Справа № 175/21905/25
Провадження № 1-кс/175/2051/25
іменем України
25 грудня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Слідчий суддя Дніпровського районного Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 (дистанційно), слідчого ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62025170030014008 від 18.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Казначеївка, Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 у званні «рядовий», раніше не судимого, -
Суть питання, що вирішується, за чиєю ініціативою воно розглядається
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
Покликаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), прокурор просив застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Позиція учасників у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, покликаючись на викладені у ньому обставини. Окрім того додав, що на переконання органу досудового розслідування, наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК. Свою позицію та обґрунтованість підозри прокурор мотивував обставинами, зазначеними у клопотанні.
У судовому засіданні підозрюваний, не оспорюючи обставини підозри, доводи зазначені у клопотанні сторони обвинувачення не оспорював.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).
Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).
Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Щодо обґрунтованості підозри
ОСОБА_6 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №352 від 26.11.2024 року призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Таким чином, рядовий ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, рядовий ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, рядовий ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
27.11.2024 рядовий ОСОБА_5 , вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, рядовий ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, на посаді курсанта навчальницького взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 27.11.2024 у вечірній час доби (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив частину та був відсутній у розташуванні наметевого містечка 6 зведеного навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та проводив час на власний розсуд за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 24.12.2025, коли місце його знаходження було встановлено працівниками ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області на території Дніпровського району, Дніпропетровської області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
25 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_5 було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Того ж дня, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_5 .
В порядку ст. 208 КПК України підозрюваного затримано не було.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 407 КК України підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений під час судового розгляду, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо кримінального правопорушення, що інкримінується останньому
Також слідчий суддя приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 р., відповідно до якого «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Щодо існування ризиків
Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, покликався також на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя виходив із такого.
Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлені волі від п'яти до десяти років позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а у випадку доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному, загрожує реальне позбавлення волі. Наразі підозрюваний тривалий час переховується від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що у разі повернення ОСОБА_5 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний має можливість, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що також підтверджується репутацію самого підозрюваного ОСОБА_5 , який, являючись військовослужбовцем, має «широкий» доступ до будь-якого виду зброї, яку може застосувати під час тиску на свідків. Крім того, під важелем понесення відповідальності ОСОБА_5 , будучи діючим військовослужбовцем, якщо відносно останнього буде застосовано інший запобіжний захід, може самовільно залишити місце служби та взагалі територію України, що у свою чергу утворить самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України.
Зіставлення можливих для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі, переконують слідчого суддю у тому, що ризики, передбачені у п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_5 є достатньо високими та не спростовані під час розгляду клопотання.
Мотиви суду щодо запобіжного заходу, який слід застосувати щодо підозрюваного та інші питання
Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 407 КК України та наявність декількох ризиків, то з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного є об'єктивно необхідним.
Прокурор просив застосувати відносно ОСОБА_5 найбільш суворий запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов'язків та не запобігатиме існуючим ризикам.
Як зазначалося раніше, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК).
На виконання вимог ст.ст. 177-178 КПК України, встановлено, що підозрюваний на обліку у лікарів не перебуває, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації, на утриманні не має неповнолітніх дітей, підозрюваний не заручився авторитетом в суспільстві та з-поміж осіб, які б мали особливу довіру і забезпечили б його належну процесуальну поведінку.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Отже, зважаючи на положення п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, до ОСОБА_5 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого - з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи викладені вище обставини, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до тяжких, слідчий суддя вважає відповідно до ч.4 ст.182 КПК України доцільним визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Підстав для застосування положень ч.9 ст.194 КПК України слідчим суддею не встановлено.
Керуючись вимогами ст. ст. 132, 176 - 178, 183, 184, 194, 196, 206, 372 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62025170030014008 від 18.07.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ "УВП "4" на строк 60 (шістдесят) днів з моменту оголошення ухвали, а саме з 25.12.2025 о «14» год «49 » хв до 22.02.2026 «14 » год «49 » хв включно.
Строк дії ухвали встановити до 22.02.2026 «14 » год «49 » хв.
Одночасно визначити розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: №UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 року у справі № 175/21905/25 (провадження №1-кс/175/2051/25) щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У випадку внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, прокурора;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави не може перевищувати двох місяців.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 25 грудня 2025 року. У відповідності до положень ч.2 ст.376, ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1