереч абз. 1 п. 17 розділу ІІ Порядку. Крім того, до листа Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вих. №2743/11-25/1327 від 12.06.2025 не додано копію журналі обліку посвідчень на проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих, а тому встановити факт реєстрації в журналі обліку посвідчень про проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих та його зміст є неможливим.
13.08.2025 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив:
- заборонити Міністерству юстиції України та/або міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України, у тому числі Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції проводити позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у скарзі ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх. №75934-33-25 від 05.05.2025) до набрання законної сили судового рішення по даній справі.
Заява обґрунтована тим, що відповідачами вчинено протиправні дії, у тому числі видано повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у скарзі ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх. №75934-33-25 від 05.05.2025). За результатами проведення такої перевірки є ризик вчинення відповідачами подальших протиправних дій щодо накладення на заявника дисциплінарних стягнень: попередження та/або тимчасове зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого та/або позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що в свою чергу унеможливить виконання обов'язків у судових справах про банкрутство, у тому числі у справі про банкрутство ТОВ «Боріваж», як арбітражного керуючого, через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича на інших осіб, отже відновлення таких прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких позивач приймає участь, буде неможливим.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Міністерству юстиції України та Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції проводити позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у скарзі ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх.№75934-33-25 від 05.05.2025) до набрання законної сили судового рішення у справі №160/23181/25.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовлено.
Ухвала суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову мотивована тим, що у випадку проведення перевірки арбітражного керуючого Шевченка В.Є. до розгляду справи судом по суті та прийняття рішення у справі відповідачами може бути проведена перевірка, наслідком якої для арбітражного керуючого може стати зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Суд зазначив, що проведення перевірки Міністерством юстиції України та Захiдним мiжрегiональним управлiнням Мiнiстерства юстиції до вирішення по суті позовних вимог про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, та до вирішення питання про законність таких дій є нівелюванням зазначеного права заявника щодо оскарження в суді відповідних дій відповідачів, що становлять предмет позову.
Реалізація Міністерством юстиції України своїх функцій контролю шляхом проведення перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що, в свою чергу, унеможливить виконання заявником обов'язків у судових справах про банкрутство, у тому числі у справі про банкрутство ТОВ «Боріваж», як арбітражного керуючого, через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича на інших осіб, отже відновлення таких прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких заявник приймає участь, буде неможливим.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що проведення перевірки до розгляду судом позовних вимог, заявлених у цій справі, призведе до вичерпаності спору між сторонами, що нівелює визначене ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства. При цьому для відновлення порушених прав заявника необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки для їх відновлення постане необхідність ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки. Тобто спір у цій справі втратить мету звернення позивача до суду з позовом у цій справі.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вважає, що наведені в оскаржуваній ухвалі висновки суду першої інстанції не підтверджують наявність підстав для вжиття заходів для забезпечення позову. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом не встановлено співмірності заявлених позовних вимог з вимогою, викладеною в заяві про забезпечення позову, щодо заборони проводити перевірку стосовно позивача. Крім того, судом не надано доказів можливих негативних наслідків призначення такої перевірки. Зазначені у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених чст.151 КАС України.
Суд належним чином не обґрунтував очевидності порушення прав, свобод та інтересів позивача, а також того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, і позивачем не доведено наявності таких обставин. Також скаржник зауважує, що навіть у разі задоволення позовних вимог таке рішення не потребує особливого виконання, а, відповідно, і в застосування заходів щодо забезпечення позву немає необхідності.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).
Згідно з положеннями частин першої і другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч.6 ст. 154 КАС України).
Виходячи з наведених норм, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, або/та гарантування ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд має також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Таким чином, враховуючи, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В даному випадку предметом позову у цій справі є питання правомірності дій відповідачів щодо призначення та проведення позапланової перевірки діяльності позивача як арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ «БОРІВАЖ».
Подана позивачем заява про забезпечення позову фактично мотивована протиправністю дій відповідачів з приводу призначення позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача як арбітражного керуючого у справі про банкрутство ТОВ «БОРІВАЖ», а також негативними наслідками, які можуть настати за результатами проведення такої перевірки, що зробить відновлення прав позивача на здійснення відповідної діяльності фактично неможливим.
Водночас позивачем в заяві про забезпечення позову жодним чином не обґрунтовано наявність наведених ним обставин таких як очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Фактично наведене позивачем мотивування свідчить про захист прав позивач на майбутнє, що як правильно вказано скаржником, нормами Кодексу адміністративного судочинства не передбачено.
Всі наведені у заяві про забезпечення позову обставини не можна вважати такими, що очевидно призведуть до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову і забороняючи відповідачам проводити позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича під час виконання повноважень розпорядника майна (ліквідатора) у справі Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство ТОВ "БОРІВАЖ", з підстав, викладених у скарзі ТОВ "БОРІВАЖ" від 02.05.2025 б/н (вх.№75934-33-25 від 05.05.2025) до набрання законної сили судового рішення у справі №160/23181/25, суд першої інстанції керувався, окрім іншого, тим, що забезпечення позову у цій справі має на меті зберегти правове становище учасників справи до розгляду по суті судом заявлених позовних вимог. В той же час, суд не встановив можливих негативних наслідків призначення та проведення такої перевірки, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зауважує, що самі по собі дії відповідачів щодо призначення перевірки, а також результати проведення перевірки, які оформлюються відповідним актом, не породжують настання певних правових наслідків у формі виникнення, зміни чи припинення права, свобод обов'язків чи законних інтересів позивача.
Таким чином, відповідно до ст. 150 КАС України вказані позивачем обставини не є підставами для забезпечення позову шляхом заборони відповідачам вчиняти певні, визначені позивачем, дії.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції фактично визнав протиправність призначення такої перевірки, підміняючи судове рішення у справі щодо визнання протиправними дій з призначення та проведення перевірки діяльності позивача за скаргою ТОВ "БОРІВАЖ", тоді як наведені у заяві про забезпечення позову обставини входять до кола обставин, які підлягають з'ясуванню саме в ході розгляду адміністративної справи по суті, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які учасники справи надають суду.
Отже, приймаючи до уваги, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для вжиття у заходів забезпечення позову.
Наведене вище відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі №160/23181/25 - скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров