Справа № 634/937/25
Категорія 129
22.12.2025
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Єрьоміної О.В.,
секретаря судового засідання Литвиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Сахновщина Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- скасувати постанову №25 від 04.06.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у рахунок відшкодування сплачений судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог вказує, що 05.09.2025 року позивач дізнався про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 14.02.2025 року винесено відносно нього постанову № 25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Так, протокол за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складався за відсутності ОСОБА_1 , якого не було ознайомлено з правами та обов'язками, оскільки відповідачем не було вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідач мав та має можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи.
Згідно даних РЕЗЕРВ + від 11.09.2025 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації.
03.06.2025 року позивач, будучи обмежено придатним до військової служби, пройшов повторно ВЛК, є інвалідом 2 групи пожиттєво.
Отже, вважає, що вказана постанова є протиправною, а тому її слід скасувати.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представником позивача надано заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з' явився, надав відзив, з якого вбачається, що 24.05.2025 року під час перевірки у ІНФОРМАЦІЯ_3 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення правил військового обліку військовозобов'язаним ОСОБА_1 .
У зв'язку з виявленим порушення з урахуванням вимог ст. 254 КУпАП уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 24.05.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки ,а також повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.
Отже, вказаний протокол складено згідно вимог чинного законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, 04.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Оригінал постанови було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вручення правопорушнику.
Відповідачем не було допущено жодних процесуальних порушень, а позовна заява не містить належних та допустимих доказів про таке.
Щодо посилання позивача на той факт, що відповідач мав можливість отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами), яких є державні органи, то жодна із цих баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання, номер засобів зв'язку, адреси електронної пошти.
Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно РЕЗЕРВ + від 11.09.2025 року військовозобов'язаному ОСОБА_1 надано відстрочку до завершення мобілізації, внаслідок інвалідності 2 групи. (а.с. 11,12).
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 28.07.2021 року, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи, загальне захворювання. Термін дії 31.10.2022 року (а.с.13).
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого 25.06.2025 року, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи, загальне захворювання. Термін дії довічно (а.с.19).
Згідно листа ГУ ПФУ у Харківській області від 09.12.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Харківській області з 16.10.2018 року пенсія по інвалідності. ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», особовий рахунок № НОМЕР_3 . З 01.11.2022 року було подовжено по 31.10.2024 року. По закінченню терміну було подовжено з 01.11.2024 року довічно.
24.05.2025 року ст. офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було складено протокол № 55 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. (а.с.54 зворотна сторона).
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 25 від 04.06.2025 року ОСОБА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн (а.с. 10).
З наданої відповідачем інформації, яка витребовувалася судом, не вбачається, що відповідач не мав можливості отримати відомості щодо перслональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Тобто, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи з 28.07.2021 року і по теперішній час, у зв'язку з чим має відстрочку до завершення мобілізації, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Харківській області з 16.10.2018 року - пенсія по інвалідності. З 01.11.2022 року було подовжено по 31.10.2024 року. По закінченню терміну було подовжено з 01.11.2024 року довічно.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Стаття 210 КУпАП регулює порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до статті 210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно Примітки, яку містить стаття 210 КУпАП положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року встановлено, що: під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року N 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зі змісту ст. 247 КпАП України вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача не врахував вимоги даної статті щодо встановлення та врахування всіх обставин, які мали значення для вирішення справи, зокрема, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: наявність у позивача відстрочки, перебування на обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, тому його дані можливо отримати та отримано, відповідачем як держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, - що в свою чергу згідно Примітки статті 210 КУпАП виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, та вказану норму закону не ураховано відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Однак відповідач на звернув увагу на даний час та склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 25 від 24.05.2025 року.
Таким чином, відповідач в порушення ч.2 ст.77 КАС України не надав суду доказів, що розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувався відповідно до вказаних вище вимог КпАП України.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст.252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. За таких обставин, суд приходить до переконання щодо недодержання процедури винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, яка передбачена Законом; належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не надано, у зв'язку з чим, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №25 від 04.06.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
До того ж, у пункті 34 рішення у справі «Шкіря проти України» (заява № 30850/11) ЄСПЛ повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує національні суди обґрунтовувати свої рішення.
Це зобов'язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а питання дотримання цього зобов'язання має вирішуватися виключно з огляду на обставини справи (див., наприклад, рішення у справах «Гарсія Руіз проти Іспанії» [ВП] (Garcia Ruiz v. Spain) [GC], заява № 30544/96, пункт 26, ЄСПЛ 1999-I, «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 25, від 18 липня 2006 року, «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява №22750/02, пункти 42-47, від 15 листопада 2007року, та «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, пункти 18 і 19, від 07 жовтня 2010 року).
В частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16) , вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись: ст.ст. 286, 72-77, 139, 271, 272 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову №25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 Харківської області ЗінченкоМариною Олексіївною.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 у рахунок відшкодування судових витрат 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 25.12.2025 року.
Суддя: