23 грудня 2025 року справа № 580/2798/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 №231150006859 про відмову в призначені пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 01.01.2025 дострокову пенсію за віком згідно з п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 01.01.2025 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 №231150006859 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період здійснення догляду за дітьми 10.08.1993 та 02.06.1995 р.н. до досягнення ними 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно відсутня відмітка про видачу паспорта, крім цього не враховано медичний висновок № 536-1 від 20.04.1994 року, оскільки в ньому по-батькові матері та дитини скорочено, скорочення в ПІБ не допускається. Позивач із таким рішенням пенсійного органу не погоджується, оскільки надала всі необхідні документи, що підтверджують її право на призначення дострокової пенсії за віком, а підстави для відмови у призначення пенсії, вказані у оскаржуваному рішенні не передбачені жодними нормативно-правовими актами.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 17.03.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Формування та зберігання справи вирішено здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 17.03.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відзив на позовну заяву у встановлені судом строки не надав.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 22.06.1995 позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.11.2018 (повторно).
Відповідно до медичного висновку №536-І від 20.04.1998 наявне у ОСОБА_3 захворювання відповідає розділу А пункту ІІ підпункту ІХ «Переліку медичних показань», що дають право на отримання допомоги на дітей інвалідів з дитинства у віці до 6 років, затвердженого наказом МЗ України №175 від 05.11.1991.
01.01.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Заява позивача про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності, відповідно до Порядку №22-1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №231150006859 від 03.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю повного пакету документів. В даному рішенні зазначено, що необхідний вік становить: 50 років. Вік заявниці: 50 років. Необхідний страховий стаж становить: не менше 15 років. Страховий стаж заявниці становить: 23 роки 6 місяців 13 днів. Також, у рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди здійснення догляду за дітьми 10.08.1993 та 02.06.1995 р.н. до досягнення ними 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно відсутня відмітка про видачу паспорта. Іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дітьми до досягнення ними 3-річного віку не надано. Рекомендовано надати паспорта дітей або зазначити в заяві за призначенням пенсії про здійснення такого догляду. Не враховано медичне заключения №536-1 від 20.04.1994, оскільки в ньому по-батькові матері та дитини скорочено. Скорочення в ПІБ не допускається. Отже, відсутні документи, що підтверджують настання інвалідності у дитини до 6-річного віку. Також відсутній документ про підтвердження виховання особою дитини з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Аналіз наведених положень статті 115 Закону №1058-IV свідчить про те, що необхідними умовами для призначення дострокової пенсії за віком є наявність у жінки відповідного страхового стажу (не менше 15 років) та досягнення нею відповідного віку (50 років), а також наявність однієї із вказаних обставин: 1) народження жінкою п'ятьох або більше дітей та виховання їх до шестирічного віку; 2) жінка є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства (у якої інвалідність настала або до 6 років, або до 18 років) та тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, яка виховала таких дітей до шестирічного віку.
Згідно із частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 №22-1 (далі - Порядок №22-1), зокрема, встановлено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до пункту 1.7 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви пункт 1.8 Порядку № 22-1.
Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, - документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).
Згідно із пунктом 2.17 Порядку №22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Пунктом 2.18. Порядку №22-1 передбачено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується посвідченням одержувача допомоги, довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоров'я, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 року за № 510/36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоров'я про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані від органів, що призначають допомогу, відомості про вид отриманої допомоги та період її одержання (за наявності).
Судом встановлено, що позивач для підтвердження факту настання інвалідності до 6-річного віку у її сина ОСОБА_3 із заявою про призначення пенсії подала до пенсійного органу медичне заключення №536-1 від 20.04.1994. Однак, відповідачем вказаний документ не врахований, оскільки в ньому по-батькові матері та дитини скорочено, а скорочення в ПІБ не допускається.
Суд вважає такі твердження відповідача необгрунтованими.
Зазначення уповноваженими особами Дитячої лікарні м.Золотоноша у медичному заключенні №536-1 від 20.04.1994 по-батькові матері та дитини не може позбавляти позивача її конституційного права на соціальний захист.
Крім того, згідно із статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на витребування додаткових документів або уточнення відомостей щодо медичного заключення. Натомість, сумніви пенсійного органу щодо достовірності поданих документів без їх належної перевірки не можуть бути самостійною підставою для відмови у призначенні пенсії.
Також суд зазначає, що документом, який підтверджує факт виховання особою дитини з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку, відповідно до пункту 2.17 Порядку №22-1, є свідоцтво про народження чи паспорт дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
З матеріалів справи судом встановлено, що разом із заявою про призначення пенсії від 01.01.2025, позивачем надавалось свідоцтво про народження її сина ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 06.11.2018.
Тому, твердження відповідача у спірному рішенні про відмову у призначенні пенсії про те, що відсутній документ про підтвердження виховання особою дитини з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку є безпідставними.
Згідно із пунктом 2.17 Порядку №22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах протиправно не врахував надане позивачем медичне заключення та дійшов помилкового висновку про відмову позивачці у призначенні пенсії згідно наданих документів.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення догляду за дітьми 10.08.1993 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ними 3-х річного віку, оскільки в свідоцтвах про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відсутня відмітка про видачу паспорта, суд зазначає наступне.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується також, зокрема час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до п.11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
При цьому, норми чинного законодавства не містять обов'язку щодо наявності штампу про отримання паспорта на свідоцтві про народження.
Сторонами не заперечується, що позивач не працювала до досягнення дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 3-річного віку. Також відповідачем не спростовується, що при зверненні із заявою позивачем було подано відповідні свідоцтва про народження дітей.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи у зараховуванні до страхового стажу позивача періодів догляду за дітьми до трьох років згідно із свідоцтвами про народження дітей, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 №231150006859 є протиправним та підлягає скасуванню.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачу періоди здійснення догляду за дітьми 10.08.1993 та 02.06.1995 р.н. до досягнення ними 3-х річного віку та повторно розглянути її заяву про призначення пенсії.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, повторно розглянути заяву позивача від 17.07.2025 про призначення пільгової пенсії за віком за списком №2, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.01.2025 №231150006859 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ:14099344) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди здійснення догляду за дітьми 10.08.1993 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ними 3-х річного віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ:14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 01.01.2025 про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ:14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 800 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