Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 грудня 2025 р. № 520/24569/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова, щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22;
2. стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати у розмірі - 14 192,60 грн., 3% річних у розмірі 5 750,09 грн. за прострочення виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22;
3. стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 відшкодовування моральної шкоди у розмірі - 50000 грн.;
4. стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 20000 грн.;
5. стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.;
6. зобов'язати Державну казначейську служби України Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22 виплатити позивачу заборгованість у розмірі 341 265 грн 40 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 по справі №520/12365/22, а тому відповідач зобов'язаний виплатити позивачу інфляційні витрати у розмірі - 14 192,60 грн., 3% річних у розмірі 5 750,09 грн. та виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 по справі №520/12365/22 шляхом виплати позивачу заборгованості у розмірі 341 265 грн 40 коп.
Ухвалою суду від 18.09.2025 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач - Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова (далі - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова), надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову, посилаючись на відсутність на теперішній час у боржника коштів на рахунку по КЕКВ 2800, за рахунок яких можливо здійснити виконання рішення суду по справі №520/12365/22. У зв'язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно приписів ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 по справі №520/12365/22, зокрема: визнано та скасовано наказ голови Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області від 29 листопада 2022 року №08- 03/304 "Про звільнення з посади головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 ", а також поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області з 30 листопада 2022 року та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 342658 (триста сорок дві тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн 32 коп. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів. В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допущено негайне виконання судового рішення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 по справі №520/12365/22 апеляційну скаргу Комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 по справі №520/12365/22 було задоволено частково а саме: "Поновити ОСОБА_1 з 30 листопада 2022 року на посаді головного державного інспектора відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму управління з питань гігієни праці, розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Головного управління Держпраці у Харківській області". Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 341 265 (триста сорок одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн 40 (сорок) копійок з відрахуванням належних до сплати податків і зборів". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 520/12365/22 залишити без змін.
З 29.10.2024 року на виконанні УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова перебуває виконавчий лист виданий 18.10.2024 року Харківським окружним адміністративним судом по адміністративній справі №520/12365/22 щодо негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць.
26.12.2024 УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова проведено оплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, що складає 14973,89 грн. з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
З 17.02.2025 на виконанні УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова перебуває виконавчий лист виданий 05.02.2025 Другим апеляційним адміністративним судом по адміністративній справі №520/12365/22 про стягнення з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 341 265 (триста сорок одну тисячу двісті шістдесят п'ять) грн 40 (сорок) копійок з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.
Як зазначає позивач, станом на час звернення до суду з даним позовом вищезазначене рішення суду повністю не виконано.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, Державна казначейська служба України діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення № 215).
Згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
Стаття 12 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.
Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України (вищий орган у системі органів виконавчої влади) видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Уряд України відповідно до статті 117 Конституції України та на виконання зазначених вище положень БК України, затвердив Порядок № 845.
Алгоритм безспірного списання коштів на підставі рішення про стягнення коштів з державного підприємства (за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду) регламентований пунктами 47-51 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Згідно з п.3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів.
Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження", згідно з абз.3 п.2 Порядку № 845.
Відповідно до п.6 Порядку № 845 стягувач подає органові Казначейства, зокрема, оригінал виконавчого документа.
Згідно з пунктами 47-51 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.
У разі коли у виконавчих документах, які надійшли до Казначейства, визначено боржником Кабінет Міністрів України, у якого відсутні рахунки в Казначействі, безспірне списання коштів здійснюється Казначейством за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Строки перерахування коштів перериваються на період усунення обставин, визначених у пунктах 11, 13 та 49 цього Порядку.
У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
При цьому, згідно ст.3 Розділу ІІ Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 3 Порядку, виконання рішення про стягнення коштів здійснюється у порядку черговості їх надходження, після надання стягувачем всіх документів.
Заборгованість погашається в такій черговості:
- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Таким чином, заборгованість за рішенням суду у справі №520/12365/22 віднесена до другої черги, що сторонами у справі також не заперечується.
Згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про гарантії, бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ч.1 ст. 23 БК України).
Як встановлено судом, 07.02.2025 відповідачем отримано від позивача заяву від 07.02.2025 про примусове виконання рішення суду згідно виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова виданого 05.02.2025 по справі 520/12365/22 про стягнення з Головного управління Держпраці у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 341 265,40 ( триста сорок одну тисячу двісті шістдесят п'ять грн. 40 коп) з відрахуванням належних до сплати податків і зборів ( вх.№ 10-585) та прийнято до виконання згідно розділу Безспірного списання коштів з рахунків боржника Порядку №845.
Листом № 02-17/45 від 10.02.2025 відповідачем повідомлено Головне управління Держпраці у Харківській області про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Зазначений лист отриманий 17.02.2025 членом ліквідаційної комісії Жуковою Т.А.
Листом №ХК/1/1457-22 від 19.02.2025 Комісією з ліквідації Головного управління Держпраці у Харківській області надано згоду про виконання виконавчих документів при наявності коштів на рахунку боржника по КЕКВ 2800.
У зв'язку з відсутністю кошторисних призначень та відкритих асигнувань на рахунку боржника, листом №02-17/97 від 24.03.2025 відповідачем направлено Головному управлінню Держпраці у Харківській області Вимогу щодо необхідності вжиття заходів для виконання Виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду м.Харкова виданого 05.02.2025 по справі №520/12365/22.
Зазначена Вимога була отримана 26.03.2025 членом ліквідаційної комісії Жуковою Т.А.
Листом № ХК/1/1486-22 від 14.04.2025 Головним управлінням Держпраці у Харківській області повідомлено про надіслання Голові Державної служби з питань праці щодо вирішення питання стосовно внесення змін до кошторису установи на 2025 рік.
На теперішній час у боржника відсутні кошти рахунку по КЕКВ 2800, за рахунок яких можливо здійснити виконання рішення суду, що підтверджується витягом по рахунку.
Відповідно до п.33 Порядку неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
У спірних правовідносинах, листом № 02-17/130 від 28.04.2025 відповідачем передано заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 року разом з виконавчим листом по адміністративній справі №520/12365/22 до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - Головне управління).
В межах повноважень Головне управління внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040), де на теперішній час обліковується вказаний виконавчий лист під №13975, що підтверджується витягом з АС «Є-Казна».
Окрім того, суд враховує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" приймався в умовах воєнного стану, тому видатки державного бюджету першочергово були спрямовані на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Щодо заходів, вжитих Казначейством у межах наданих повноважень, слід взяти до уваги, що пункт 49 Порядку № 845 передбачає, що коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Міністерству фінансів (далі Мінфін) пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
У відповідних правовідносинах Казначейство є винятково виконавцем судових рішень та має можливість списати кошти державного бюджету в тому розмірі, в якому вони передбачені Верховною Радою України у Законі про Державний бюджет України.
При цьому, Казначейство відповідно до наданих повноважень не має права законодавчої ініціативи та не має можливості самостійно встановлювати або змінювати бюджетні призначення.
Відповідний висновок викладений у постановах Касаційного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 804/3242/17, від 25.07.2018 у справі № 466/3828/17, від 15.05.2019 у справі № 688/4324/17, від 13.08.2020 у справі № 818/1653/17, від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16.
Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Однак у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом чотирьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган або підприємство, без з'ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність.
Також слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі №804/2076/17 сформована правова позиція, за якою сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
З огляду на викладене, підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22, судом не встановлено, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання рішення суду, вони не підлягають задоволенню як похідні від розглянутих судом.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 у справі № 816/2089/17 у подібних (аналогічних) правовідносинах зроблено такий висновок: «щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду, слід звернути увагу на таке. Стаття 5 Закону № 4901-VI передбачає, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Аналогічно у пункті 50 Порядку № 845 встановлено, що за порушення встановленого законом строку перерахування коштів компенсація нараховується Казначейством, якщо боржником є державний орган. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Оскільки наразі виплата основної заборгованості стягувачу відповідно до виконавчих документів у справі № 917/1299/15 не здійснена, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна вимога про нарахування та виплату компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів є передчасною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.»
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що компенсація, передбачена статтею 5 Закону про гарантії та пунктом 50 Порядку № 845, може бути нарахована та виплачена лише після повного виконання судового рішення про стягнення коштів. Тобто, підставою для застосування певного зобов'язання до сторони судового процесу є підтверджений у визначеному законодавством порядку факт порушення чи недотримання нею відповідних нормативних приписів, що змушує суд вжити належних заходів для припинення такого порушення та недопущення настання негативних наслідків.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат, позивач посилається в їх обґрунтування на ст. 625 ЦК України.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Разом з тим, законодавчим актом, що визначає порядок виконання судового рішення у справі №520/12365/22, є вказаний вище Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який визначає право стягувача за судовим рішенням про стягнення коштів з державного підприємства на погашення заборгованості за рахунок бюджетних асигнувань, розмір яких визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік, нарахування компенсації у розмірі 3% річних після перерахування коштів (погашення заборгованості) з порушенням тримісячного строку.
Таким чином, якщо держава протягом трьох місяців не виконає судове рішення, вона гарантує сплату стягувачу лише компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Натомість, у спірних правовідносинах, відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.
Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Факт невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою шкодою.
Інших обґрунтувань та доказів наявності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачем не надано.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для стягнення моральної шкоди на користь позивача.
Позовні вимоги про зобов'язання Державну казначейську служби України Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 р. справа №520/12365/22 виплатити позивачу заборгованість у розмірі 341 265 грн 40 коп., є похідними від попередніх, а тому також не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат зі сплати судового збору та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 24.12.2025, з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук'яненко