ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/5683/25
№ провадження 1-кс/646/3061/2025
25 грудня 2025 року місто Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового розгляду:
заявниця ОСОБА_3 ,
представник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова,
слідча суддя ОСОБА_4 ,
розглянувши згідно із вимогами частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України заяву про відвід слідчої судді Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 646/5683/25, провадження № 1-кс/646/2460/2025, за скаргою ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи в провадження судді Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 надійшли матеріали заяви ОСОБА_3 про відвід слідчої судді Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України.
Орел зазначає, що заява про відвід від здійснення розгляду справи подається з причини порушення норм процесуального права, невірного застосування норм матеріального права та фактичної відмови судді від здійснення розгляду справи; у порушення принципів верховенства права та змагальності сторін суддя Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 , стверджуючи свою неупередженість при розгляді справи, свідомо порушує норми Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України у питаннях термінів розгляду справи. Розгляд справи призначено на 08 грудня 2025 року, але станом на дату подання скарги судове рішення у справі за заявою від 01.10.2025 відсутнє, хоча нормами Кримінального процесуального кодексу України встановлено 3 дні для розгляду цієї категорії справ.
У судове засідання, призначене на 25 грудня 2025 року, скаржниця ОСОБА_3 не з'явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином; у заяві просила провести судове засідання без її особистої участі.
Слідча суддя Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. Надала заяву, у якій просила провести розгляд заяви ОСОБА_3 про відвід слідчої судді у справі № 646/5683/25 без її участі.
Відповідно до положень статті 81 Кримінального процесуального кодексу України неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Згідно з приписами частини четвертої статті 107 Кримінального процесуального кодексу України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, дослідивши заяву про відвід, оцінивши доводи в її обгрунтування у сукупності та взаємозв'язку, дійшов такого висновку.
У провадженні слідчої судді ОСОБА_4 знаходиться скарга ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України.
Як зазначено у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Аналогічна правова норма міститься у частині першій статті 21 Кримінального процесуального кодексу України, згідно із якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Частиною першою статті 80 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, особами, які беруть участь у кримінальному провадженні може бути заявлено відвід, який повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частини першої статті 81 Кримінального процесуального кодексу України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Суд звертає увагу, що у поданій заяві ОСОБА_3 не наведено жодних належних та допустимих обґрунтувань, які б свідчили про наявність передбачених пунктами 1)-3) та 5) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України підстав для відводу слідчої судді ОСОБА_4 .
Зокрема, відсутні докази того, що слідча суддя ОСОБА_4 є заявником, потерпілою, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, або, що вона брала участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник.
Матеріали заяви не містять доказів і на підтвердження того, що слідча суддя особисто, або її близькі родичі чи члени сім'ї заінтересовані в результатах провадження, як і відсутні докази, що могли б підтвердити порушення встановленого частиною третьою статті 35 Кримінального процесуального кодексу України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Щодо наявності підстави для відводу слідчої судді ОСОБА_4 , визначеної пунктом 4) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, аби кожен суд, до якого вона застосовується, був "безстороннім".
Отже, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Зазвичай безсторонність визначається як відсутність упередження або наперед складеної думки і може оцінюватись у різний спосіб (рішення ЄСПЛ "Кіпріану проти Кіпру"; "Мікаллеф проти Мальти" (Micallef v. Malta).
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно із:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
При цьому, як зазначено у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
З аналізу пункту 4) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд доходить висновку, що не встановлено вичерпного переліку обставин, які могли б свідчити про необ'єктивність та упередженість судді, однак, такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді за пунктом 4) частини першої статті 75 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини п'ятої статті 80 Кримінального процесуального кодексу України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Відтак, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Судом встановлено, що доводи заяви про відвід зводяться до посилання ОСОБА_3 на порушення слідчою суддею Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 норм процесуального права, невірного застосування норм матеріального права та процесуальних строків розгляду скарги, тобто до незгоди заявниці з процесуальними рішеннями слідчої судді.
Слідча суддя ОСОБА_4 здійснює правосуддя відповідно до кваліфікаційних вимог та статусу судді, які визначені статтями 23 та 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», і розгляд як безпосередньо скарги ОСОБА_3 на рішення дізнавача про закриття кримінального провадження № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року, так і інших подібних скарг є виконанням суддею своїх професійних обов'язків по здійсненню правосуддя.
Суд зазначає, що відповідно до кримінального процесуального законодавства здійснювати аналіз та надавати оцінку рішенням судді суду першої інстанції загальної юрисдикції вправі лише суди вищих інстанцій (апеляційної та касаційної).
Беззаперечно, інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз'яснення мотивів його ухвалення.
Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, що передбачено частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу. Незгода з рішеннями судді має здійснюватись у порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством України, яким передбачено процедуру оскарження будь-яких процесуальних рішень судді окремо або разом з кінцевим процесуальним рішенням по кримінальному провадженню з наведенням мотивів такої незгоди, а заперечення на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду за наслідками розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18).
Згідно із роз'ясненнями, які містяться в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.
Сторони законом не наділені правом оцінювати процесуальні документи суду і мають право лише в передбачений законом спосіб оскаржувати їх в апеляційному, касаційному порядку; решта є припущенням чи не підтвердженою думкою сторони.
Інших обставин, які б могли слугувати підставою для відводу слідчої судді заявницею ОСОБА_3 не наведено.
Отже, суд уважає, що у заяві ОСОБА_3 про відвід слідчої судді ОСОБА_4 не наведено достатніх фактичних та правових підстав для спростування презумпції особистої безсторонності слідчої судді ОСОБА_4 та ухвалення законного рішення під час розгляду її скарги на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України.
Підстави для відводу, наведені заявницею, по суті зводяться до її незгоди з процесуальними рішеннями, ухваленими слідчою суддею у межах розгляду справи. Така позиція свідчить не про наявність обставин, що ставлять під сумнів неупередженість чи об'єктивність слідчої судді, а радше про оскарження законності чи доцільності окремих процесуальних дій, що саме по собі не може слугувати підставою для задоволення заяви про відвід.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заява про відвід слідчої судді ОСОБА_4 від розгляду скарги ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України, є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 75 та 81 Кримінального процесуального кодексу України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчої судді Основ'янського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 646/5683/25, провадження № 1-кс/646/2460/2025, за скаргою ОСОБА_3 на рішення дізнавача СД ВП № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226170000114 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172 Кримінального кодексу України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1