Провадження № 1-кп/643/1118/25
Справа № 643/18153/25
24.12.2025 року м.Харків
Салтівський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221170002673 від 17.09.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайський, Харківської області, громадянина України, неодруженого, який має середню освіту, не працевлаштованого, неодруженого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимого 25.02.2025 Жовтневим районним судом м.Харкова за ч.1 ст. 309 КК України, до обмеження волі строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_5 , 17.09.2025, у проміжок часу з 16 години 37 хвилин по 16 годину 39 хвилин, у період дії в Україні воєнного стану, який було введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України N?64/2022, перебував поблизу будинку N 19 по вулиці Марьевська в місті Харкові, де побачив раніше не знайому жінку похилого віку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якій були вдягнені сережки виготовлені із золота 585 проби, вагою 3,22 грама. В цей час у ОСОБА_5 виник раптовий злочинний умисел на відкрите викрадення вказаних золотих сережок, що були вдягнені на ОСОБА_6 . Надалі, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів та з раптово виниклим наміром, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов зі спини впритул до потерпілої ОСОБА_6 , схопивши обома руками за вуха останньої, розстібнув замки одягнених на ОСОБА_6 сережок та витягнув їх з вух потерпілої, і тим самим заволодів ними. Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду розмір якої відповідно до висновку експерта N?14406 від 25.09.2025 року складає 10304,00 гривень.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення за вищевикладених обставин визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та показав, що все відбувалося саме так, як викладено в обвинувальному акті.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується іншими доказами стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються та останні правильно розуміють зміст цих обставин, та за згодою учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України судом не досліджувались.
Виходячи з викладеного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Судом досліджувалася особа обвинуваченого і встановлено, що ОСОБА_5 є громадянином України, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, призначеного при звільненні від покарання призначеного за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.02.2025 року.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття у скоєному.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом визнає вчинення злочину щодо, особи похилого віку та рецидив злочинів.
З урахуванням обставин і характеру скоєного злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, особи обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше судимий, суд вважає не можливим його виправлення без ізоляції від суспільства.
Суд вважає необхідним, при призначенні покарання ОСОБА_5 , застосувати положення ст.71 КК України та призначити покарання за сукупністю вироків, додавши до призначеного покарання за даним вироком, частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.02.2025 року, оскільки обвинувачений до повного відбування покарання за вказаним вироком вчинив новий злочин. Покарання у вигляді обмеження волі призначене за вказаним вироком, суд вважає необхідним перевести в більш суворий вид покарання - позбавлення волі, за правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, зі співвідношення, що двом дням обмеження волі відповідає один день позбавлення волі.
Потерпілою ОСОБА_6 пред'явлено цивільний позов, в якому остання просить стягнути з ОСОБА_5 на свою користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 6475,00 грн.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Так, згідно ч.14 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У відповідності до вимог ч.14 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи, що кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_6 було завдано матеріальної шкоди, однак в матеріалах справи наявна розписка, згідно якої їй було повернуто викрадені ОСОБА_5 сережки, тобто матеріальна шкода потерпілій була відшкодована, а тому цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.
Витрати на проведення товарознавчої експертизи від 25.09.2025 № 14406, у розмірі 3392,64 грн., суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого на користь держави.
Суд вважає необхідним скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 25.09.2025 року.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді СЕМИ років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі.
Відповідно до ст.71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком, частково, у вигляді ОДНОГО місяця позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.02.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_5 до відбуття СІМ років ОДИН місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , до набрання вироком законної сили, залишити тримання під вартою у Державній установі «Харківська установа виконання покарань № 27».
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17.09.2025 року.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк перебування під вартою з 17.09.2025 року по день набрання вироком законної сили.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судові витрати за проведення експертизи в загальному розмірі 3392 (три тисячі триста дев'яносто дві) гривень 64 копійок.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 25.09.2025 року.
Речові докази: сім купюр номіналом 500 гривень з номерами ЗА4618762, ЛБ8550952, МБ9285708, МВ6196508, ЛА1189423, КЄ7888534, КЄ8435724 та дві купюри номіналом по 50 гривень з номерами ЕД2677710, Т5039043, які знаходяться на зберіганні в Харківському районному управлінні поліції №2, повернути законному власнику Повне товариство «Ломбард Перший» ТОВ «Мікрофінанс» 1 Компанія».
Речовий доказ: договір ломбардного кредиту та застави №0001381184 від 17.09.2025 року, залишити в матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ: мобільний телефон «Samsung Galaxy M12» із сім-картко мобільного оператора з номером НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні в Харківському районному управлінні поліції №2, повернути законному власнику ОСОБА_5 .
Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1