18 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/13122/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Лукашової О.Б.,
за участю секретаря Костючок В.В.,
представника позивача Підгорного К.Є.,
представника відповідача Паншиної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження справу за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області :
- від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3 930 934,00 грн, у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями у сумі 3 144 746,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн;
- від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 65 061,00 грн.
В обґрунтування позову вказано, що позивач здійснював господарську діяльність з вирощування сільськогосподарських культур. Господарські операції з контрагентами ТОВ "Енергозімпкс" та ТОВ "А.М.А. Органік" були реальні та пов'язані з господарською діяльністю позивача Визнання недійсними деяких договорів з ТОВ "Енергозімпкс" не свідчить, що вказані у цих договорах роботи та послуги не виконувались. Також після визнання недійсними договорів не відбулося операцій (повернення коштів, зміна вартості послуг та інше), які тягнуть за собою коригування податкової звітності. Отже порушення чинного законодавства позивач не вчиняв, а тому прийнятті податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. Окрім того вказує, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 справа № 927/1455/23 було відкрито провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Водночас відповідач під час дії мораторію, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, застосував штрафні санкції на зобов'язання строк сплати яких настав до 07.11.2023.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
10.06.2025 протокольною ухвалою суду підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволенні позовних вимог та зазначає, що податкові та видаткові накладні, інші документи ТОВ "А.М.А ОРГАНІК" та ТОВ "ЕНЕРГОГАЗІМПЕКС" для ДП ДГ "ІВАНІВКА" ІСГПС НААН не відповідають обсягу проведених операцій, що передбачено вимогами до первинних документів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у задекларованих обсягах.
У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні сторони свою думку підтримали, представник позивача просив позов задовольнити, представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України у зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організації, код ЄДРПОУ 00729853.
Основний вид економічної діяльності позивача - 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
Відповідно до Державних актів на право постійного користування землею ЯЯ № 9376879 від 22.12.2011, ЯЯ № 9374849 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374850 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374851 від 07.06.2012, ЯЯ № 9374852 від 07.06.2012 (зареєстровані в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №№ 742080003000026, 742080003000046, 742080003000047, 742080003000048, 742080003000049, відповідно) у користуванні ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України знаходяться земельні ділянки загальною площею 4125,4585 га на землях Миколаївської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області. (а.с.55-59 т.1)
Вищевказані земельні ділянки державної форми власності передані державному підприємству на праві постійного користування для ведення сільського господарства, що узгоджується з метою його створення та видами діяльності відповідно до статуту (далі - Статут), затвердженого Президентом НААН України 30.01.2018.(а.с.38-54 т.1)
Згідно із п. 2.2, 3.1. статуту основними напрямами та видами діяльності підприємства є активне сприяння науковій установі, якій воно підпорядковане, а також іншим науковим установам в роботі по проведенню наукових дослідів, виробничої перевірки і впровадженню науково-технічних розробок; сприяння на взаємовигідній основі науковим установам в їх діяльності по поширенню серед державних підприємств та організацій, а також інших господарюючих суб'єктів досягнень науки, техніки і передового досвіду у виробництво; виробництво оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, розведення великої рогатої худоби, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, допоміжна діяльність у тваринництві, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння, олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; розведення свиней; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, а також є унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб'єкт господарювання.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 у справі №927/1455/23 відкрито провадження у справі про банкрутство позивача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.10.2024 у справі № 927/1455/23 введено процедуру санації позивача до 01.10.2029.
На підставі направлення від 10.04.2024 № 695/ж3/25-01-07-02-01 та № 696/ж3/25-01-07-02-01 на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.82, п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 10.04.2024 №423-п про поновлення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 11.04.2024 по 19.04.2024 та на підставі наказу від 17.04.2024 №467-п про продовження терміну перевірки з 22.04.2024 на 3 робочі дня була проведена документальна позапланова перевірка з питань правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період діяльності листопад 2019 року та грудень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ "ТК "Органік Трейд" (попередня назва ТОВ "А.М.А. Органік"); за січень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, грудень 2020 року по взаємовідносинам з ТОВ "Енергогазімпекс".
Позивача 11.04.2024 було ознайомлено з направленнями та вручено копію наказу від 10.04.2024 №423-п, також позивачу була вручена копія наказу від 17.04.2024 №467-п.
01.05.2024 відповідачем складено акт №6307/ж5/25-01-07-02-01 про результати документальної позапланової виїзної перевірки (далі Акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення:
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 3 144 746 грн ПДВ, в т.ч. за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 1 000 730 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за травень 2020 року - 79 806 грн, за червень 2020 року - 1 663 407 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у результаті чого завищено суму від'ємного значення зарахованого до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) всього на суму 65 061 грн ПДВ, в т.ч. за січень 2020 року - 7 113 грн, за квітень 2020 року - 24 778 грн, за червень 2020 року - 22 585 грн, за грудень 2020 року - 10 585 грн.
На підставі висновку акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення - рішення, а саме:
- від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 930 934,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 3 144 746,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн; (а.с.28 т.1)
- від 24.05.2024 № 8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 65 061,00 грн. (а.с.30 т.1)
За результатом розгляду скарги Державна податкова служба прийняла рішення від 13.08.2024 №24605/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу залишено без задоволення. Вказане рішення було отримано позивачем 28.08.2024. (а.с. 228-233 т.1)
Вважаючи, вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 ПК України.
Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. (пункт 78.1.4 статті 78 ПК України)
Контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. (абзац 2 пункту 78.2 статті 78 ПК України)
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. (абзац 1 пункту 78.4 статті 78 ПК України)
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. (абзац 2 пункту 78.4 статті 78 ПК України)
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. (пункт 78.5 статті 78 ПК України)
Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. (пункт 78.6 статті 78 ПК України)
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. (пункт 78.7 статті 78 ПК України)
Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. (пункт 78.8 статті 78 ПК України)
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів. (абзац 1 пункту 82.2 статті 82 ПК України)
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення такої перевірки (формальна підстава).
З урахуванням наведеного суд вказує, що аналізованими нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема, документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Правовими підставами для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; по-друге, не надання платником податків пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий запит контролюючого органу.
У цій справі підставою проведення позапланової виїзної документальної перевірки зазначено, зокрема, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту).
З матеріалів справи встановлено, що листом від 27.02.2020 №250/10/25-01-05-06-08 відповідач звернувся до позивача про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з ТОВ "А.М.А. ОРГАНІК", які були відображені у податкових деклараціях з ПДВ за листопад 2019 року та грудень 2019 року. (а.с.131 т.3)
Білоцерківське управління ГУ ДПС у Київській області листом від 05.06.2020 №2701/7/10-36-50-04 направило відповідачу узагальнену податкову інформацію по ТОВ "А.М.А. ОРГАНІК". (а.с.25-31 т.2)
ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом від 03.06.2020 №4417/7/04-36-18-07 направило відповідачу узагальнену податкову інформацію по ТОВ "Інергогазімпекс". (а.с.32-36 т.2)
Листом від 26.08.2020 №10193/10/25-01-05-06-08 відповідач звернувся до позивача про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з ТОВ "Інергогазімпекс", які були відображені у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року. Вказаний лист був отриманий позивачем 04.09.2020. (а.с.133, 134 т.3)
Листом від 15.02.2021 №232/ж12/25-01-07-02-08 відповідач звернувся до позивача про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з ТОВ "Інергогазімпекс", які були відображені у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2020 року. Вказаний лист був отриманий позивачем 17.02.2021. (а.с.135, 136 т.3)
Державна податкова служба України листом від 17.02.2021 № 4282/7/99-00-07-02-01-07 вказала на необхідність проведення, зокрема, документальної позапланової перевірки позивача. (а.с.137-138 т.3)
Відповідач видав наказ від 24.03.2021 №443-п про проведення документальної виїзної перевірки позивача на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.82 Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2019 року та грудень 2019 року по взаємовідносинам з придбання у ТОВ "ТК ОРГАНІК ТРЕЙД" (попередня назва ТОВ "А.М.А.ОРГАНІК") та за січень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року, червень 2020 року, грудень 2020 року по взаємовідносинам з придбання у ТОВ "Інергогазімпекс". Дата початку перевірки: 25.03.2021; тривалість перевірки: 10 робочих днів. На підставі вказаного наказу було видане направлення від 24.03.2021 №768. (а.с.140, 139 т.3)
Доповідною запискою від 29.03.2021 №634/25-01-07-02 було повідомлено про необхідність продовження проведення перевірки у зв'язку з відсутність первинних документів на підприємстві, так як вони вилучені під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді. (а.с. 141 т.3).
Наказом від 29.03.2021 №465-п перенесено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 29.03.2021 до дати отримання копій первинних документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів. (а.с.142 т.3)
Відповідач неодноразово звертався до Головного слідчого управління Національної поліції України з проханням надати копії вилучених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів. (а.с. 143-149 т.3)
Листом від 09.04.2024 №1542/124/45.3-2024 слідче відділення повідомило про можливість надання запитуваних матеріалів для вивчення. (а.с.150 т.3)
Наказом від 10.04.2024 №423-п було поновлення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки з 11.04.2024 на 7 робочих дні та наказом від 17.04.2024 №467-п про продовження терміну перевірки з 22.04.2024 на 3 робочі дні. (а.с.153,154 т.3)
Вважаючи, що позивачем не надано обґрунтованого пояснення та відповідних документів на запити, контролюючий орган виніс наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Також з матеріалів справи встановлено, що відповідач до початку проведення перевірки надав позивачу копії наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та направлення на проведення такої перевірки, що не заперечується позивачем.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що при призначенні документальної позапланової виїзної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 930 934,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 3 144 746,00 грн, (за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 1 000 730 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за травень 2020 року - 79 806 грн, за червень 2020 року - 1 663 407 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн та податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 65 061,00 грн , у тому числі, за січень 2020 року в сумі 7 113 грн, за квітень 2020 року - 24 778 грн, за червень 2020 року - 22 585 грн та за грудень 2020 року - 10 585 грн, суд зазначає таке.
Підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ, а саме:
- по взаємовідносинам з ТОВ "А.М.А.ОРГАНІК" на суму ПДВ - 1 161 611 грн, у т.ч у листопаді 2019 року на суму ПДВ 33 241 грн, у грудні 2019 року - 1 128 370 грн, так як не встановлена реальність господарських операцій за рахунок відсутності документального підтвердження транспортування товару, відсутні сертифікати походження товару (паспорти відповідності), безпідставна виписка податкових накладних, так як відсутня подія (оплата чи отримання товару), обрив ланцюга постачання товару Добрива МОД Р, що на думку контролюючого органу свідчить про документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення внаслідок відсутності трудових ресурсів та технічної можливості;
- по взаємовідносинам з ТОВ "Інергогазімпекс" на суму ПДВ - 2 048 196 грн, у т.ч. за січень 2020 року на суму ПДВ 31 395 грн, квітень 2020 року - 45 273 грн, травень 2020 року - 153 909,33 грн, червень 2020 року - 1 611 899 грн, грудень 2020 року -205 730 грн, так як встановлена нереальність здійснення господарських операцій за рахунок визнання Господарським судом Чернігівської області недійсним договори укладені між ДП ДГ "Іванівка" ІСГПС НААН України та ТОВ "Інергогазімпекс". Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) надані не в повному обсязі, а в наданих Актах неможливо ідентифікувати осіб, які здійснювали підпис. Так як в актах відсутні відомості про посаду, ПІБ, також не вказано якою технікою та особами здійснені роботи, в результаті чого не висвітлений зміст господарської операції.
Відповідач надіслав позивачу лист від 10.04.2024 №645/ж12/25-01-07-02-06 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження. (а.с. 6 т.2)
Слідчим відділенням відділення поліції №3 Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області було надано доступ відповідачу до вилучених документів, на підставі чого був складений акт доступу до документів від 16.04.2024. (а.с.12-13 т.2)
Перелік вилучених, на підставі ухвали слідчого судді, документів наведений в описі від 08.10.2020 та від 29.10.2020. (а.с. 15-18, 19-24 т.2)
Вважаючи, що документи надані не в повному обсязі відповідач направив запит від 17.04.2024 про надання пояснень, документів. (а.с. 7-8 т.2)
Контролюючим органом були складені Акти про ненадання документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 18.04.2024 №260/ж6/25-01-07-02-01 та від 24.04.2024 №271/ж6/25-01-07-02-01. (а.с.9, 10 т.2)
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит є сумою, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначеною згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з приписами пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована податкова накладна без будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Вказане також закріплене у пунктах 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
А відтак, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.
Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "ЕНЕРГОГАЗІМПЕКС" суд встановив таке.
Між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЕНЕРГОГАЗІМПЕКС" (Виконавець) був укладений договір від 09.01.2020 №03/2020у за умовами якого, виконавець зобов'язувався надати комплексні сільськогосподарські послуги з вирощування та збирання врожаю соняшнику, в т.ч. виконати усі необхідні види агротехнологічних робіт власними силами із застосуванням власних матеріалів. (п.1.1) Місце надання послуг: земельні угіддя (рілля - 431.0 га), розміщені на території: с. Миколаївка та с. Іванівка Борзнянського району, власником незавершеного виробництва та майбутнього врожаю (2020 року) є замовник, строк виконання: квітень-жовтень 2020 року (п. 1.3-1.5. Договору). Орієнтовна вартість робіт (послуг) із врахуванням вартості матеріалів становить 6 589 502,28 грн в тому числі 1 098 250,38 грн ПДВ згідно Додатку 1. (п.4.1. Договору). Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31 жовтня 2020 року (п.10.1 Договору). (а.с.145-147т.1)
Додатковою угодою від 30.06.2020 №1 до договору від 09.01.2020 №03/2020ук була змінена загальна орієнтовна вартість робіт, а саме, встановлена вартість із врахуванням вартості витрат та матеріалів у сумі 6 783 375,82 грн в т.ч. ПДВ - 1 130 562,63 грн. (а.с.148-149т.1)
На підтвердження виконання договору позивачем надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками, які затверджені керівниками сторін, на загальну суму ПДВ - 1 130 562,63 грн, у тому числі за квітень 2020 року 109104,38 грн, за червень 2020 року - 825 492,36 грн та за вересень 2020 року - 195965,89 грн. (а.с.150-160т.1)
Між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЕНЕРГОГАЗІМПЕКС" (Виконавець) був укладений договір від 10.01.2020 №02/2020у за умовами якого, виконавець обов'язувався надати комплексні сільськогосподарські послуги з вирощування та збирання врожаю кукурудзи, в т.ч. виконати усі необхідні види агротехнологічних робіт власними силами із застосуванням власних матеріалів. (п.1.1) Місце надання послуг: земельні угіддя (рілля - 470,0 га), розміщені на території: с. Миколаївка та с. Іванівка Борзнянського району, власником незавершеного виробництва та майбутнього врожаю (2020 року) є замовник, строк виконання: квітень-листопад 2020 року (п. 1.3-1.5. Договору). Орієнтовна вартість робіт (послуг) із врахуванням вартості матеріалів становить 7 381 006,38 грн, у тому числі ПДВ - 1 230 167,73 грн згідно Додатку 1. (п.4.1. Договору). Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 30 листопада 2020 року (п.10.1 Договору) (а.с.161-163т.1)
Додатковою угодою від 30.06.2020 №1 до договору від 10.01.2020 №02/2020ук була змінена загальна орієнтовна вартість робіт, а саме, встановлена вартість із врахуванням вартості витрат та матеріалів у сумі 7 381 006,39 грн, у тому числі ПДВ - 1 230 167,74 грн (а.с.164-165т.1)
На підтвердження виконання договору позивачем надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з додатками, які затверджені керівниками сторін, на загальну суму ПДВ - 1 230 167,74 грн, у тому числі за квітень 2020 року на сума ПДВ - 21 118,67 грн, за травень 2020 року - 153 909,33 грн, за червень 2020 року - 936 165,27 грн та за жовтень 2020 року - 118 974,47 грн. (а.с.166-174т.1)
Щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ "А.М.А. Органік" суд встановив таке.
