Справа № 209/5488/25
Провадження № 2/209/1979/25
Іменем України
24 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого - судді Юрченко Я.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Гонян Л.Р.,
представника відповідача Григорівої О.Ю. (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6651,00 грн. заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за період з 2017 року по 2020 рік (включно).
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач по цей час працює монтером колії в СП «Верхівцевська дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». У 2017 році, 2018 році, 2019 році, 2020 року позивачу надавалась щорічна графікова тарифна відпустка. З цього приводу Позивач звертався кожного разу при наданні відпустки з особистою заявою до керівника з проханням надати матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п.3.1.16 Колективного договору Придніпровської залізниці на 2007-2015 роки, що був прийнятий на конференції трудового колективу залізниці 24.02.2015 року, який є чинний по цей час, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Вищезгадані заяви знаходяться у відповідача, про що останній не заперечує та підтверджує факт такого звернення довідкою про відпустки та виплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці. В порушення Колективних договорів не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення позивачу в розмірі мінімальної заробітної плати по Україні. Таким чином, враховуючи, що відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці, що Колективний договір Регіональна філія «Придніпровська залізниця» є вищим колективним договором над колективними договорами структурних підрозділів, які в свою чергу не можуть погіршувати становище працівника порівняно з колективним договором вищого порядку, а прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної платки, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не - підлягає застосуванню при визначні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. За таких обставин відповідач безпідставно недоплачував суму матеріальної допомоги позивачу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2025 року вказана позовна заява передана для розгляду судді Юрченко Я.О. (а.с. 26).
Ухвалою судді від 24 липня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати (а.с. 28).
04.08.2025 року від представника відповідача АТ «Українська залізниця» Григорівою О.Ю. через підсистему «Електронний суд» за вх. 17636 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дійсно пунктами Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковою організацією в особі її виборчого органу встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Однак, після внесення змін до законодавства щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року. На виконання вказаних норм законодавства, на підприємствах відповідача вживалися заходи для приведення своєї діяльності до вимог законодавства та відповідач і президія Криворізької територіальної профспілкової організації, спільним рішенням у формі постанови від 31.03.2017 № П -5-8 г/а, постановили застосовувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб», встановленого законом. Вказує, що зміна відбулася не в односторонньому порядку, заперечувала звуження права позивача. Посилаючись на положення ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог за період з 2017 по 2021 роки, вказуючи на пропуск позивачем строку звернення до суду строку позовної давності(а.с.37-41). 22.09.2025 року від представника відповідача АТ «Українська залізниця» Григорівою О.Ю. через підсистему «Електронний суд» за вх. 21919 подано додаткові пояснення по справі, відповідно до яких представник посилається на норми Кодексу закону про працю України, в тому числі на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016 року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Федоренко В.Г. не з'явились, разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.25)
Представник відповідача Григоріва О.Ю. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позивних вимоги у повному обсязі, посилаючись на відзив та додаткові пояснення по справі.
Вислухавши позицію предчтавник відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 працює на підприємстві АТ «Українська залізниця» монтером колії в СП «Верхівцевська дистанція колії» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.9).
Відповідно до наданих позивачем розрахунків заробітної плати, ОСОБА_1 липні 2017 року виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення 2105,00 грн., у травні 2018 році 2203,00 грн., у жовтні 2019 року 2509,00 грн., у липні 2020 року 2628,00 грн. (а.с.21).
Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.16. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2007-2015 роки Верхівцевської дистанції колії, який є чинним станом на 2025 рік, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника в розмірі 40% відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с.16-20).
Пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що зміни та доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін та затверджуються на спільному засіданні адміністрації та президії Дорпрофсоржу.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 2272,00 грн, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200 грн..
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 3121,00 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723 грн..
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 1 січня 2019 року - 1921 гривні, з 1 липня - 2007 гривня, з 1 грудня - 2102 гривня, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 3433,00 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173 грн..
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2102 грн., з липня 2197 грн., з грудня 2270 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на день отримання позивачем матеріальної допомоги, становив 3534,00 грн., а мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723,00 грн..
Таким чином, прийняття 31.03.2017 року спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придністровської залізниці Букреєва О.В. за №Н32/20, П-4-5г про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні адміністрації та профкому депо, а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придністровської залізниці Букреєва О.В. за №П-4-5г від 31.03.2017 року, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.14. Колективного договору.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.16. Колективного договору, схваленого на конференції трудового колективу Верхівцевської дистанції колії від 23.03.2012 року, який є чинним станом на 2025 рік, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п.3.1.16. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята за вказівкою 29.03.2017 №Ц/6-25/713-17 за підписами голови правління ПАТ «Укрзалізниця» та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Верхівцевської дистанції колії за №П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.16. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент надання допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017-2020 роки відповідно, тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в розмірі 6651,00 грн., що складається з:
- 1095,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн.- 2105,00 грн.),
- 1520,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00 грн. - 2203,00 грн.).
- 1664,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4137,00 грн. - 2509,00 грн.).
- 2372,00 гривень недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (5000,00 грн. - 2628,00 грн.).
Невиплачена частина матеріальної допомоги є заробітної платою, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:
- основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;
- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій,
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 760/14696/16-ц та від 10.02.2021 у справі № 143/179/19.
Вказаний спір є трудовим, оскільки предметом даного спору є саме стягнення недоотриманої частини матеріальної допомоги, що є частиною заробітної плати та входить до її структури.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та на підставі доказів, поданих учасниками справи. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності, суд звертає увагу на ту обставину, що згідно ч.2 ст. 233 КЗпП України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Оскільки норми закону № 2352-IX від 01.07.2022, що набрав чинності 19.07.2022, на які посилається відповідач як на підставу для застосування строку позовної давності, передбачають право працівника звернутися до суду лише протягом трьох місяців з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто норми вказаного закону погіршують становище працівника, скорочують строк протягом якого він може звернутися до суду з позовом про захист трудових прав, в тому числі на виплату заробітної плати, суд приходить до висновку, що положення Закону № 2352-IX від 01.07.2022, в даному випадку не мають зворотної дії в часі та до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ст. 233 КЗпП України, в редакції яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин, а це 2017-2020 роки відповідно (момент коли матеріальна допомога виплачувалася в неповному обсязі).
Крім того, суд звертає увагу, що за п.1Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постанова КМ України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 651 від 27.06.2023, набрала чинності лише 30.06.2023.
За таких обставин, позовна давність у даній справі не підлягає застосуванню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн..
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12,13,81,247,258,259,263,265,268,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченої частки заробітної плати, - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік на загальну суму 6651 (шість тисяч шістсот п'ятдесят одна) гривня 00 копійок.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 24 грудня 2025 року.
Суддя Я.О.Юрченко