Справа № 636/1054/25 Провадження 1-кп/636/914/25
25.12.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві кримінальне провадження за обвинувальним актом №62024170020007476 від 15.09.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, на момент вчинення правопорушення перебуваючого на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - обчислювача другого вогневого відділення третьої мінометної прикордонної застави четвертого впс (тип С), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
У ОСОБА_9 який знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , 15.09.2024 близько 16:30 год., через особисті неприязні відносини виник умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Реалізуючи виниклий злочинний умисел, направлений на позбавлення життя інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи розвідки відділення управління третьої мінометної прикордонної застави четвертого всп (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки старшого солдата ОСОБА_10 , 1989 р.н., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 підійшов до сплячого у ліжку ОСОБА_10 та, тримаючи у руці ніж, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання наслідків у виді заподіяння смерті іншій людині, завдав один удар ножом ОСОБА_10 у грудну клітину зліва, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді сліпого колото-різаного поранення грудної клітини, в результаті чого настала смерть потерпілого ОСОБА_10 .
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_9 провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі, в ході допиту пояснив наступне. Того дня вони повернулись з позицій, поселились в орендованій двокімнатній квартирі в с. Федорівка. Ввечері випили, полягали спати, зранку встали, похмелились, та з десятої години відпочивали. Він, ОСОБА_9 , коли лягав спати, то був у кімнаті сам, квартира двокімнатна. Всі вживали багато алкоголю, кілька пляшок, він перебував у стані середнього ступеню сп'яніння, як і ОСОБА_11 . За час перебування на квартирі мав місце конфлікт з приводу того, хто спатиме на дивані, була словесна перепалка, в якій приймали участь всі, в тому числі й ОСОБА_11 і він. При цьому він, ОСОБА_9 , пристав на бік ОСОБА_11 , після чого вони разом випивали. В ході конфлікту, ще звечора, ОСОБА_11 намагалися зігнати з дивану, були крики та матюки, а він його заспокоював. Після цього всі відпочивали. Проснувся, коли почув шум, прийшов в іншу кімнату, побачив, що на дивані лежить ОСОБА_11 , в нього на грудях була червона пляма, він хрипів, сказав: «Старий, поможи». Біля нього на підлозі лежав ніж, який він, ОСОБА_9 , возив із собою для загальних побутових потреб - із пластиковим руків'ям. В той час в тій же кімнаті на іншому ліжку, спав хтось із хлопців, хто саме він сказати не може, бо той спав повернувшись до них спиною, та не прокидався. Він, ОСОБА_9 , зателефонував старшому, повідомив, що із ОСОБА_11 щось сталось. Після цього керівництво викликало «Швидку». Він підняв ніж з підлоги, ніж був чистий, без якихось слідів, та чисто механічно помив його та поклав на місце. Приїхала машина «Швидкої», забрали ОСОБА_11 , він був ще живий. Потім всі поприїжджали, почали стверджувати, що оскільки ОСОБА_11 вбито його, ОСОБА_12 , ножом, то він його й вбив. Приїхала поліція, йому вдягли кайданки. Той ніж, що він підняв з підлоги, був ножом загального користування, який в той час був на кухні. Ніж із дерев'яним руків'ям та написом « ОСОБА_13 » на клинку - йому подарували, він ним не користувався, завжди носив у чохлі на бронежилеті. Яким чином цей ніж потрапив під матрац ліжка, на якому він спав, йому не відомо. Бронежилет був біля його ліжка. ОСОБА_9 також вказував, що про причини, з яких свідки могли б його обмовити, йому не відомі. Наполягав на тому, що конфліктів із ОСОБА_11 у нього не було, але між ОСОБА_11 та іншими військовослужбовцями конфлікти були, й не раз. Стверджував, що в події як слід ніхто не розібрався та все звалили на нього.
Незважаючи на заперечення своєї винуватості обвинуваченим у вчиненні умисного вбивства, суд дійшов висновку, що його винуватість у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, у повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в судовому засіданні, а саме:
- копією витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ №33-ОС від 09.01.2024 про особовий склад (т.1 а.с.82), згідно якого солдата ОСОБА_9 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено інспектором прикордонної служби 1 категорії - обчислювачем другого вогневого відділення третьої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) ПКШР вогневої підтримки;
- копією витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ №722-ОС від 28.12.2023 Про особовий склад (т.1 а.с.134-135), згідно якого старшого солдата ОСОБА_10 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, призначено інспектором прикордонної служби 2 категорії - водієм групи розвідки відділення управління третьої мінометної прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби (тип С) ПКШР вогневої підтримки;
- протоколом огляду місця події від 15.09.2024, проведеного за адресою: АДРЕСА_4 , на відкритій ділянці місцевості (т.1 а.с.106-109), згідно якого у внутрішньому дворі виявлено в чорному поліетиленовому мішку для транспортування трупів тіло особи чоловічої статі, що розміщене лежачи на спині, обличчям догори, шия пряма, права рука пристегнута вздовж тулуба та відведена в бік від тулуба на 15 см, долонь розвернута до стегна, пальці розплетені; на внутрішній частині долоні в зоні локалізації кисті, а саме суглоба великого пальця та на пальці, виявлено сліди рідини бурого кольору; на безіменному пальці правої руки виявлено каблучку з металу жовтого кольору по контуру по обидві сторони та металу білого кольору і центральній частині каблучки; ліва рука розміщена вздовж тулуба, зігнута в ліктьовому суглобі під кутом близько 45 градусів долонею донизу; пальці руки напівзігнуті на рівні 7см вище поясу та пристегнута до лівого боку; ноги простягнуті прямо; носок правої стопи розвернений в праву сторону, носок лівої стопи витягнуто прямо; шия з лівого боку, ліве плече, ліве передпліччя в внутрішньої сторони зверху та під пахвою вкрито слідами речовини бурого кольору; грудна клітина (верхня, центральна частина та з лівого боку грудної клітини) виявлено сліди речовини бурого кольору. Також в ході огляду на лівій частині грудної клітини в зоні лівого соска виявлено прозору окклюзивну наліпку діаметром близько 15 см (круглої форми) зі слідами речовини бурого кольору. Надалі в ході огляду при знятті окклюзивної наліпки виявлено поранення у вигляді тонкої лінії (товщиною до 2 мм) та довжиною близько 6 см., що продовжується нерозривно на 1.5-2 см довжиною овальної форми пораненням з вивернутими назовні елементами м'яких тканин. Загальна довжина виявлено поранення близько 7.5 см з опуклою та овальною формою поранення в напрямку центральної частини грудної клітини над лівим соском на відстані близько 3 см під кутом близько 30 градусів. Зі слів лікаря виявлене поранення є проникаючим колотим сліпим пораненням грудної клітини у 4-5 міжребер'ї по лівій середньоключичній лінії. В ході огляду в лівій верхній та правій верхній частині грудної клітини ближче до підпахової зони виявлено приклеєні до тіла електроди круглої форми. Також виявлено, що верхня частина торсу (грудна клітина) перев'язана білими бинтами. Також виявлено на 2 см нижче ребер з лівої сторони на череві приклеєний електрод круглої форми білого кольору. В ході огляду в верхній частині тіла (грудна клітина, плечі, шия) виявлено синюшність шкірного покрову. Голова вкрита волосяним покровом темного кольору з короткою зачіскою, лоб високий, брови темного кольору вузькі, очі заплющені, ніс прямий з викривленням в правий бік в центральній частині. Отвір носу вільний. На обличчі волосяний покрив темного кольору (борода та вуса), шкіра обличчя бліда, білого кольору, губи зі слідами синяви. Язик зі слідами синяви, ротова порожнина відкрита, з якої стирчать трубки поліетиленові (після проведення реанімаційних та стабілізаційних заходів), вуха зі слідами синюшності. Труп особи чоловічої статі, що оглядається, на вигляд років 35, міцної статури, зростом приблизно 180 см з волосяним покривом темного кольору на череві, одягнений в камуфльовані військові фортечні штани (піксель), припідняті до колін; шкарпетки темно-синього кольору на стопах; та в спідній білизні синього кольору. У протоколі зазначено, що під час огляду виявлено тіло військовослужбовця ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До протоколу додано фотоматеріали - ілюстративні матеріали до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.110-117);
- протоколом огляду місця події від 15.09.2024, проведеного в двоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.118-122). Встановлено наступне: при підході до будинку вбачається під'їзд, вхід до якого облаштований дерев'яними вхідними дверима, пофарбованими в синій колір. При вході до під'їзду вбачаються сходи. При підняття на другий поверх з лівого боку знаходиться вхід до квартири. При вході до квартири зліва направо розташовані наступні предмети: вхід до кімнати, умовно позначеної №1; вхід до кімнати, умовно позначено №2; предмет ззовні схожий на холодильник білого кольору.
При заході до кімнати №1 зліва направо розташовані наступні предмети: дерев'яна шафа, в якій знаходиться посуд; дерев'яний стіл, на якому перебувають три пластикові пляшки; дерев'яний стілець; дерев'яна шафа, я вкій знаходиться скляний та металевий посуд; газова плитка; раковина з металу, в якій вбачається пляма РБК, зовні схожа на кров, яка вилучена на один відрізок марлі та поміщена до паперового конверту; зверху над раковиною металева вішалка для посуду; дерев'яна тумбочка, а якій розміщено пластиковий таз синього кольору; дерев'яна тумбочка з дверцятами білого кольору; при відкритті даної тумбочки вбачаються два предмети, зовні схожі на ножі: 1 - з дерев'яною рукояткою, 2 - з пластиковою рукояткою білого кольору; також вбачаються пластикові кришки для банок, посуду. Далі цегляна піч, на якій металевий посуд; дерев'яний стілець з м'якою частиною червоного кольору; табурет синього кольору, виконаний з деревини.
При заході до кімнати №2 зліва направо розташовані наступні предмети: вхід до кімнати, умовно позначеної №3; м'яке крісло, на якому перебувають особисті речі (фліска зеленого кольору, куртка камуфльована зеленого кольору, шкарпетки синього кольору); м'який диван; дерев'яне вікно, пофарбоване у білий колір; дерев'яна тумбочка, на якій знаходиться дві камуфльовані кепки зеленого кольору; м'яке крісло; дерев'яна шафа, в якій знаходиться скляний посуд; м'який диван, на якому зі сторони входу до кімнати подушка у наволочці синього кольору, на якій вбачаються плями РБК, зовні схожі на кров; на дивані також вбачаються на м'якій частині плями РБК; на момент огляду диван вологий; наволочку синього кольору вилучено та поміщено до паперового конверту; вилучено відрізок тканини м'якої частини дивану з плямами РБК та поміщено до паперового конверта. При заході до кімнати №2 прямо на підлозі вбачається пляма РБК, яку вилучено на два відрізки марлі та поміщено до паперового конверта.
При заході до кімнати №3 зліва направо розташовані наступні предмети: спальне місце, на якому знаходиться матрац синього кольору з візерунками, при піднятті якого виявлено предмет, зовні схожий на ніж з дерев'яною рукояткою, на клинку якого вбачаються плями РБК та з написом на ньому «Рыбак, сделано в Кизлере»; довжина предмету, зовні схожого на ніж, близько 28 см.; даний предмет вилучено та поміщено до паперового конверта. Далі розташована дерев'яна тумбочка; далі особисті речі (спальний мішок зеленого кольору, рюкзак камуфльований зеленого кольору); дерев'яний стілець, на якому знаходяться штани камуфльовані зеленого кольору; дерев'яна шафа, в якій перебувають особисті речі; далі на підлозі розташований ламінат чорного кольору, дерев'яна шафа.
До протоколу додано фотоматеріали - ілюстративні матеріали до протоколу огляду місця події (т.1 а.с. 123-133). В матеріалах справи наявна копію ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 17.09.2024 про надання дозволу на проведення огляду за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.152-153).
- випискою №919 з КНП ХОР «ОКНЛ» із медичної карти амбулаторного хворого від 16.09.2024 (т.1 а.с.140), згідно якої ОСОБА_9 перебуває в стані алкогольного сп'яніння (огляд проведено 16.09.2024 о 02:35 год.).
- висновком експерта №12-17-798-Чт/24 від 20.11.2024 за результатами проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеної на підставі постанови старшого слідчого від 16.09.2025 про проведення судово-медичної експертизи та залучення експерта (т.1 а.с.156-158). Згідно вказаного висновку ОСОБА_10 має наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з наявністю рани на лівій половині грудної клітки в області 4 міжребер'я, рановий канал якої направлений спереду назад зліва направо в горизонтальній площі, з ушкодженням по ходу ранового каналу лівої легені і серця, що супроводжувалось кровотечею в ліву плевральну порожнину (700 мл рідкої крові і 450 гр. згортків крові) і навколосерцеву сорочку (510 мл рідкої крові); синець в області правої кисті з переходом на середній палець. Вищевказані ушкодження могли утворитися: колото-різана рана від дії одностороннє гострого, плоского, типу клинка ножа, колючо-ріжучого предмета з лезом середньої гостроти, обухом «П» - подібного поперечного перетину, індивідуальні властивості якого в пошкодженні не відобразилися, незадовго до настання смерті; синець міг утворитися взаємодії з тупим твердим предметом з необмеженою контактуючою поверхнею індивідуальні властивості якого в ушкодженні не відобразилися, незадовго до настання смерті. Керуючись п. 4.8. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6 проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, що супроводжувалось кровотечою по ступеню тяжкості - ТЯЖКЕ тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, згідно пп. 2.1.1. а), 2.1.2., 2.1.3. й) «Правил ...»; синець - ЛЕГКЕ тілесне ушкодження, ЩО НЕ СПРИЧИНИЛО короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, - це ушкодження має незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6-ть днів, згідно пп. 2.3.2. б), 2.3.5. «Правил ...». На підставі вищевикладеного, експерт приходить до висновку, що причиною смерті гр. ОСОБА_10 настала від гострої масивної крововтрати, що розвинулася внаслідок проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки в області 4 міжребер'я з ушкодженням по ходу ранового м'яких каналу лівої легені і серця. На підставі результатів судово-медичної експертизи крові трупа гр-на ОСОБА_10 1989 в крові виявлено етиловий спирт в кількості-2,04% в сечі -2,76%. Метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлено. При судово-медичному дослідженню зразка рідкої крові від трупа ОСОБА_10 , 1989 р.н., належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Враховуючи динаміку розвитку трупних явищ, виявлених при проведенні експертизи трупу у секційному залі моргу, можна вважати, що смерть настала, не менше ніж за 12 годин до проведення експертизи трупу. Тілесні ушкодження встановленні при судово-медичні експертизі трупа гр-на ОСОБА_10 розташовані в анатомічних ділянках його тіла доступних для травматизації їх власною рукою. ОСОБА_10 міг розташовуватися в будь-якому положенні та в будь-якій позі за умови доступності локалізації спричинення пошкоджень.
- повідомленням про підозру від 16.09.2024, врученим ОСОБА_9 у присутності захисника ОСОБА_8 (т.1 а.с.68-70), з якої вбачається, що ОСОБА_9 наказом №33-ОС від 09.01.2024 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - обчислювача другого вогневого відділення третьої мінометної прикордонної застави четвертого впс (тип С). ОСОБА_9 15.09.2024 близько 16:30 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , через особисті неприязні відносини виник умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Реалізуючи виниклий злочинний умисел, направлений на позбавлення життя інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія групи розвідки відділення управління третьої мінометної прикордонної застави четвертого всп (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки старшого солдата ОСОБА_10 , 1989 р.н., усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 підійшов до сплячого у ліжку ОСОБА_10 та, тримаючи у руці ніж, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання наслідків у виді заподіяння смерті іншій людині, наніс один удар ножом ОСОБА_10 у грудну клітину зліва, внаслідок чого ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді сліпого колото-різаного поранення грудної клітини, в результаті чого настала смерть потерпілого ОСОБА_10
- Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 16.09.2025 (т.1 а.с.144-148), згідно якої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 16.09.2024 о 09:00 год. затриманий відповідно до ст.ст.40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України в присутності захисника ОСОБА_8 на підставі наявності ознак вчинення ОСОБА_9 злочину.
В судовому засіданні допитано наступних осіб:
- потерпілу ОСОБА_14 , яка зазначила, що про смерть ОСОБА_11 вона отримала сповіщення 17 вересня. Потім прийшли з військомату та повідомили про те, що її сина вбив чоловік, старший за нього, який служив разом із ОСОБА_11 . Про обставини вбивства вона дізналась пізніше, під час досудового розслідування. За життя її син був доброю, чуйною людиною, спиртним не зловживав, мав спокійний характер, міг себе контролювати;
- потерпілу ОСОБА_7 , яка зазначила, що загиблий - ОСОБА_15 - її чоловік, проходив військову службу у лавах ЗСУ. За життя її чоловік мав спокійний характер, алкоголем не зловживав, в стані сп'яніння поводився спокійно, про наявність конфліктних ситуацій на службі він їй не повідомляв;
- свідка ОСОБА_16 , який зазначив, що із обвинуваченим він знайомий, разом проходили службу у ЗСУ, він був на посаді начальника відділення. Того дня, влітку 2024 року, точну дату не пам'ятає, після опівдня йому зателефонував ОСОБА_17 , зв'язок був поганий, він не зрозумів, що трапилось. Потім він сам перетелефонував ОСОБА_12 , той сказав, що треба приїхати «на хату», бо щось трапилось. На запитання, що саме трапилось, ОСОБА_18 відповів: « ОСОБА_11 із ножом в груді». На запитання про те, хто це зробив, ОСОБА_18 відповів: «це я». Коли він приїхав до ОСОБА_19 , у квартирі всі хлопці були в нетверезому стані. Він почав питати, що сталось, йому сказали, що ОСОБА_17 поранив ОСОБА_11 . На запитання, навіщо він це зробив, ОСОБА_12 відповів, що ОСОБА_11 його «довів, дістав». Про конфлікти в підрозділі між військовими, зокрема, між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 , йому не було нічого відомо. Претензій щодо дисципліни чи вживання алкоголю на позиціях в нього не було ані до загиблого, ані до ОСОБА_12 . Під час ротації хлопці вживали алкоголь, могли перебувати в середньому стані сп'яніння. В той день ОСОБА_12 на запитання відповідав, на його думку, він був в стані сильного алкогольного сп'яніння, орієнтований в часі та просторі, в тому числі й під час того, як його опитували під відеозапис;
- свідка ОСОБА_21 , який зазначив, що в 2024 році, десь у вересні, точно він не пам'ятає, вони були у ОСОБА_19 , на квартирі, адресу він не пам'ятає. Вони всі повечеряли, вживали алкоголь, всі були в стані середнього сп'яніння. Потім полягали спати. В квартирі, окрім ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , ночували він, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . В квартирі дві кімнати. В одній кімнаті із ОСОБА_20 спали він, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Зранку всі повставали, ще вживали алкоголь, потроху, ОСОБА_12 та ОСОБА_20 також вживав алкоголь. Між ними зранку був конфлікт, бо ОСОБА_11 відпускав ОСОБА_27 підзатильники, а той дуже образився. Після цього він, ОСОБА_21 , пішов з квартири. Потім, був надворі та побачив, що приїхала « ОСОБА_28 », потім винесли ОСОБА_11 , він був живий. Хлопці, що виносили ОСОБА_11 , сказали, що ОСОБА_12 поранив ОСОБА_11 . Потім він піднявся в квартиру, слідів боротьби в квартирі він не бачив, хтось з хлопців спав, ОСОБА_12 не спав, він спитав в нього: «Що ти наробив?». ОСОБА_18 опустив голову та мовчав. Потім в його присутності співробітникам поліції ОСОБА_12 розповідав, що це він поранив ОСОБА_11 своїм ножом. При наданні цих пояснень на ОСОБА_12 ніхто не здійснював тиск, свідчення він надавав добровільно. ОСОБА_12 при цьому був в стані сп'яніння, але вірно орієнтований.
- свідка ОСОБА_29 , який пояснив, що це було у вересні 2024 року, в квартирі у ОСОБА_19 , куди вони приїздили на перепочинок. Вечері із вечерею вживали горілку, всі перебували в стані середнього сп'яніння. В одній кімнаті спав ОСОБА_20 і ОСОБА_24 . В другій кімнаті спав він, ОСОБА_26 і ОСОБА_12 . З приводу того, хто де буде спати, між хлопцями була сварка. Зранку також всі вживали алкоголь, небагато. Між ОСОБА_12 і ОСОБА_20 зранку була перепалка. Після сніданку знову всі полягали спати. Він також спав. Його розбудили біля п'ятої години вечора. На той момент ОСОБА_22 вже забрала «Швидка», йому про це сказали хлопці. Пояснили, що його ОСОБА_12 поранив ножом. ОСОБА_12 при цьому був у кімнаті, перебував у шоковому стані. На питання: «За що?», ОСОБА_18 відповідав, що йому вже накипіло. ОСОБА_20 періодично словесно всіх хлопців чіпляв, в тому числі й ОСОБА_12 . ОСОБА_20 в стані сп'яніння ставав агресивним, а ОСОБА_12 - ні. Йому відомо, що в ОСОБА_12 було два ножи, потім став один. Свій ніж ОСОБА_12 завжди тримав на бронежилеті. На кухні, серед посуду, ніж ОСОБА_12 перебувати не міг, там були інші ножі.
- свідка ОСОБА_30 , який пояснив, що 15 вересня 2024 року, у с. Федорівка Харківської області, вони приїхали на ротацію, були на квартирі, їх було шість осіб. Ввечері всі повечеряли й полягали спати. Під час відпочинку всі вживали алкоголь, перебували у стані сп'яніння. Про якісь конфлікти між хлопцями він нічого пояснити не може. В його присутності між ОСОБА_20 та ОСОБА_12 час від часу відбувались конфлікти, перепалки. ОСОБА_31 спав у іншій кімнаті. Того дня його та ОСОБА_32 розбудив ОСОБА_33 . ОСОБА_33 сказав, що ОСОБА_12 зарізав ОСОБА_11 . На той момент ОСОБА_11 в квартирі вже не було. На дивані, де спав ОСОБА_11 , сидів ОСОБА_17 , він був в стані слабкого сп'яніння. На його питання ОСОБА_12 нічого не відповів. Потім приїхали працівники поліції. Вони опитували ОСОБА_12 в його присутності. ОСОБА_12 відповідав на їх запитання, що саме він їм казав, ОСОБА_24 не пам'ятає. Він особисто не бачив, що трапилось між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 . Коли він прокинувся, ОСОБА_11 вже забрала « ОСОБА_28 », про це йому сказав ОСОБА_33 , ОСОБА_11 на той час був живим. Коли ОСОБА_11 забирали, він не чув, міцно спав. Решта хлопців в той час вже не спали.
Захисник ОСОБА_8 просив визнати протокол огляду місця події від 15.09.2024, проведеного в с. Федорівка, відеозапис та протокол огляду комп'ютерних даних від 02.10.2025 недопустимими доказами у відповідності до положень ст. 87 КПК України з огляду на те, що при проведенні огляду місця події було допущено суттєві порушення вимог КПК щодо пакування та подальшого зберігання вилучених предметів; пояснення його підзахисного, зафіксовані на вказаному відеозаписі, отримані від нього до повідомлення йому про підозру, тобто, ці показання отримано від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. Фактично це показання свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Щодо вказаного клопотання суд зазначає наступне.
Так, під час проведення огляду місця події 15.09.2024, проведеного в н.п. Федорівка, як вбачається з тексту протоколу, дійсно під час пакування вилучених в ході проведення огляду предметів, зокрема - ножів, слідчим вказані предмети запаковано до паперових конвертів, в протоколі відсутня інформація щодо пакування вказаних речей у спосіб, визначений діючим законодавством, - у спеціальні сейф-пакети, опломбування вказаних пакетів, проставлення підписів учасників слідчих дій, тощо. Вказаний факт стороною обвинувачення не заперечувався, прокурор вказував, що ймовірні не суттєві невідповідності дій працівників поліції вимогам законодавства в частині пакування вилучених предметів, зумовлені тим, що працівники правоохоронних органів діяли в умовах воєнного часу, в безпосередній близькості від лінії боєзіткнення і такі невідповідності не призвели до втрати чи пошкодження таких предметів, або інших негативних наслідків.
Протокол огляду комп'ютерних даних від 02.10.2024 (т.1 а.с.137-139), згідно якого проведено огляд диску «CD-R», де наявний запис відео з добровільним зізнанням ОСОБА_9 у скоєному злочині, який добровільно надано 17.09.2024 комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки майором ОСОБА_34 та компакт-диск із вказаним відеозаписом надані до суду стороною обвинувачення як доказ підтвердження вини ОСОБА_9 .
Згідно ч.1 ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Згідно ч.2 ст. 95 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Згідно ч.4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
Згідно п.п.4,5 ч.3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит. Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи відомостей, вказаний відеозапис виконано 15.09.2024, тобто безпосередньо після затримання ОСОБА_9 та до повідомлення йому про підозру. Право відмовитись від надання пояснень ОСОБА_9 при цьому роз'яснене не було.
Таким чином, клопотання захисника про визнання доказів - видеозапису від 15.09.2024 та протоколу огляду комп'ютерних даних від 02.10.2024 (т.1 а.с.137-139), згідно якого проведено огляд диску «CD-R», де наявний запис відео з добровільним зізнанням ОСОБА_9 у скоєному злочині, який добровільно надано 17.09.2024 комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки майором ОСОБА_34 , який по суті є похідним доказом від наведеного відеозапису, є таким що підлягає задоволенню, а вказані докази - є такими, що визнаються судом недопустимими.
Щодо визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події від 15.09.2024 суд вважає за доцільне зазначити таке: з урахування того, що речі, вилучені під час огляду місця події в с. Федорівка, які постановою слідчого від 15.09.2024 визнані речовими доказами, так само як і висновки експертних досліджень цих речей, стороною обвинувачення до суду в якості доказів не надавались та судом не досліджувались, підстави для визнання протоколу огляду місця події від 15.09.2024 проведеного відповідно до вимог чинного законодавства за участю понятих (огляд квартири проведено у присутності власника помешкання, понятих, отримано дозвіл слідчого судді відповідно до вимог ст. 233 КПК України), протоколи огляду відповідають вимогам ст.104 КПК України, отже підстави визнавати цей протокол неналежним доказом в цілому у суду відсутні.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Суд враховує характер дій обвинуваченого ОСОБА_9 , той факт, що він умисно завдав удару ножом по грудній клітині потерпілого у спосіб та за обставин, викладених у вироку, умисно та цілеспрямовано підняв з підлоги ймовірне знаряддя вбивства та вжив заходів щодо знищення слідів - помив ніж та прибрав його, та приходить до висновку, що обвинувачений не міг не розуміти можливі негативні наслідки своїх дій, що фактично настали у виді смерті ОСОБА_10 , і бажав їх настання. Позицію обвинуваченого щодо заперечення обставин вчинення інкримінованого йому правопорушення, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту.
В той же час, оцінюючи вказані вище докази та показання свідків на предмет їх достовірності, суд приходить до висновку, що вони в достатній мірі узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, мають взаємодоповнюючий, логічний, послідовний характер. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_9 та визнання його винуватості.
Аналізуючи обставини, які були предметом дослідження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме як протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).
Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.
Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та документи, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, встановлено не було.
Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання потерпілих та свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
Потерпілі та свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, документи, висновки експертів відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з'ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв'язку доводять поза розумним сумнівом факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_9 .
Правові підстави для застосування відносно обвинуваченого положень ст.ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 встановлено, що він на момент затримання перебував на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - обчислювача другого вогневого відділення третьої мінометної прикордонної застави четвертого впс (тип С), розлучений, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, згідно висновку судово-психіатричної експерта №667 від 30.09.2024 хронічних психічних розладів не виявляє, здатен керувати своїми діями та усвідомлювати їх, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та мешкання.
Відповідно висновку судово-психіатричного експерта №667 від 30.09.2024 ОСОБА_9 на теперішній час хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, обтяжуючі покарання обставини, особу ОСОБА_9 , його ставлення до скоєного злочину та вважає, що при визначенні покарання для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів необхідно призначити покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства, що на думку суду буде мати виховний вплив на особу обвинуваченого.
При обранні міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, вік обвинуваченого, його стан здоров'я, сімейний стан, зокрема обвинувачений розлучений, відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що його обтяжує, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи, відсутність у обвинуваченого стійкого прагнення компенсувати потерпілим завдану кримінальним правопорушенням моральну та матеріальну шкоду, думку потерпілих, які наполягали на призначенні найсуворішого покарання для обвинуваченого.
Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Тому суд, зважаючи на вищевикладене, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на певний строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 115 КК України, оскільки вважає що будь-який інший вид покарання, не забезпечить мету покарання у виді виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Водночас суд зауважує, що призначення такого покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеній у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету - покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 17.09.2024 стосовно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Згідно протоколу затримання особи від 16.09.2024 ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України 16.09.2024 о 09:00 год.
Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення, а саме з 16.09.2024 по день постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Адвокатом ОСОБА_6 в інтересах потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_7 заявлено цивільний позов, який вони та їх представник під час судового розгляду справи повністю підтримали та просили стягнути з обвинуваченого на користь потерпілих в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1 000 000 грн. кожній.
Обвинувачений ОСОБА_9 вимоги цивільного позову не визнав повністю, заперечував проти його задоволення.
При вирішенні цивільного позову, суд приймає до уваги положення Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів і зловживання владою (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 р.) щодо необхідності дотримання балансу між правами підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, з одного боку, та інтересами жертви, - з іншого.
При вирішенні питання про відшкодування шкоди на користь потерпілих суд також враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, згідно якої суд, якщо процесуальні відносини у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, може застосувати норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України встановлено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.
Оцінюючи вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди, яка оцінена ними в загальній сумі 2 000 000 гривень (по 1 000 000 грн. кожній), суд виходить з характеру і обсягу фізичних страждань потерпілих що виникли в результаті протиправних дій обвинуваченого, моральної шкоди у вигляді змін нормального ритму життя, морально-психологічного хвилювання у зв'язку з втратою сина/чоловіка відповідно, принципів виваженості та справедливості, враховує те, що потерпілим в результаті протиправних дій ОСОБА_9 безумовно завдано суттєвих моральних страждань.
У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.
При цьому, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства (постанова ВП ВС від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ (рішення від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. В деяких випадках в законодавстві визначено мінімальний розмір моральної шкоди. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Таким чином, суд визнає доведеними ті обставини, що потерпілі зазнали душевних страждань у зв'язку зі смертю сина/чоловіка; втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; потерпілі позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки сина/чоловіка в подальшому своєму житті та в старості; відновити попередній стан життя потерпілих не можливо.
За викладених вище обставин, приймаючи до уваги вимоги законодавства, суд приходить до висновку про те, що позивачам ОСОБА_14 , ОСОБА_7 з вини ОСОБА_9 була заподіяна моральна шкода, котра полягає у тому, що позивачі втратили рідну людину. Також наведені обставини свідчать про те, що внаслідок зазначених вище подій, що є предметом даного судового розгляду, суттєво та назавжди порушений нормальний життєвий ритм позивачів. Неправомірні дії обвинуваченого погіршили соціальне благополуччя потерпілих та вимагають від них додаткових зусиль для нормалізації свого життя.
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнали потерпілі, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, а з обвинуваченого ОСОБА_9 слід стягнути на користь потерпілої ОСОБА_14 та ОСОБА_7 по 1000000, 00 грн. кожній - моральної шкоди.
Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з 16 вересня 2024 року, тобто з моменту його фактичного затримання.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16 вересня 2024 року по 25 грудня 2025 року, тобто по день постановлення цього вироку, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь потерпілої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь потерпілої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000000,00 грн (один мільйон гривень 00 коп.).
Речові докази: мисливський ніж з плямами РБК на лезі та написом «Рыбак, сделано в Кизляре»; два кухонні ножі; змив плями РБК з поверхні підлоги; фрагмент тканини з плямами РБК з дивану; змив плями РБК з рукомийника; наволочка з плямами РБК - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження. Засуджений має право подати клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
Головуюча суддя ОСОБА_1