Між позивачем (покупець) та ТОВ "А.М.А. Органік" (постачальник) був укладений договір поставки від 24.09.2019 №24/09-02, постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар в номенклатурі, кількості за цінами згідно Специфікації до даного Договору і зробити розрахунки в термін, в розмірі та в порядку, передбачених цим Договором. (п.1.1) Товар поставляється партіями, додатково погодженими сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. (п.2.1)Постачальник забезпечує поставку товару /партії товару на умовах, додатково погоджених сторонами в специфікаціях, за винятком застережень передбачених цим договором. (п.3.1) Кількість товару визначається за видатковими накладними (п.3.4) Договір набуває чинності 24 вересня 2019 року з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання зобов'язань за ним (п.9.1) Специфікацією №1 від 24.09.2019 сторонами погоджена, що підлягає поставці Добрива (МОД Р) у кількості 11 770,00 л +/- 5%, за ціною 850,00 грн у тому числі ПДВ - 141,67 грн. Загальна вартість товару становить 10 000 000,00 грн у тому числі ПДВ - 1 666 666,67 грн. (а.с. 115-118 т.2)
На підтвердження виконання даного договору були складені видаткові накладні на загальну суму ПДВ 1 085 393,89 грн, у тому числі в листопаді 2019 року на суму ПДВ - 33 240,51 грн, у грудні - 1 052 153,38 грн. (а.с.60- 92 т.1)
Позивачем надані Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за вересень 2020 року. (а.с. 130-135 т.1)
Були виписані та зареєстровані податкові накладні на загальну суму ПДВ - 1 161 610,20 грн. (а.с.93-127 т.1)
Оплата за поставлений товар була здійснена на загальну суму 4 487 526,30 грн, у тому числі ПДВ - 747 921,05 грн (платіжний документ від 26.11.2019 №3260 сума ПДВ - 14640,00 грн, платіжний документ від 11.12.2019 №3331 сума ПДВ - 29 850,32 грн, платіжний документ від 12.12.2019 №3332 сума ПДВ - 703430,73 грн) (а.с.128-129 т.1)
Розбіжність між сумою поставленого товару та сумою зареєстрованих податкових накладних, що були включені платником податків до податкового кредиту виникла у зв'язку з реєстрацією податкової накладної №23 від 03.12.2010 на суму ПДВ - 34 424,84 грн (а.с. 103 т.1) та податкової накладної № 1 від 05.12.2019 на суму ПДВ - 41 791,47 грн (а.с.116 т.1). На загальну суму ПДВ - 76 216,31 грн.
Щодо доводів контролюючого органу про доведення нереальності господарської операції у зв'язку з визнанням Господарським судом Чернігівської області недійсним договори укладені між ДП ДГ "Іванівка" ІСГПС НААН України та ТОВ "Інергогазімпекс" суд зазначає таке.
Рішенням Господарський суд Чернігівської області від 07.04.2021 у справі №927/1038/20, яке було залишене в силі Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022, визнано недійсними договори укладені між ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України та ТОВ "Енергогазімпекс":
- про надання сільськогосподарських послуг з вирощування соняшника за звичайною технологією № 03/2020у від 09.01.2020;
- про надання сільськогосподарських послуг №02/2020ук від 10.01.2020;
- форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції № 10/01/20К від 10.01.2020;
- форвардний договір поставки сільськогосподарської продукції соняшника № 03/03/20С від 03.03.2020.
Господарський суд у рішенні вказав, що за умовами оскаржуваних договорів про надання сільськогосподарських послуг з вирощування соняшника за звичайною технологією № 03/2020у від 09.01.2020 та надання сільськогосподарських послуг з вирощування кукурудзи за звичайною технологією №02/2020ук від 10.01.2020 договору ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України не приймає участі в організації та проведенні закупівлі для посівного матеріалу, мінеральних добрив, і як наслідок не здійснює контроль за процесом вирощування сільськогосподарських культур. В той же час така робота здійснюється без впровадження новітніх знань, в процесі обробки не проводились дослідні роботи, така робота не відповідає критеріям впровадження інноваційних методів та технологій вирощування культур, що не відповідає меті діяльності ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України, що фактично свідчить про передачу ТОВ "Енергогазімпекс" на платній основі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України. Тому, Господарський суд дійшов висновку, що положення договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
Отже, Господарським судом не заперечувалось вирощування сільськогосподарських культур у межах договорів № 03/2020у від 09.01.2020 та №02/2020ук від 10.01.2020.
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті).
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК).
Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК.
В спірних правовідносинах підставою для внесення змін до податкового обліку позивача можуть бути господарські операції, пов'язані з наслідками недійсності договору, тобто реституція, як це передбачено нормами ст.216 ЦК.
Проте, під час перевірки не було встановлено, що такі наслідки мали місце, відтак, підстав для внесення змін до податкового обліку позивача у контролюючого органу не було.
Суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган зменшує податковий кредит з ПДВ за період з січня по грудень 2020 року Вказаний договір визнаний недійсним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.04.2021 (набрало законної сили 26.07.2022). Тобто починаючи з моменту укладення договорів (січень 2020 року) до визнання їх недійсним проводилася господарська діяльність та сторони несли юридичне навантаження правового характеру, в тому числі по здійсненню податкового обліку, нарахуванню та сплаті податків та зборів відповідно до чинного законодавства та зазначених договорів.
Отже, наслідки недійсності договору пов'язані лиш з договірними відносинами його учасників, а обов'язок зі податкового та бухгалтерського обліку покладається на платника податку відповідно до вимог податкового законодавства.
Сам факт визнання недійсним договору, не знімає з його учасників обов'язку по нарахування та сплаті податків і зборів до державного бюджету, а тому і здійснення коригування бухгалтерського обліку та податкової звітності, оскільки господарська діяльність проводилася на момент дії договору і це не спростовується відповідачем.
Отже на час дії договору відповідно мало місце податкове навантаження, а тому визнанням Господарським судом Чернігівської області недійсними договорів не є підставою для визнання нереальними господарські операції, або коригування податкового обліку.
Щодо доводів контролюючого органу про доведення нереальності господарської операції у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, сертифікатів, обривом ланцюга постачання, відсутності трудових ресурсів та технічної можливості суд враховує, що платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування, допущені своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.
Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17, від 30.11.2022 у справі № 160/1368/20, від 26.06.2023 у справі № 810/1105/16, від 10.08.2023 у справі № 640/37309/21, від 02.07.2025 у справі № 380/5471/24 тощо.
А тому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, від 05.02.2019 у справі № 805/4717/15-а, від 19.03.2019 у справі № 815/3705/13-а тощо.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, лише посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 (пункт 65) сформовано правовий висновок, згідно з яким норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 320/14788/23 останній дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання тощо), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 810/3514/17, від 05 серпня 2021 року у справі № 813/5824/15, від 16 вересня 2020 року у справі № 520/4150/19).
Як зазначив Верховний Суд у справі № 360/3118/21 від 25.07.2023, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ані недоліки первинної документації, ані наявність податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу постачання тощо, самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, за наявності об'єктивних сумнівів щодо реальності господарських операцій, у тому числі, з огляду на дефектність первинних документів, наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Відтак, не може бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДПС, які стосуються не позивача як платника податку, а його контрагентів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій між Позивачем та саме його контрагентами, а також про наявність безпосереднього зв'язку між фактом господарської операції Позивача та його господарською діяльністю, що підтверджується і тим, що відбувся рух активів між Позивачем і його контрагентами, що підтверджується також з огляду на посилання Відповідача в Акті перевірки на первинні документи, що були оформлені на підтвердження вчинення відповідних господарських операцій.
А тому проведені Позивачем з його контрагентами в процесі виконання укладених з ними договорів та вчинених правочинів господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності Позивача та досягнення його мети - отримання прибутку.
Також суд вважає за необхідне додати, що Відповідач, окрім власних висновків в Акті перевірки, не послався на докази на підтвердження недобросовісності саме Позивача як платника податку на додану вартість та податку на прибуток або фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх причетності/непричетності до фінансово-господарської діяльності відповідного очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, також не послався на докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки контрагентів і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчить про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.
Висновки ж Відповідача в Акті перевірки про відсутність у постачальників (інших контрагентів) платника податків достатньої кількості засобів та/або щодо трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок (надання послуг) та відсутність реального джерела походження товару по ланцюгу постачання цілком об'єктивно підлягають спростуванню, оскільки вони зроблені без посилання на належні та допустимі доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.
Також Суд зауважує, що Відповідач в Акті перевірки не зазначив та не послався на докази щодо невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Водночас, в акті перевірки відповідач вказав що ТОВ "А.М.А. ОРГАНІК" є платником ПДВ з 01.04.2019 (Свідоцтво платника ПДВ анульоване 14.07.2021 причина - 22 - ненадання декларацій протягом року). Інформація про об'єкти оподаткування відповідно до форми 20-ОПП : бочка - 3 од., офіс, склад, цех - 7 од. Середньооблікова кількість штатних працівників за листопад 2019 р. - 8 осіб, грудень 2019 р. - 8 осіб.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "А.М.А. Органік" станом на 11.12.2019, з якого вбачається, основним видом діяльності ТОВ "А.М.А. Органік" було КВЕД 20.15 - виробництво добрив і азотних сполук. (а.с.22-23 т.3)
Між ПрАТ "Білоцерківське птахопідприємство", як Орендодавцем, та ТОВ "А.М.А. Органік", як Орендарем був укладений договір оренди нежитлового приміщення від 22.04.2019, відповідно до умов якого ТОВ "А.М.А. Органік" отримало в оренду необхідне для виробництва добрив виробниче приміщення загальною площею 1465 кв. м.
Між ПрАТ "Білоцерківське птахопідприємство", як Орендодавцем, та ТОВ "А.М.А. Органік", як Орендарем бу укладений Договір оренди обладнання від 18.05.2019, відповідно до умов якого ТОВ "А.М.А. Органік" отримало в оренду необхідне для виробництва добрив виробниче обладнання.
На підтвердження використання добрив позивач надав, зокрема, Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № 1 за вересень 2020 р., № 2 за вересень 2020 р., № 3 за вересень 2020 р., згідно з якими, окрім іншого, добрива МОД Р використовувались при обробці полів; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020 року; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020 році; звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2020 рік; звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року; звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2021 році; звіт про реалізацію продукції сільського господарства за 2021 рік; звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2020 рік; звіт про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2021 рік.
Отже, господарські операції з постачання (отримання позивачем товарів), отримання позивачем послуг, мали реальний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.
Щодо ненадання на перевірку документів в повному обсязі, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Як передбачає пункт 85.4 статті 84 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Отже, контролюючий орган вправі вимагати під час проведення перевірки первинні документи, що підтверджують показники податкової декларації. При цьому платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).
В силу вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Пунктом 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Контролюючий орган вважаючи, що на перевірку документи надані не в повному обсязі, направив запит від 17.04.2024 про надання пояснень, документів. (а.с. 7-8 т.2)
Згідно з Актом від 24.04.2024 №271/ж6/25-01-07-02-01 ненадання в повному обсязі документів для проведення перевірки, з якого вбачається, що не були надані Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на підставі, яких виписані податкові накладні ТОВ "Інергогазімпекс" №1 від 16.01.2020 на суму ПДВ 31 395 грн, та №1 від 18.05.2020 на суму ПДВ 153 909,33 грн. Документи на підставі, яких виписані податкові накладні ТОВ "А.М.А.ОРГАНІК" № 23 від 03.12.2019 на суму ПДВ 34 424,84 грн, № 1від 05.12.2019 на суму ПДВ 41 791,47 грн. Також не надані підтверджуючі документи щодо операцій з придбання товару (послуг): платіжні інструкції або банківські виписки, товарно-транспортні накладні. Вказаний акт був вручений керівнику ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України про, що свідчить його підпис. (а.с. 10 т.2)
Документи на підставі, яких виписані податкові накладні ТОВ "Інергогазімпекс" №1 від 16.01.2020 на суму ПДВ 31 395 грн до суду також не надані.
Щодо податкових накладних ТОВ "Інергогазімпекс" №1 від 18.05.2020 на суму ПДВ 153 909,33 грн, то до суду був наданий акт від 18.05.2020 №202/20ук здачі приймання робіт на виконання договору від 10.01.2020 №02/2020ук, водночас акт не був наданий контролюючому органу під час перевірки про, що складений відповідний акт ненадання документів. (а.с.167т.1, а.с.10 т.2)
Також судом встановлено, що розбіжність між сумою поставленого товару ТОВ "А.М.А. ОРГАНІК" та сумою зареєстрованих податкових накладних, що були включені платником податків до податкового кредиту у зв'язку з взаємовідносинам з ТОВ "А.М.А. ОРГАНІК" виникла у зв'язку з реєстрацією податкової накладної №23 від 03.12.2019 на суму ПДВ - 34 424,84 грн (а.с. 103 т.1) та податкової накладної № 1 від 05.12.2019 на суму ПДВ - 41 791,47 грн (а.с.116 т.1). На загальну суму ПДВ за грудень 2019 року- 76 216,31 грн. Водночас первинні документи, що стали підставою для реєстрації цих податкових накладних суду не надано.
Суд зауважує, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 09 липня 2021 року у справі № 823/1609/15, від 16.09.2025 у справі №380/8798/21 тощо.
Крім того, за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №1.380.2019.004540, від 26.05.2022 у справі №640/16990/19, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 ПК України і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Утім, у цій справі, як з'ясовано судом, позивач не надав суду жодного доказу вилучення витребуваних ревізором документів, не пояснив причини їх ненадання на перевірку, що засвідчується актом ненадання посадовими особами підприємства документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки. Після отримання акта перевірки позивач не скористався правом подання заперечення на акт перевірки разом із документами, наявними у платника.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість встановлення відповідачем завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ "А.М.А.ОРГАНІК" на суму ПДВ - 76 216 грн у грудні 2019 року, по взаємовідносинам з ТОВ "Інергогазімпекс" на суму ПДВ - 185 301 грн, у т.ч. за січень 2020 року - 31 395 грн, травень 2020 року - 153 909 грн, у зв'язку з тим, що відбулася безпідставна виписка податкових накладних, так як відсутні документи, що підтверджують подія (оплата чи отримання товару), яка була підставою для складання податкової накладної.
Водночас, відповідач не довід обґрунтованість висновків про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за листопаді 2019 року на суму ПДВ 33 241 грн, квітень 2020 року - 45 273 грн, червень 2020 року - 1 611 899 грн, грудень 2020 року -205 730 грн.
Щодо розрахунку суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість визначеного податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00 за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 1 000 730 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за травень 2020 року - 79 806 грн, за червень 2020 року - 1 663 407 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначеного податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00 за січень 2020 року в сумі 7 113 грн, за квітень 2020 року - 24 778 грн, за червень 2020 року - 22 585 грн та за грудень 2020 року - 10 585 грн, суд вказує на таке.
Суд у цій справі дійшов висновку про обґрунтованість встановлення відповідачем завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ "А.М.А.ОРГАНІК" на суму ПДВ - 76 216 грн у грудні 2019 року, по взаємовідносинам з ТОВ "Інергогазімпекс" за січень 2020 року - 31 395 грн, травень 2020 року - 153 909 грн.
Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі - Порядок №21).
Щодо грудня 2019 року, то суд встановив, що позивач подав декларацію з ПДВ від 16.01.2020, за звітний період грудень 2019 року (а.с.80-81 т.4), у подальшому позивач 05.02.2020 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2019 року. (а.с.76-79т.4)
Суд у цій справі встановив, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ у грудні 2019 року на суму ПДВ - 76 216 грн, що мало вплив на рядок "10.1 колонка Б" уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2019 року, а тому вказаний рядок підлягає зменшенню на суму 76 216 грн та складає 1 922 650 грн (1 998 866 - 76216).
У зв'язку з тим, що суд встановив необґрунтованість висновків податкового органу про зменшення податкового кредиту за листопад 2019 року, то "рядок 16" уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2019 року становить 1 169 845 грн (без зменшення на суму 33 241 грн).
Таким чином, "рядок 17" складає суму рядків "10.1 з урахуванням висновку суду" + "14 уточнюючого розрахунку"+ "16 уточнюючого розрахунку", тобто 3 092 456 грн (1 922 650 + (-39) + 1 169 845).
Відповідно до Порядку №21, якщо різниця між податковими зобов'язаннями (рядок "9") та податковим кредитом (рядок "17") з плюсовим значенням, то у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до бюджету (рядок "18"), а якщо різниця від'ємна, то у платника виникає право на від'ємне значення на цю суму (рядок "21").
Отже різниця між "рядок 9" уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2019 року (2 192 224 грн) та "рядок 17" за висновками суду (3 092 456 грн) має від'ємне значення, а саме: - 900 232 грн, підлягає зарахуванню у "рядок 21" та зазначенню у "рядку 16" декларації за січень 2020 року.
Враховуючи, що наступний звітний період (січень 2020 р.) входить до періоду перевірки, і в ньому задекларовано рядок "16", то відповідно до Порядку №21, рядок "21" за грудень 2019 р. зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного - у січень 2020 року у розмірі 900 232 грн.
Враховуючи викладене у позивача не виникає грошового зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету за грудень 2019 року, а тому позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00 щодо збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 185 163 грн за грудень 2019 року підлягає задоволенню.
Щодо січня 2020 року, то суд встановив, що позивач 17.02.2020 подав звітну декларацію з ПДВ та 20.02.2020 нову звітну декларацію з ПДВ за звітний період січень 2020 року (а.с.66-67, 94-100 т.4).
Суд у цій справі встановив, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ у січні 2020 року на суму ПДВ - 31 395 грн, що мало вплив на рядок "10.1 колонка Б" декларації з ПДВ за січень 2020 року, а тому вказаний рядок підлягає зменшенню на суму 31 395 грн та складає 109 239 грн (140634 - 31 395).
Суд дійшов висновку, що значення "рядку 16" за січень 2020 року становить 900 232 грн.
Таким чином, "рядок 17" (усього податкового кредиту) складає суму рядків "10.1 з урахуванням висновку суду" (109 239 грн) + "14 декларації" (-77 грн) + "16 встановлено судом" (900 232 грн), тобто 1 009 394 грн.
Відповідно до Порядку №21, якщо різниця між податковими зобов'язаннями (рядок "9") та податковим кредитом (рядок "17") з плюсовим значенням, то у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до бюджету (рядок "18"), а якщо різниця від'ємна, то у платника виникає право на від'ємне значення на цю суму (рядок "21").
Отже "рядок 9" декларації з ПДВ за січень 2020 року (1 109 892 грн) - "рядок 17" за висновками суду (1 009 394 грн) має позитивне значення, а саме: 100 498 грн та підлягає зарахуванню у "рядок 18" декларації за січень 2020 року.
Враховуючи викладене у позивача виникає грошове зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету за січень 2020 року в сумі 100 498 грн, а тому відповідач довів правомірність збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 100 498 грн за січень 2020 року.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00 щодо збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за січень 2020 року у сумі 900 232 грн (1 000 730 грн - 100 498 грн ).
Податковий орган встановив завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначеного податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00 за січень 2020 року в сумі 7113 грн, оскільки позивачем у рядку "21" декларації за січень 2020 року вказано від'ємне значення у розмірі 7 113 грн, а згідно з наведеним вище розрахунком за січень 2020 року у позивача виник обов'язок зі сплати ПДВ та враховуючи те, що послідовність звітних періодів, в даному випадку, закінчується на січні 2020 року і умова, відповідно до Порядку №21, коли рядок "21" зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, в даному випадку не може бути дотримана, тому на суму - 7 113 виноситься ППР за Формою В4.
Отже, позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2020 року в сумі 7113 грн задоволенню не підлягає.
Щодо квітня 2020 року, то оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень 2020 року в сумі 45 273 грн, то позов у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за квітень 2020 року в на суму 20 495 грн та податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за квітень 2020 року - 24 778 грн полягає задоволенню.
Щодо травня 2020 року, то суд враховує, що позивач подав декларацію з ПДВ від 17.06.2020, за звітний період травень 2020 року (а.с.70-71 т.4).
Суд у цій справі встановив, що позивач завищив податковий кредит з ПДВ за травень 2020 року на суму ПДВ - 153 909 грн, що мало вплив на рядок "10.1 колонка Б" декларації з ПДВ за травень 2020 року, а тому вказаний рядок підлягає зменшенню на суму 153 909 грн та складає 38 342 грн (192 251 - 153 909).
Таким чином, "рядок 17" складає 38 331 грн (суму рядків "10.1 з урахуванням висновку суду" (38 342 грн) + "10.2 декларації" (9 грн) + "14 декларації" (-20 грн)+ "16 декларації" (0 грн).
Відповідно до Порядку №21, якщо різниця між податковими зобов'язаннями (рядок "9") та податковим кредитом (рядок "17") з плюсовим значенням, то у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до бюджету (рядок "18"), а якщо різниця від'ємна, то у платника виникає право на від'ємне значення на цю суму (рядок "21").
Отже, "рядок 9" декларації з ПДВ за травень 2020 року (118 137 грн) - "рядок 17" за висновками суду (38 331 грн) має позитивне значення, а саме: 79 806 грн та підлягає зарахуванню у "рядок 18".
Проте, згідно з декларацією з ПДВ за травень 2020 року позивач задекларував суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду "рядок 21" у розмірі 74 103 грн, яка була перенесена в "рядок 16" декларації з ПДВ за червень 2020 року. (а.с.70-71, 72-73 т.4)
Враховуючи викладене у позивача виникає грошового зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету за травень 2020 року в сумі 79 806 грн, а тому позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00 щодо збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 79 806 грн за травень 2020 року задоволенню не підлягає.
Щодо червня 2020 року, то суд встановив, що позивач подав декларацію з ПДВ від 16.07.2020, за звітний період червень 2020 року (а.с.72-73 т.4).
Суд у цій справі суд дійшов висновку про відповідач не довів правомірності висновків щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за червень 2020 року на суму 1 611 899 грн, отже рядок "10.1 колонка Б" декларації з ПДВ за травень 2020 року є незмінним та становить 4 507 592 грн.
Водночас, суд встановив завищення у травні 2020 року суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду "рядок 21" у розмірі 74103 грн, яка була перенесена в "рядок 16" декларації з ПДВ за червень 2020 року.
Таким чином, "рядок 17" складає 4 507 592 грн, а саме, суму рядків "10.1 з декларації" (4 507 592 грн)+ "16 декларації за висновками суду" (0 грн).
Відповідно до Порядку №21, якщо різниця між податковими зобов'язаннями (рядок "9") та податковим кредитом (рядок "17") з плюсовим значенням, то у платника податків виникає обов'язок сплатити цю суму до бюджету (рядок "18"), а якщо різниця від'ємна, то у платника виникає право на від'ємне значення на цю суму (рядок "21").
Отже "рядок 9" декларації з ПДВ за червень 2020 року (4 559 110 грн) - "рядок 17" за висновками суду (4 507 592 грн) має позитивне значення, а саме: 51 518 грн та підлягає зарахуванню у "рядок 18".
Проте, згідно з декларацією з ПДВ за червень 2020 року позивач задекларував суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду "рядок 21" у розмірі 22 585 грн.
Враховуючи викладене у позивача виникає грошового зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету в сумі 51518 грн за червень 2020 року, а тому відповідач довів правомірність збільшення суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 51518 грн за червень 2020 року.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00 щодо збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі за червень 2020 року 1 611 889 грн (1 663 407 грн - 51518 грн ).
Податковий орган встановив завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду визначеного податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00 за червень 2020 року в сумі 22 585 грн, оскільки позивачем у рядку "21" декларації за червень 2020 року вказано від'ємне значення у розмірі 22 585 грн, а згідно з наведеним вище розрахунком за червень 2020 року у позивача виник обов'язок зі сплати ПДВ та враховуючи те, що послідовність звітних періодів, в даному випадку, закінчується на червні 2020 року і умова, відповідно до Порядку №21, коли рядок "21" зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, в даному випадку не може бути дотримана, тому на суму - 22585 виноситься ППР за Формою В4.
Отже, позов в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2020 року в сумі 22585 грн задоволенню не підлягає.
Щодо грудня 2020 року, то оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за грудень 2020 року в сумі 205 730 грн, то позов у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за грудень 2020 року на суму 195 145 грн та податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8666/ж10/25-01-07-00, яким встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) за грудень 2020 року - 10 585 грн полягає задоволенню.
Щодо застосування штрафних санкцій, суд вказує на таке.
З розрахунку фінансових санкцій вбачається, що до позивача застосована санкція 25% у сумі 786 188 грн (3 144 746 х 25%), відповідно до п. 123.2 ст.123 ПК України, у тому числі: за грудень 2019 року - 46 291 грн (185 163х25%), за січень 2020 року - 250 183 грн (1 000 730 х 25%), за квітень 2020 року - 5 124 грн (20 495 х 25%), травень 2020 року - 19 952 грн (79 806 х 25%), червень 2020 року - 415 852 грн (1 663 407 х 25%), грудень 2020 року - 48 786 грн (195 145 х 25%).
У цій справі суд дійшов висновку, що податковий орган довів правомірність збільшення податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2020 року в сумі 100 498 грн, за травень 2020 року в сумі 79 806 грн та за червень 2020 року - 51 518 грн.
Пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Відповідно до п. 123.1. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
В свою чергу, згідно з п. 123.2. ст. 123 ПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже застосування п. 123.2 та п. 123.3 ст. 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи.
Водночас, частиною 1 ст. 41 КУзПБ унормовано, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 КУзПБ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.
За приписами ч. 3 ст. 41 КУзПБ, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Згідно з абз. 1 ч. 6 ст. 41 КУзПБ, під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство (абз. 1 ч. 8 ст. 41 КУзПБ).
Встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів боржником - ДП ДГ "Іванівка" ІСГ ПС НААН України, тобто зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію, встановлено з 07.11.2023 відповідною ухвалою Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1455/23.
Разом з тим 24.04.2024, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було складено акт перевірки №271/ж6/25-01-07-02-01, що стало підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким застосовані штрафні (фінансові) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн, у зв'язку із визначенням контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податок на додану вартість у сумі 3 144 746,00 грн, у тому числі за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 1 000 730 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за травень 2020 року - 79 806 грн, за червень 2020 року - 1 663 407 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн, тобто строк виконання податкових зобов'язано з ПДВ за вказаними податковими зобов'язаннями настав до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Отже, штрафні санкції за донарахування податкових зобов'язань, строк виконання яких настав до відкриття провадження у справі про банкрутство, не є поточними вимогами, адже право на їх застосування виникло до відкриття провадження у справі про банкрутство, натомість нараховані вони були, всупереч забороні застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, вже після відкриття провадження у справі про банкрутство та під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до положень ч. 3 ст. 41 КУзПБ є неправомірним.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, в частині застосування штрафних санкцій у сумі 786 188,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправними та скасувати податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 699 112,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 2 912 924 грн, (за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 900 232 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за червень 2020 року - 1 611 889 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 35 363,00 грн, у тому числі, за квітень 2020 року - 24 778 грн та за грудень 2020 року - 10 585 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 28 299,69 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.05.2024 № 8665/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3 699 112,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 2 912 924 грн, (за грудень 2019 року - 185 163 грн, за січень 2020 року - 900 232 грн, за квітень 2020 року - 20 495 грн, за червень 2020 року - 1 611 889 грн, за грудень 2020 року - 195 145 грн) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 786 188,00 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 24.05.2024 №8666/ж10/25-01-07-00, яким Державному підприємству "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 35 363,00 грн, у тому числі, за квітень 2020 року - 24 778 грн та за грудень 2020 року - 10 585 грн.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України сплачений судовий збір у розмірі 28 299,69 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Державне підприємство "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл.,16433, код ЄДРПОУ 00729853).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).
Повне судове рішення складено 25.12.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА