Справа № 560/5760/25
іменем України
25 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янець-Подільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кам'янець-Подільської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кам'янець-Подільської міської ради Хмельницької області щодо не прийняття рішення згідно заяви ОСОБА_1 від 31.12.2024 про надання дозволу на укладання договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки (кадастровий номер 6822487100:04:026:0044), площею 16,7 га, що знаходиться на території Хмельницької області, Кам'янець-Подільського району, Рихтівської сільської ради, 01.02 Для ведення фермерського господарства, яка перебуває на постійному користуванні на підставі державного акта серії ХМ №0100;
- зобов'язати Кам'янець-Подільську міську раду Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.12.2024 про надання дозволу на укладання договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки (кадастровий номер 6822487100:04:026:0044), площею 16,7 га, що знаходиться на території Хмельницької області, Кам'янець-Подільського району, Рихтівської сільської ради, 01.02 Для ведення фермерського господарства, яка перебуває на постійному користуванні на підставі державного акта серії ХМ №0100, та за результатами її розгляду ухвалити рішення по суті звернення з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відсутність рішення на клопотання позивача про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу на продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6822487100:04:026:0044 у власність для ведення фермерського господарства, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити відповідно до статті 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), чим порушив процедуру розгляду відповідного питання, а, отже, діяв всупереч вимог чинного законодавства.
До суду надійшли відзиви, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачено випадків коли депутат зобов'язаний здійснювати голосування за те чи інше питання, яке винесено на вирішення сесії міської ради, оскільки голосування - це право депутата, а не його обов'язок. Оскільки проект рішення «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6822487100:04:026:0044 для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 » був винесений на сесію міської ради та відбулося голосування за ним, Кам'янець-Подільська міська рада, за результатами розгляду його розгляду, могла лише або прийняти рішення, шляхом отримання більше половини голосів депутатів від загального складу ради, або відхилити проект рішення шляхом не набрання необхідної кількості голосів. Тому про відхилення проекту рішення занесено до протоколу сесії згідно з п. 3.6.2 Регламенту Кам'янець-Подільської міської ради, затвердженим рішенням від 11.12.2020 №10/2.
Вважає, що положення статті 128 ЗК України не поширюються на ці правовідносини, оскільки згідно з нормами статті 128 ЗК України, у ній зазначений перелік підстав для відмови в укладенні договору купівлі продажу лише тих ділянок, які визначаються за експертною грошовою оцінкою, а позивач просить укласти договір купівлі-продажу за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці, на підставі пункту 6-1 розділу X «Перехідних положень» ЗК України.
Звертає увагу на дискреційність повноважень.
До суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач навів свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. Вказав на необхідності застосування статті 128 ЗК України та обов'язок відповідача у місячний строк розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу або відмову в наданні дозволу з обґрунтованими причинами відмови. Обґрунтував наявність підстав для застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Заперечив наявність дискреційних повноважень відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
За змістом додаткових пояснень, які надійшли до суду від позивача слідує, що вони відповідають вимогам статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, містять пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Тому, на думку суду, вказані додаткові пояснення є відповіддю на відзив.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 16,7 га з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства (код 01.02 згідно з КВЦПЗ) на території Рихтівської сільської територіальної громади біля с. Лісківці відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ХМ №0100 від 10.01.2000.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.03.2025 №НВ-9954166492025 право постійного користування земельною ділянкою площею 16,7 га, кадастровий номер 6822487100:04:026:0044, зареєстроване за ОСОБА_1 .
Позивач 31.12.2024 звернувся до Кам'янець-Подільської міської ради з клопотанням про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки (кадастровий номер 6822487100:04:026:0044), площею 16,7 га, що знаходиться Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, Рихтівська сільська рада, 01.02 Для ведення фермерського господарства, яка перебуває у постійному користуванні на підставі державного акта серії ХМ №0100. На підставі пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України просив укласти договір купівлі-продажу за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці зазначеної земельної ділянки, без проведення земельних торгів.
До вказаного клопотання були додані: копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копія Державного акта на право постійного користування землею; копія паспорта та ідентифікаційного коду заявника.
Листом №74/01-15 від 20.01.2025 Кам'янець-Подільська міська рада повідомила позивача про те, що його клопотання від 31.12.2024 щодо надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу (викупу) зазначеної земельної ділянки розглянуто. Дане питання буде винесено на розгляд постійної комісії міської ради з питань землекористування, архітектури, будівництва та екології та на розгляд сесії міської ради.
Листом №К/02-02-01 від 11.03.2025 Кам'янець-Подільська міська рада повідомила позивача, що за його заявою від 31.12.2024 на розгляд пленарного засідання сесії Кам'янець-Подільської міської ради був винесений проект рішення «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6822487100:04:026:0044 для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 ». На пленарному засіданні 51 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VIII скликання депутати міської ради розглянути цей проект рішення та при голосуванні він не набрав необхідної кількості голосів для його прийняття.
У відповідь на адвокатський запит, листом №80 від 25.03.2025 Кам'янець-Подільська міська рада повідомила, що запитуване рішення пленарного засідання 51 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VIII скликання «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 6822487100:04:026:0044, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 » не прийнято, а тому, немає можливості надати його завірену копію.
На повторний адвокатський запит, надано лист №86 від 31.03.2025 Кам'янець-Подільської міської ради з доданим до нього витягом із протоколу пленарного засідання 51 сесії Кам'янець-Подільської міської ради VIII скликання від 06.03.2025.
Згідно з зазначеним витягом із протоколу за проект проголосувало: 6 - «за», 0 - «проти», 16 - «утрималось», 4 - «не голосувало».
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За нормами частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За приписами частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Глава 20 ЗК України регулює питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів.
Статтею 127 ЗК України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), а також передача акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, в суборенду земельних ділянок державної власності, що були передані зазначеним господарським товариствам в оренду відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Особливості продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.
Згідно з частиною 2 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Частиною 3 статті 128 ЗК України встановлено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Жодних виключень із вказаної норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов'язку суб'єктів владних повноважень щодо неухильного дотримання вказаних строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.
Відповідно до частини 5 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Згідно з частиною 6 статті 128 ЗК України рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.
Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно до статті 25 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з частинами 1, 5 статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а для розгляду питань щодо, зокрема, надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, відведення земельних ділянок (крім випадків, передбачених абзацом третім цієї частини) - не менше одного разу на місяць.
Таким чином, обов'язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою частини 3 статті 128 ЗК України, кореспондує обов'язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону №280/97-ВР.
Частина 3 статті 128 ЗК України чітко визначає обов'язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.
З наведеного слідує, що за наслідками розгляду клопотання позивача від 31.12.2024 відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав прийняти одне із можливих рішень, а саме, рішення про надання дозволу на продаж земельної ділянки або рішення про відмову в продажу земельної ділянки з зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Жодних інших альтернативних рішень законодавцем не визначено, тобто, за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях органу місцевого самоврядування питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень, зокрема про надання дозволу на продаж земельної ділянки або мотивована відмова.
У той же час, відповідно до пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.
У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.
Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
Громадяни України та юридичні особи, що здійснюють купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, мають відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Тобто умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення у громадянина України права на купівлю відповідних земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної форми власності.
У цій справі суд встановив, що земельна ділянка, з проханням про викуп якої звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалася йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства.
Наведеним заперечуються доводи відповідача щодо не застосування до цих правовідносин норм статті 128 ЗК України у зв'язку з тим, що перелік зазначених у ній підстав для відмови в укладенні договору купівлі-продажу стосується лише тих ділянок, які визначаються за експертною грошовою оцінкою.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначенні статтею 12 ЗК України, відповідно до частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема, належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 12 ЗК України до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; б) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом; в) здійснення інших повноважень у галузі земельних відносин відповідно до закону.
При цьому, відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Зі змісту наведеного слідує, що питання продажу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким у цьому випадку є Кам'янець-Подільська міська рада.
Як встановив суд, згідно з витягом із протоколу пленарного засідання п'ятдесят першої сесії Кам'янець-Подільської міської ради VIII скликання від 06.03.2025 за результатами поіменного голосування щодо проекту рішення «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 6822487100:04:026:0044, для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 » проголосувало: 6 - «за», 0 - «проти», 16 - «утрималось», 4 - «не голосувало».
Суд зазначає, що зазначений витяг не містить жодних підстав відмови у продажі земельної ділянки. Це заперечує твердження відповідача, наведене у відзивах, що відмова відповідача є належним чином обґрунтованою.
Тобто у цьому випадку, за наслідками розгляду клопотання позивача, відповідачем не прийнято жодного акту ради, як суб'єкта земельних правовідносин, у формі рішення. Відсутність рішення міської ради про продаж земельної ділянки або відмову у її продажі свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Суд зазначає, що положення ЗК України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про продаж земельної ділянки може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.
При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2020, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
Не вирішення відповідачем клопотання позивача про продаж земельної ділянки, не голосування (не голосування, утримання) частини депутатів попри їх присутність за будь-який із можливих варіантів (за, проти), не прийняття відповідного рішення (ні позитивного рішення про продаж земельної ділянки, ні вмотивованої відмови у її продажі) по клопотанню позивача від 31.12.2024 у визначений законом строк, свідчить про протиправну бездіяльність Кам'янець-Подільської міської ради.
У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а тому, не можуть вважатися відмовою у продажі земельної ділянки.
Таким чином, у цих правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Продаж земельної ділянки або відмова у її продажі є змістом відповідного індивідуального правового акту.
В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб'єкта владних повноважень про продаж земельної ділянки чи відмову у її продажі, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.
До того ж, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/707/21 від 27.07.2022, де суд касаційної інстанції у подібних земельних правовідносинах, досліджуючи питання наявності протиправної бездіяльності у суб'єкта владних повноважень при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вказав, що неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу.
Суд вважає, що наведений висновок Верховного Суду можливо застосувати при розгляді цієї справи, оскільки наслідком вирішення заяв про надання дозволу на розроблення проекту та про продаж земельної ділянки є прийняття рішення відповідної ради на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27.02.2020, під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2024.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає та враховує таке.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Абзацом 1 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 05.09.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У цій справі повноваження щодо продажу земельної ділянки чи відмови в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, регламентовано статтею 128 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у продажі земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен продати земельну ділянку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - продати земельну ділянку або відмовити. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому, зазначені повноваження не є дискреційними.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, а також беручи до уваги те, що подане клопотання від 31.12.2024 фактично залишилося не вирішеним, належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2024 та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Кам'янець-Подільської міської ради щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2024.
Зобов'язати Кам'янець-Подільську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31.12.2024 та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янець-Подільської міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 )
Відповідач:Кам'янець-Подільська міська рада (майдан Відродження1, м. Кам'янець-Подільський, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32302 , код ЄДРПОУ - 26571846)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк